Проекту «Школи Лохвицького земства»
цього року вдалося взяти під охорону дев’ять унікальних споруд
КОРОНА «Дня» – ЗА ДІЄВУ ІСТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
Серед найпомітніших місцевих ініціатив 2016 року — проект «Школи Лохвицького земства». Ідеться про порятунок навчальних комплексів, розташованих у межах території колишнього Лохвицького повіту Полтавської губернії, що були спроектовані близько ста років тому архітектором Опанасом Сластіоном. Від початку створення волонтерської групи «День» розповідав про задуми та досягнення активістів у збереженні цих історичних об’єктів (див. наприклад матеріали у № 57-58 від 1 квітня, №70 від 20 квітня, №154 від 31 серпня, №160 від 8 вересня цього року).
Нагадаємо, справу Сластіонових шкіл ще близько восьми років тому розпочала відома телеведуча, а зараз перший заступник голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Ольга Герасим’юк. Проте плідна робота над порятунком столітніх споруд почалася лише цьогоріч, після того як у соціальних мережах з’явилася спільнота «Школи Лохвицького земства», яка ініціювала порятунок архітектурних пам’яток з віковою історією, а інформація про задум стала відома широкому загалу.
Як розповів «Дню» один із активних учасників відновлення шкіл, дизайнер інтер’єру за фахом, Максим Іванов, вони не очікували такого резонансу і легкості в процесі: «Наше розуміння майбутньої роботи будувалося на інформації зі сторінок людей, які ведуть діяльність щодо охорони маєтків, церков та іншої культурної спадщини. Ми дивилися на їхні зусилля і розуміли, що цей процес непростий. Як виявилося, з нашими не такими вже й великими можливостями ми змогли привернути увагу багатьох людей, які зацікавилися проектом і самі почали просувати цю справу. Приємною несподіванкою стало й те, що більшість чиновників, із котрими ми спілкувалися, не перешкоджали, а допомагали й допомагають у вирішенні проблемних питань, що в цілому прискорює процес. Наша група навіть не сподівалася, що за цей рік ми зможемо домогтися надання школам відповідного статусу».
Зазначимо, до старту проекту було лише дев’ять шкіл, які входили до переліку об’єктів, що знаходяться під охороною. Протягом року ще сім шкіл у Чорнухинському та дві у Лохвицькому районах отримали статус охоронних пам’яток Полтавського краю. Та на цьому робота ініціативної групи не закінчилася. Як зазначив Максим Іванов, уже найближчими днями ще десять унікальних архітектурних споруд на Полтавщині можуть перейти під охорону. На його думку, феноменальний успіх цього проекту забезпечила як актуальність теми, так і небайдужість людей з різних куточків України, які турбуються про збереження культурної спадщини. «Важливим є і той факт, що нашим публічним «важковаговиком» виступає Ольга Герасим’юк, яка популяризує «школи» в широких колах. Тому низка усіх цих факторів складає спільний вектор, за яким проект рухається вперед», — зауважив пан Максим.
Велику допомогу на волонтерських засадах у виготовленні облікової документації стосовно шкіл Сластіона надає ТОВ «Майстерня архітектора І. Бикова», засновником та головним архітектором якої є Іван Биков. Киянка Оксана Олійник, котра три роки тому переїхала з чоловіком та сином у село Христанівка Лохвицького району, хоче повністю відбудувати приміщення тамтешньої школи та зробити у ньому освітній центр для місцевої громади. Серед небайдужих до цього проекту й архітектор Анатоль Ізотов з Києва, і голова Чорнухинської райдержадміністрації Олег Ковган, і активний учасник толоки Микола Лисенко, й активістка проекту Олена Задорожна та багато інших людей, котрим небайдужа доля культурної спадщини у стилі українського модерну.
Робота активістів багатогранна. Окрім виявлення Сластіонових шкіл у різних селах регіону, систематизації зібраних даних, виготовлення відповідної документації тощо, проект має й просвітницький характер. Організатори ставили за мету привернути увагу до унікальності будівель як зразків українського народного стилю, тому результатами задоволені, адже й центральні канали, і місцева преса різних областей та районів постійно приділяє увагу проблематиці «Шкіл Лохвицького земства». Головне, щоб це залишалося на слуху і надалі, а люди розуміли, якими шедеврами вони володіють.
Важливим кроком стало і проведення толок, у яких активісти вбачають не мету, а засіб для привернення уваги. За рік, що минає, вони провели прибирання на декількох локаціях (Піски-Удайські, Харсіки та ін.), здійснили три виїзди. У толоках брали участь місцеві жителі, долучалися й люди з інших регіонів, які цікавляться проектом.
Щодо планів на наступний рік активісти небагатослівні, адже кожен із них займається проектом у вільний від основної роботи час. Але все ж певні амбіції є. Ініціативна група планує докласти максимум зусиль, щоб якомога більше віднайдених комплексів перейшло під охорону і їх не могли безкарно знищити, спалити, розібрати, як це було зроблено кілька років тому в Западинцях чи Сенчі (села Лохвицького району. — Авт.). Окрім того, активісти планують винести на загал всю систематизовану інформацію про віднайдені будівлі у брошурі, книзі чи електронному виданні. Та найбільш амбітним планом на майбутній рік є бажання відродити одну із будівель недіючих шкіл. «Великі надії ми покладаємо на те, щоб хоч якась із вцілілих шкіл, котра зараз не використовується, отримала друге дихання. Я не впевнений, що це можна зробити з усіма школами, але принаймні хоча б деякі можна почати відроджувати. Людям, які займаються подібною справою, ми б побажали презентувати речі гарно, робити їх доступними не лише для обмеженого кола знавців, а й для пересічних громадян. І, звісно, щоб збільшити резонанс, потрібно робити якісне подання матеріалу — візуальне чи текстове», — підсумував Максим Іванов.
