Пам’яті львівського Пікассо
У Львові вшановують видатного сценографа, народного художника України, лауреата Національної премії України ім. Тараса Шевченка, головного художника Львівської національної опери Євгена Лисика (1930—1991)
Виставка, яку розгорнули у Національному музеї (проспект Свободи, 20), приурочена до 80-річчя від дня народження митця. В експозиції, що розміщена у п’яти залах, широко представлений творчий доробок видатного художника-сценографа 1960—1990-х років: живопис, графіка та ескізи декорацій до театральних постановок.
Євген Микитович Лисик створив сценографії до 76-ти вистав. Найвідоміші — «Спартак» Хачатуряна, «Ромео і Джульєтта» Прокоф’єва, «Есмеральда» Пумі, «Лускунчик» Чайковського, «Створення світу» Петрова, «Золотий обруч» Лятошинського, «Тангейзер» Вагнера, «Дон Жуан» Моцарта, «Отелло» Верді. Постановки Євген Микитович здійснював не лише у Львові, а й у Києві, Донецьку, Мінську (Білорусь), Ленінграді та Свердловську (Росія), Варшаві (Польща), Скоп’є (Македонія) та Анкарі (Туреччина). Театрознавці називають ці вистави шедеврами, яким властива філософічність, висока образність, тонке проникнення в музичну партитуру твору та вражаюча емоційність.
На відкриття експозиції прийшла сила-силенна людей — художників, театрознавців, письменників, фотомитців, студентів Академії мистецтв. Промовці зазначали, що такої потужної виставки Євген Микитович не мав ні за життя, ні після смерті, і дякували за збереження скарбів сценографа та організацію експозиції вдові Лисика — Оксані Кузьмівні Зінченко та дочці Анні.
«Через наш оперний пройшло багато митців, — розповів «Дню» генеральний директор театру Тадей Едер. — Але Лисик особливий, йому немає заміни — ні в Україні, ні на теренах колишнього СРСР, бо він виховував людей у стилі величності. Згадаймо: коли після увертюри відкривалися куліси, зал зривався оплесками — декорації Євгена Микитовича були геніальними».
Генієм рівня Пікассо назвав львівського сценографа академік Володимир Овсійчук, зазначивши, що не пропустив жодної його вистави: «Ми бігли в театр на Лисика і переживали ту мову, якою він говорив». Згадав мистецтвознавець і слова композитора Арама Хачатуряна, який приїжджав на прем’єру свого «Спартака»: «Якби Лисикові щось треба було змінити у музиці, я би це зробив».
