Щоденник

20 вересня дивився у програмі «Гроші» на телеканалі «1+1» про те, що підприємництвом почали займатися і в церкві (на прикладі Києво-Печерської лаври). В одній із попередніх передач показали знервований діалог її настоятеля з журналістом, котрий хотів довідатися, чому владики їздять на надзвичайно дорогих авто.

Це вкотре підтверджує істину: у церкві відбувається все те, що й у суспільстві. Меркантилізм з усіма його непривабливими сторонами проник і в її середовище. А тому й не дивно, що значна частина сучасного духівництва поспішає сповна скористатися земними благами, нерідко наслідуючи тих, хто, діставшись висот у владі, не соромиться демонструвати свої великі статки й розкішне життя.

Віддаючи належне церкві в її значному внеску в духовний і культурний розвиток держави упродовж багатьох віків, певен: у демократичній країні суспільство повинно знати, що тут сьогодні діється, які відбуваються процеси (про цю проблему писав і «День). І це не повинно, на мою думку, викликати обурення у священнослужителів.

Зіставивши все це із власними спостереженнями, цілком погоджуюся з нашим велетом духу і слова Григорієм Сковородою, який ще в середині XVIII століття писав: «Яке лихо може знищити людину, «проковтнути» її? Черево є основною причиною згуби людини. Постійна ненаситність його, прагнення наживи, збагачення, хабарництво, бездуховне життя... У цьому болоті (злі. — Г.Ш.) навіть щире прагнення служити Богові перетворюється у звичайне лицемірство, бо ні тривалі у храмах моління, ні будівництво нових церков, ні щоденні клятви у вірності Богові не рятують людських сердець від облесництва, серебролюбства, честолюбства та інших схильностей, які перетворюють людину в «домашніх звірів».

Господи, як це актуально й за наших днів!