Спокуса адмiнресурсом

Опозиція обговорює можливість використання нинішньою владою на майбутніх парламентських виборах адміністративного ресурсу (зокрема, в зв’язку з останніми кадровими рішеннями). «День» вирішив поцікавитися думкою експертів з приводу того,

ЧИ БУДУТЬ НИНІШНЯ ВЛАДА І ПРОВЛАДНІ СИЛИ НА ВИБОРАХ-2006 ВИКОРИСТОВУВАТИ СВОЇ АДМІНІСТРАТИВНІ МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ ВТРУЧАННЯ В РОБОТУ ЗМІ? У ЯКИХ ФОРМАХ?

Володимир ФЕСЕНКО, Центр прикладних досліджень «Пента»:

— Теоретично з боку окремих представників влади такі спроби можуть бути здійснені. На практиці, якщо подивитися на торішні президентські вибори чи порівняно з парламентськими виборами 2002 року, — можливостей для використання адміністративного ресурсу буде на порядок менше. З багатьох причин. По-перше, сьогодні центральна влада — і Президент, і його структури, і уряд — набагато слабша, ніж колишній режим Кучми. І люди це відчувають. Якби зараз була така ж ситуація, як на початку цього року, то тоді, можливо, який-небудь з телеканалів і намагався б загравати з провладними структурами. Але сьогодні практично для всіх очевидно, що ні Ющенко, ні уряд Єханурова, ні якісь окремі владні фігури не є фігурами довгостроковими. Тому особливо до них дослухатися не будуть. Навіть якщо будуть спроби попросити щось зробити: поставити свою людину в сюжет, дати вигідну комусь новину тощо. Гадаю, що можливостей впливу у влади зараз буде менше саме через її слабкість, плутанину в процесі прийняття рішень. По-друге, влада — не єдина, неоднорідна. У владі, наприклад, присутні соціалісти, у яких своя боротьба на цих виборах. Всередині команди Ющенка відбувається своя боротьба. По-третє, змінилася суспільна атмосфера. Це також потрібно враховувати. Якщо подивитися, на які ЗМІ зможе спиратися Ющенко, то можна виявити дуже парадоксальну річ. Якщо не враховувати газети «Без цензури», то у влади майже нема своїх власних медіаресурсів. Якщо подивитися на «5 канал», власником якого є Петро Порошенко, то він має досить незалежну позицію. Каналу, звичайно, можна в чомусь докоряти. Але можна так само пригадати, що і Бродський свої звинувачення починав висувати на «5 каналі», і Тимошенко там з’являється регулярно. Тобто не можна сказати, що через «5 канал» діє адмінресурс. Перший Національний — подивимося. Там щойно змінилося керівництво, і яка у нього буде позиція — неві домо. Але, по-перше, канал — не найвпливовіший, по-друге — новому керівництву ще треба взяти контроль над ним. А якщо подивитися на канали, опозиційні (прямо або опосередковано) до Ющенка, то вони мають набагато більше таких ресурсів.

Гадаю, що адмінресурс активно використовуватиметься в медіапросторі на місцевих виборах. Місцеві керівники, особливо якщо у них є канали впливу, обов’язково намагатимуться вплинути на медіапростір і медіаресурси. Тим більше, що в регіонах слабші і власники ЗМІ, і журналістські колективи. Це в центрі ми бачимо, що і власники особливо не побоюються за своє майбутнє і здійснюють досить самостійну політику, і журналістські колективи зміцніли. Журналісти сьогодні в багатьох випадках вже можуть впливати навіть на редакційну політику. Принаймні в центрі можливостей для цензури набагато менше, ніж у регіонах. На цих виборах це можуть бути лише рекомендації щодо проведення медіаполітики. Це можуть бути домовленості з власниками. Можливо, з окремими впливовими журналістами. Але я не думаю, що все буде напряму і знову буде повторення темників. Ми через це вже проходили. Буде вплив опосередкований. Крім того, у мене склалося таке враження, що є вже темники навпаки: коли ті або ті політичні сили використовують свої засоби впливу на журналістів, і включаючи свої піарні можливості, намагаються впливати на те, кого друкувати, кого не друкувати, кого показувати, а кого ні, які теми з’являються в ЗМІ. Це — вияви політичного, а не адміністративного, ресурсу — дуже сильно позначається і на фігурах, і на змісті новин. І це, мені здається, є більш актуальною проблемою, ніж проблема використання адмінресурсу.

Володимир ЗОЛОТОРЬОВ, журналіст:

— Взагалі адмінресурс — досить розмите поняття. А оскільки відсутнє точне визначення, то дуже важко визначити і адміністративні можливості. Хоча будь- яка влада — прямо або опосередковано — має перевагу на виборах. Це, на мій погляд, вже можна назвати адмінресурсом. І так чи інакше партії, які перебувають при владі, будуть використовувати його. Іноді навіть без власного бажання. Про це знають усі. Тому вибори відбуваються з урахуванням саме цього чинника. Але, думаю, користуватимуться адмінресурсом не так жорстко, як на виборах 2004 року. Наприклад, це стосується тієї ж політичної реклами. У нас же політика і бізнес — це практично одне і те саме. Якщо, умовно кажучи, політична партія має через когось вплив на фірму, яка продає і розміщує рекламу на бігбордах, то це також можна назвати адмінресурсом. Хоча, гадаю, адмінресурс в м’якій формі — не менш небезпечний, ніж в жорсткій. Ситуація зі ЗМІ — така ж, як і у наведеному вище прикладі з рекламою. Засоби масової інформації так або інакше прив’язані до тих або інших політичних сил. Відповідно, і інтереси цих політичних сил буде представлено в ЗМІ. Насправді, це не так уже і погано. У нас — плюралізм думок. І читач, споживач може вибрати те, що йому ближче.

Артем БІДЕНКО, керівник Асоціації зовнішньої реклами України:

— Не думаю, що нинішня влада буде використовувати старі адміністративні можливості для втручання в роботу ЗМІ під час виборчої кампанії. Але пов’язано це не з тим, що нова влада дуже сильно відрізняється від старої, а в першу чергу — з тим, що необхідно ще навчитися використовувати подібні технології. Леонід Кучма теж не з 1994 року почав тиснути на пресу.

Другий фактор — це, звичайно ж, зміни в суспільстві, які поки що не дозволяють залишати факти подібного тиску без уваги. Однак цей фактор надзвичайно залежить від часових умов, і впевнений, що якщо не відбуватиметься серйозних структурних змін у системі влади, то він відійде на другий план.

Рiч у тiм, що сьогодні бюрократичний апарат має надзвичайні можливості для впливу і на ЗМІ, і на опозиційних громадян. Навіть не йдеться про тюрми або фізичне знищення. Достатньо податківців, пожежників, жеків і т.д. для того, щоб перетворити роботу будь-якої газети на пекло. І однозначно ці можливості будуть використовуватися владою під час виборів — але в малих масштабах. Насамперед можна говорити про дрібних регіональних чиновників, які будуть втілювати «лінію партії», як вона їм ввижається.

Але з часом подібні можливості зацікавлять і вищих посадових осіб, що є досить очікуваним. Тому тільки зміна системи влади, її відповідальність перед громадянами (а не навпаки), контрольованість зможе стати на заваді відновленню старих порядків. Якщо цього не станеться, то березневі вибори стануть для України останніми демократичними — до наступної революції, якщо вона відбудеться.