Презентація, а не план дій для Міністерства

Ідею розробки стратегії та ключових орієнтирів розвитку країни я підтримую. Але. Жодна із попередніх п’яти подібних Стратегій не була реалізована, вони залишилися тільки благими намірами. Будемо надіятись, що саме ця буде підкріплена конкретними заходами і ресурсами.

З моєї точки зору, якщо документ називається гучним словом «Стратегія», то в ньому мало б бути:

*  проаналізовано наявний стан справ у світовій економіці (зокрема, має бути зазначено про ті тектонічні технологічні зміни, які в ній відбуваються);

*  повідомлено про стан української економіки в поточний момент;

*  заявлено про бажання подолати цей стан, про інструменти і методи подолання цього стану.

Все це є в Стратегії? Принаймні, немає якісного аналізу того, як розвивається світова економіка, складовою частиною якої є українська економіка. Немає аналізу технологічних змін у світовій економіці. Це серйозне упущення, тому що незрозумілий контекст, у якому ми повинні здійснити трансформацію. Можливо, у профільному міністерстві не усвідомлюють тих новацій, які динамічно змінюють світову економіку?

У презентації (це більше схоже на неї, а не на стратегію) червоною ниткою проходить акцент на інвестиції. Тим часом, науці відомо чимало типів економічного зростання:

*  інвестиційне зростання — коли накопичення капіталу випереджає зростання чисельності робочої сили, тому на частку працівників припадає більше капіталу;

*  зростання в зв’язку розширенням торгівлі товарами і послугами;

*  зростання, пов’язане зі збільшенням населення;

*  факторне зростання;

*  інноваційне зростання, викликане технічним і/або технологічним прогресом.

Перспективні ідеї і технології навряд чи залишаться без інвестицій для їх реалізації. Але якщо не буде таких ідей і технологій, то інвестиції самі по собі не зможуть забезпечити якісного розвитку. В економіку України інвестиції не надходять тому, що у нас мало перспективних відповідно до нових технологічного укладу реципієнтів інвестицій.

Водночас як розв’язати цю проблему, у нас обговорювати чомусь не прийнято. Тим часом і економічні дискусії, і економічні стратегії мають у якості відправної точки базуватися на тому, що Україна повинна відповідати тому технологічного укладу, який зараз домінує в розвинутому світі.

А як же інші країни, скажуть наші «залучателі інвестицій»?

Подивіться на найкрутіші злети економік — США і Японія в другій половині XIX століття, Японія та Німеччина в другій половині ХХ століття. Інвестиції (у тому числі іноземні) відігравали важливу роль, але не були визначальним чинником злету. Технологічні прориви були первинними! Погляньте на Китай, скажуть прихильники акценту на інвестиції. Так, Китай — виняток. Але навряд чи десь ще складеться така комбінація об’єктивних і суб’єктивних чинників, яка зробить можливим повторення «китайського дива». Але і цей виняток лише підтверджує сказане вище.

Інвестиції — це ні дорога в рай, ні дорога в пекло.

А ось коли країна стає технологічним лідером, то іноземні інвестиції не просто прямують туди, а починають приносити безперечну користь. Але не раніше.

Якщо країна технологічно істотно відстає від лідерів, але істотно випереджає зовсім уже аутсайдерів (як Україна зараз), іноземні інвестиції не можуть надати ключового впливу на її долю — ні позитивного, ні негативного.

Знову робиться акцент на приватизацію. Але в обробній промисловості, де повинна створюватися основна частина доданої вартості, держсектор становить менше 5% (за обсягом виробництва). У добувній промисловості — 6,5%. Решта — у приватних власників. Приватні власники українських промпідприємств забезпечили технологічні прориви? Я не є противником приватизації. Але не вважаю, що вона так уже сильно сприятиме зростанню економіки і трансформації її структури.

Зусилля уряду повинні бути спрямовані на створення нової економіки третьої промислової революції. Але я не думаю, що красиві слова про інвестиції у людський капітал, на які робиться акцент у презентації, є достатніми для досягнення цієї мети. А без її досягнення Україна таки і залишиться країною з економікою другого технологічного укладу.

На що я робив би акцент у Стратегії розвитку економіки? На тому, як українській економіці необхідно якісно досягти відповідності третій промреволюції. Третя промислова революція це:

*  нова енергетика;

*  аддитивне промислове виробництво (3D-друк);

*  робототехніка;

*  датифікація;

*  система венчурного фінансування створення високотехнологічних виробництв;

*  сучасні освіта, охорона здоров’я, екологія, містобудування, транспорт, логістика, інформаційні мережі.