«Протягти стагнуючу економіку через шторм світової кризи»

В Україні — новий Кабмін. Цікаво, що попри те, що Україна — парламентсько-президентська республіка, парламент у обговоренні і висуванні участі не брав. Рішення щодо посад і прізвищ приймались в Офісі Президента. І торги, чи то пак, перемовини в кабінеті Андрія Єрмака на Банковій тривали до останнього —  в притул до голосування у Раді. Поінформовані джерела стверджують, що крім самого Єрмака в кабінеті співбесіди проводив і чинний міністр МВС Арсен Аваков. Щодо того, що останній збереже свою посаду в наступному уряді й навіть може посилити її, сумнівів ні в кого не було.

Натомість, склад фінансового економічного блоку майбутнього уряду став чи не найбільшою інтригою учорашнього дня.

Напередодні заступник глави фракції «Слуга народу» Євгенія Кравчук заявила, що майбутній прем’єр-міністр Денис Шмигаль приділятиме більше уваги питанням економіки та промисловості. Мовляв, на засіданні фракції, де Шмигаля представляв Президент, той вразив депутатів своїми впевненістю та спокоєм.

Однак, як виявилося, у майбутнього прем’єра чи то немає своєї команди, яка здатна буде реалізувати його «особливу увагу» до економіки та промисловості», чи то йому не дали її сформувати самостійно. А люди, яких спочатку в ЗМІ називали майбутніми міністрами економіки, промисловості та АПК, один за одним почали спростовувати цю інформацію.

Так, кандидатом на посаду міністра економічного розвитку називали Романа Жуковського. Але вже 4 березня ЗМІ повідомили, що Жуковський відмовився від пропозиції.

Чинному міністру економіки Тимофію Милованову пропонували очолити нове міністерство аграрної політики, але він теж відмовився.

До моменту здачі номера до друку тривали пошуки кандидата в міністри енергетики. Джерела «Дня» повідомляли про переговори з екс-міністром енергетики Іваном Плачковим. Хоча сам Плачков у коментарі ЗМІ, зокрема LIGA.net, заявив, що всі повідомлення про своє можливе призначення він дізнається із медіа. При цьому не виключив, якщо пропозиція надійде, прийме її.

Також відмовився від посади очільника нового міністерства промислового розвитку й оборонного комплексу гендиректор київського конструкторського бюро «Луч» Олег Коростельов.

До останнього не було підтвердження інформації, чи прийняв пропозицію очолити Мінфін колишній заступник міністра фінансів Наталії Яресько Ігор Уманський.

Відмови можна зрозуміти: місця в економічному блоці уряду схожі на електричні стільці. Сісти на них наважитися може лише абсолютний бовдур або людина з чіткою стратегією та готовністю до політичної самопожертви заради реалізації своєї програми. Адже йому доведеться протягти стагнуючу українську економіку через шторм світової кризи. Пандеміологічна ситуація в світі, викликана коронавірусом, уже позначилась на світових фінансових та сировинних ринках. Вони валяться. А українська економіка, нагадаємо, сировинна, і експорт цей сировинний. У державному бюджеті дірка, і вона буде рости. Митниця план не виконала минулого року і, схоже, не виконуватиме й цьогоріч. Обіцянка «інвестняні» в Давосі не спрацювала: черги з охочих інвестувати в Україну не видно. 2020-го Україна знову отримала лише 2,5 мільярда доларів прямих іноземних інвестицій, замість тих 10 мільярдів, які обіцялось та очікувалось. А от боргів в України вдосталь, і їх потрібно повертати. Протягом цього року загалом ми маємо сплатити кредиторам 16,4 мільярда доларів, пік виплат припадає на III квартал — 6,3 мільярда доларів. А МВФ досі незрозуміло коли буде відновлювати фінансування. А після заміни уряду процес переговорів з Фондом «обнулився». Схоже, що на носі девальвація, секвестр бюджету, і все це на тлі місцевих виборів і, головне, війни.

Експерти кажуть, що заміна уряду під час кризи без чіткої стратегії — це самогубство.

Співзасновник Українського інституту майбутнього, економіст, який свого часу консультував штаб кандидата в президенти Володимира Зеленського, — Анатолій Амелін написав план на чотири дії під назвою: «Що б я робив на місці Зеленського?

Пункт перший цього плану — формування антикризового Кабміну із досвідчених менеджерів, а не із квотних товаришів, узгоджених із союзниками.  «Менеджерів, для яких важливий не рейтинг, а результат у вигляді ефективної зростаючої економіки. Якщо Кабмін не буде командою — то потоплять і себе, і Офіс Президента, і всю країну», — вважає Амелін.

Постійний читач «Дня» знає, що три роки тому редакція вже давала таку ж пораду «Блоку Петра Порошенка», хоча ми тоді, щоб не навіювати зайвого драматизму, називали майбутній уряд не антикризовим, а «національною збірною», щоб підкреслити, що Кабінет Міністрів — це орган центральної виконавчої влади держави, який має передусім дбати про національні інтереси. «...Зараз чомусь не згадують, що йдеться про постмайданну ситуацію. Чому не постає запитання: що повинен вирішити цей уряд? Які завдання перед ним стоять? У людей виникає питання: ми вийшли на Майдан, поклали там понад сотню життів і опинилися ще далі від Європи, ніж за часів Януковича, від своїх цілей. Чому?» — схоже, цей абзац та, як і в цілому матеріал «Уряд «Національної збірної» від 14 квітня 2016 року, варто уважно перечитати чинній владі.

Другий пункт у Амеліна: «Розробити і затвердити трирічний антикризовий план», що передбачає заходи зі стимулювання економіки: стимулювання споживання (кредитування, іпотека, створення робочих місць), фінансування інфраструктурних проектів на суму до 10% від ВВП (джерело — бюджет, інвестиції в форматі ДПП, зовнішні та внутрішні кредити), стимулювання імпортозаміщення (кредитні програми, гранти), просування експорту (створення торговельно-економічних місій, промо України за кордоном, компенсація частини витрат українських компаній на участь у міжнародних виставках, кредитування експорту тощо).

Третій — «довіра». «Окрему увагу приділив би підвищенню довіри до юрисдикції (судова реформа пріоритет №1). Інвестиційних нянь замінив би на консьєрж-сервіс для всіх інвесторів (а не тільки від 100 млн з незрозумілим функціоналом), та й, у принципі, розробив би комплексний план стимулювання, залучення й підтримки інвестицій — замість фрагментарно і взятого зі стелі проекту з інвестнянями), — каже Амелін.

Але робота з інвесторами, нагадує ексерт, неможлива без визначення Стратегічних цілей країни. Вони є? Відповідь ви знаєте, знають її і зовнішні інвестори.

«Потрібно разом з новим Кабміном та аналітичними центрами в короткий термін узгодити довгострокові стратегічні цілі країни, роль та місце України на європейській та світовій економічній, гуманітарній, соціальній та безпекової мапі. Наступним кроком — визначити тактичні кроки для досягнення цих цілей, необхідні ресурси, можливих союзників і партнерів, розробити детально низку проектів для цього і разом з Кабміном провів roadshow по залученню інвесторів, партнерів», — каже Амелін.

І насамкінець, варто нагадати і поради норвезького економіста автора світового бестселеру «Як багаті країни забагатіли і чому бідні лишаються бідними» Еріка Райнета, які він декілька разів давав на шпальтах «Дня» у своїх інтерв’ю, які свого часу цитувала у своїх ефірах лідерка «Батьківщини» Юлія Тимошенко, критикуючи уряд Гройсмана та політику Порошенка, які лягли в основну законодавчих ініціатив одного з найдієвіших депутатів минулого складу ВРУ Віктора Галасюка, і які так гостро критикував тепер вже екс-міністр економіки Тимофій Мілованов, якого, якщо вірити джерелам «Дня» і знесли з посади саме ті проблеми, про які попереджав Райнерт. Можливо, наступні міністри економічного блоку будуть більш далекоглядними.

1. «В Україні є дві ключові проблеми. Решта — похідні. Це — деіндустріалізація та еміграція. Перша є причиною другої. Це добре зрозуміли американці в 1947 році, коли створили план Маршалла. Те соціальне напруження, яке сьогодні спостерігається в США, є наслідком деіндустріалізації Центральної Америки та Мексики. Люди, які втратили свої робочі місця в себе вдома, просуваються ближче до півночі. Деіндустріалізація також призводить до проблем у фінансовому секторі. Адже з’являється дефіцит у зовнішньо-торговельному балансі».

2. Люди сьогодні відчули те, що називається «парадоксом заощаджень». Якщо ви маєте великий борг , і починаєте економити, то економіка починає згортатися. Це найгірший варіант. Шкода, що Брюссель це ніяк не може зрозуміти».

3. «У США був Томас Джеферсон. Який сказав «найкращий уряд той, який мало керує», хоча коли став Президентом не дуже цього дотримувався. Але з іншого боку був Гамільтон, який зображений на 10-доларовій купюрі, який розробив план індустріалізації США. Своїх студентів я змушую читати Гамільтона ледве не щороку. На експорт США продавав теорію Джеферсона — «нічого не робіть», хоча всередині застосовували план Гамільтона. Німеччина робила те саме. Вільна торгівля на словах. На практиці — захист своїх виробників».

4. «Чому великі європейські сільськогосподарські виробники досі отримують субсидування? Якщо ви відповісте на це запитання, то зрозумієте, що жодна країна не може бути багатою, розвиваючи лише сільське господарство».

5. «Корупція — одна з довгих тіней феодалізму. В державах уражених корупцією влада є спадком феодала. Україна окрім того, що має спадок цієї доби, ще переживає спадок комуністичної доби. Про це є важлива книга написана російським американцем «Коли помирають гроші».