«Укрнафта» продається?

Державну частку в найбільшій українській нафтовидобувній компанії ПАО «Укрнафта» віддадуть під приватизацію. Про це повідомляє  Інтерфакс-Україна з посиланням на інформоване джерело.

Нагадаємо, державі в особі НАК «Нафтогаз України» належить в «Укрнафті» 50%+1 акція. Ще приблизно  42%  акцій перебуває в розпорядженні групи компаній, пов’язаних з акціонерами Приватбанку (Дніпропетровськ). Ця ж група контролює найбільшу українську мережу АЗС і найбільший із працюючих нині в країні Кременчуцький (Полтавська область) нафтопереробний завод, який належить компанії «Укртатнафта».

Так от у згаданому повідомленні певне поінформоване джерело розповіло, що в НАК «Нафтогаз України» вже є поки що не погоджені з Кабміном і, природно, Президентом країни плани щодо контрольного пакету акцій. «Оскільки «Укрнафта» все ж таки окремий від газового бізнес, щодо неї йде окреме обговорення, не пов’язане з уже погодженою комплексною газовою реформою», — зазначив автор цієї інсайдерської інформації. За його словами, питання «Укрнафти» наразі не вийшло на рівень, коли йдуть публічні коментарі щодо перспектив приватизації контрольного пакету і способів такої приватизації.

Він також підкреслив, що в цій дискусії, яка ще не почалася, слід враховувати сильні на даний момент позиції групи «Приват», керованої главою облдержадміністрації Дніпропетровської області Ігорем Коломойським,  і те, що за умов воєнних дій на Донбасі нафта і нафтопродукти стали навіть більш стратегічним продуктом, аніж газ. На підтвердження цього факту було наведено приклад викачування технологічної нафти з українських нафтопроводів і переробки її на тому ж Кременчуцькому НПЗ, щоб забезпечити потреби збройних сил у нафтопродуктах. Яку дельту було отримано на цій операції з фактично безкоштовною сировиною? Відповідь на це питання ми дізнаємося ще не скоро...

Але повернімося до можливості приватизації «Укрнафти». Директор спеціальних проектів НТЦ «Психея» Геннадій Рябцев сказав «Дню», що «Приват» навряд чи засвітиться в цій угоді». На його думку, в тому випадку, якщо буде прийнято ухвалу про приватизацію «Укрнафти», у відповідному конкурсі, скоріше за все, братимуть участь якісь офшорні структури. «А може так бути, що і їх не буде, — додав експерт, — ми вже не раз звертали увагу, що фактично ні в «Укрнафті», ні в «Укртатнафті», ні в державній, здавалося б,  «Укртранснафті», ні навіть у роздрібних мережах у «Приваті» контрольного пакету акцій як такого немає. Коломойський, як правило, діє через топ-менеджерів компаній і йому не потрібно займатися чимось іншим.  У результаті ступінь домінування на ринку можна оцінити лише опосередковано».

Директор консалтингової компанії «А-5» Сергій Куюн упевнений, що «Приват» не має наміру отримати всі 100% «Укрнафти». «У цілому компанія «Укрнафта» прибуткова, — пояснює експерт «Дневі», — З такими цінами на нафту вона потенційно може давати, за нашими розрахунками приблизно 3-4 мільярди гривень прибутку на рік. З них порядку 2 мільярди — частка держави. Але зараз вона таких результатів не має. І лише тому, що держава нею не керує. 11 років цим займається менеджмент групи «Приват». Він крізь пальці дивиться на продаж високоякісної української нафти з дисконтом у 15%. Нинішній керівник, пан Пітер Ванхеке (колишній віце-прем’єр Юрій Бойко рекомендував його як незалежного менеджера, який захищатиме інтереси держави) дивиться на цей продаж крізь пальці. Його постійно начебто грабують, а він мовчить».

«Що сьогодні відбувається? — продовжує Куюн і відповідає: — Створено рівнобіжний профі-центр, який купує у держкомпаній ресурси дешевше, а потім перепродає їх за ринковою ціною. А прибуток отримує зовсім не «Укрнафта». Дешеву нафту переробляють на Кременчуцькому заводі, а потім продають за ринковою ціною заправкам «Укрнафти», які працюють практично в нуль». «Якщо прибрати з цієї схеми механізм викачування грошей з держкомпаній, вивести «Укрнафту» на нормальні ринкові умови, то прибутковість компанії буде зовсім іншою. Це дуже ліквідний класний актив і продавати його в кризу, за умов війни досить небезпечно». «Конкуренції при цьому точно не буде, — зазначає Куюн, — ніхто туди не прийде, бо в «Привату» навіть не 42, а 48%. Він може заблокувати будь-яку ухвалу, будь-які збори акціонерів. Сьогодні звучить ціна продажу — 8 мільярдів гривень — просто смішна сума».

Покупці, проте, за нинішніх умов, схоже, все ж таки знайдуться. Американський бізнесмен Роберт Бенш, який у 2004—2007 роках керував Cardinal Resources, — нафтогазовою компанією з активами в Україні, а зараз входить до наглядової ради і управляючий комітет «Куб-Газа» (Україна) в інтерв’ю Forbes не лише пояснює, чому без російського газу Україні не обійтися, але й радить приватизувати «Укрнафту». «Українському урядові варто продати свою частку в «Укрнафті», — говорить він, — і активно запрошувати нафтогазові компанії для розвитку ліцензійних ділянок, якими зараз володіє «Укргазвидобування», розвивати ринок СПГ і продати як мінімум 50% газотранспортної системи консорціуму компаній, серед яких цілком може бути й Росія».

Зрозуміло, що до реального продажу «Укрнафти» ще далеко. Але ж це не рядова подія. Щоб поставити якщо й не крапку, то три крапки в переліку отриманих із цього приводу думок, «День» спілкувався з колишнім главою Фонду держмайна України Олександром Рябченком. Ось його коментар:

«Я впевнений, що значення «Укрнафти» для економіки, а зараз і для оборони України надзвичайно велике. За умов війни було б правильно створити особливу процедуру закупівель продукції цієї компанії, що є насправді вертикально інтегрованим монополістом на нашому ринку, встановити урядову ціну закупівлі нафтопродуктів для цілей оборони. Проводити приватизацію цього підприємства, якщо, звичайно, уряд визнає це необхідним, можна лише за допомогою так званого радника, тобто дуже серйозної, відомої та крупної компанії, яка повинна визначатися не інакше як на конкурсі. Крім усього іншого, ця компанія має вміти продавати такі унікальні об’єкти...

Окремо стоїть питання визначення початкової продажної вартості найбільшого нафтовидобувача України. Хоча в мене чималий досвід у таких питаннях, а тим більше — у фахівців Фонду держмайна, до прийняття урядом ухвали про приватизацію такої компанії, Фонд не може визначити її вартість. Для цього потрібні документи, що є лише в самої компанії, наприклад, баланси. Але якщо уряд дасть Фондові відповідні доручення і повноваження, то Фонд проведе конкурс, знайде оцінювача і виконає це завдання. А я навіть приблизно не можу назвати відповідну цифру — оцінка повинна ґрунтуватися на розрахунках.

У чому я абсолютно впевнений, так це в тому, що в Україні досі таких продажів ніколи не було. Я не виключаю, що можуть знайтися ті, хто бажає приватизувати «Укрнафту», керуючись принципами революційної або оборонної доцільності, тобто без виконання строгих процедур. Але ця компанія настільки цікава і для покупця і для продавця, настільки важлива для країни в стратегічному плані, що я не бачу жодних аргументів, які могли б подіяти на уряд. Тут дуже важливе його бачення, розуміння ним цілі цього продажу, і не лише фіскальних мотивів, умов, які необхідно покласти на покупця. Ясно, що покупець має здійснити великі інвестиції. І його зобов’язання в цьому питанні теж серйозно впливають на продажну вартість».