В Європу — за графіком

Україна та Єврокомісія підтвердили готовність створити Зону вільної торгівлі.  Про  це повідомила прес-служба Президента України Петра Порошенка, посилаючись на його телефонну розмову з президентом Європейської комісії Жан-Клодом Юнкером. Сторони домовилися про готовність до початку імплементації поглибленої та всеохоплюючої Зони вільної торгівлі (ЗВТ) між Україною та Євросоюзом з 1 січня 2016 року.

Але чи готовий бізнес повністю перейти на європейські правила гри  уже за чотири місяці? Про це «День» запитав колишнього заступника міністра економічного розвитку і торгівлі, урядового уповноваженого в питаннях євроінтеграції  України Валерія П’ЯТНИЦЬКОГО:

— Незалежно  від того, створена чи ні Зона вільної торгівлі, якщо  український бізнес хоче торгувати в ЄС, то він має працювати за тамтешніми правилами. Що це означає? Якнайшвидше засвоювати санітарні норми та  переходити на відповідні стандарти. Все  це вітчизняні підприємці роблять  уже  не перший рік.  Хтось — успішно, хтось — не дуже.  Відтак українські компанії вже присутні на європейському ринку.

Але європейські правила теж змінюються, бо життя  не стоїть на місці. Тому пристосування до європейського ринку — це постійний процес. Якщо дивитися по галузях, то АПК готовий, і він успішно торгує  в Європі. Звісно, є ще певні свої моменти, як-от поставки молочної продукції. Але це питання до самих виробників: вони мають показати європейським  санітарам ланцюжок виробництва сировини, щоб переконати їх у безпечності своєї продукції. Багато треба ще зробити  і в питанні переробки аграрної продукції. Наразі в ЄС іде переважно  аграрна сировина,  а хотілося б збільшувати обсяг готових продуктів із більшою доданою вартістю.

У промисловості експортним флагманом завжди була металургія.  Наразі там спостерігається скорочення виробництва в силу об’єктивних причин. Схожа ситуація в хімії, бо там головною перепоною є  вартість газу. Однак  ці галузі готові працювати з ЄС  вже давно, бо  в них — сучасні виробництва. Є питання по нафтопереробці, бо у неї не вистачає власного сировинного ресурсу і потрібна модернізація, однак це не означає, що вона виходити на ринок ЄС не зможе.

Хороший приклад підготовки до європейських правил демонструє автомобільна галузь.  За ці роки  Україна перетворилася на дуже потужного виробника комплектуючих автомобілів. За цим напрямком розвинуті постачання у ряд європейських компаній. Утворилися своєрідні кластери. Треба зробити ще 2—3 кроки до збирання автомобілів  в Україні. Це реально.

Обнадіює  і сфера послуг. Особливо  в частині  ІТ-технологій. Тобто, ми готові до роботи з ЄС за їхніми правилами на 100%. В іншому випадку  нас туди просто не пустять.  Хоча  є  й компанії,  які  цей ринок  не ставлять для себе пріоритетом, тому й не поспішають освоювати  європейські норми.