Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

«Армiйськi нерви» потребують лікування

Експерти наполягають на необхідності створення концепції розвитку засобів тактичного захищеного радіозв’язку в ЗСУ
05 червня, 10:23

Без перебільшення, питання зв’язку можна вважати одним із найважливіших пунктів будь-якого вдалого війська, тим паче, якщо це військо перебуває у стані війни. До початку російської агресії в Україні взагалі не було засобів зв’язку. У перші місяці бойових дій у 2014 р. на всі підрозділи у зоні АТО у Збройних силах було всього 10 автомобільних комплектів та 20 переносних радіостанцій. Радіостанціями оснащували БТРи командирів бригад, у виняткових випадках — батальйонів. В той час військові зіткнулися з дуже кропітким вибором. На початку їм вдалося замовити цифрове обладнання транкінгового радіозв’язку в компанії Motorola. Тоді це зробила компанія ТОВ «Доля і Ко.ЛТД» — багаторічний партнер американської компанії. Переважна більшість фахівців переконані, що то було не тільки вірне, а й єдине можливе рішення.

Але на справжній війні не все так просто. Так, експерти Defense Express цитували військового, який розповів про вплив російських засобів РЕБ/РЕП під час бойових дій у зоні Дебальцевого: «Там у них було завчасно накопичене потужне угрупування засобів радіоелектронної боротьби. Наші переносні станції Motorola надійно діяли до 20 кілометрів, а автомобільні — до 40 км. І дальній зв’язок, і зв’язок із батальйонами був. Російські війська з власної глибини поставили перешкоди у певній смузі. З посиленням дій російського РЕБ дальність зв’язку почала падати. Переносні Motorola почали працювати лише до 10, а автомобільні — до 20 км. Потім ворог ще збільшив потужність перешкод. «Додавили» до того, що трубка з трубкою працювали десь на кілометр, не більше».

Саме тому пізніше, вже під час виставки «Зброя та безпека-2017», турецька компанія Aselsan та ДП «Спецтехноекспорт» підписали додатковий пакет документів, що стосуються поставки Збройним силам України систем тактичного зв’язку УКХ-діапазону турецького виробництва. А на сьогодні ось уже кілька років українська армія в рамках програм допомоги США отримує й застосовує за призначенням засоби зв’язку від корпорації Harris. Зокрема, за цей період військові різних видів і родів військ отримали від цієї компанії тисячі радіостанцій різних типів на 230 млн доларів та ще на 70 млн дол. мають отримати у цьому році, але фахівці не перестають говорити про те, що в Україні й досі немає зрозумілої й чіткої концепції розвитку засобів тактичного зв’язку, що знижує ефективність переоснащення ЗСУ.

Нині, за даними фахівців військового відомства, бойові частини забезпечені сучасними засобами зв’язку десь на 70%, інші — до 50%.

Звичайно, що саме військові мають вибирати техніку для використання, і якщо аналізувати ситуацію з радіозв’язком, то саме так і було. Усі попередні станції були ефективними. Але ефективними в той час, коли приймалося рішення. Зараз Україні необхідна єдина платформа радіозв’язку. На думку фахівців, використання різних радіостанцій ускладнює керованість військ.

«Наявність засобів зв’язку, які в принципі не сумісні між собою у всіх режимах роботи, значно знижує ефективність бойового управління не тільки всередині підрозділів Сухопутних військ, а й між родами ЗСУ», — вважає гендиректор компанії «Радіо Сатком Груп», ексклюзивного представника Harris Global Communications Inc, Сергій Чепель. Але, у свою чергу, корпорація Harris не готова передавати технології, що є вкрай важливим для України. Хоча готова започаткувати в Україні «викруткове виробництво» — саме на «Радіо Сатком Груп».

Напевно, тому тут думки фахівців далі розходяться. Вагомим кроком до переоснащення ЗСУ новими засобами зв’язку, звичайно, є впровадження виробництва в Україні, але не так вже й легко знайти закордонну компанію, яка передасть технології, хоча й Туреччина свого часу пішла на такий крок і тому була обрана українським Міноборони як постачальник засобів захищеного тактичного зв’язку. А вже у жовтні 2019 року турецька компанія Aselsan в Україні відкрила виробничу лінія захищених засобів зв’язку для Збройних сил України в рамках офсетної програми між Україною та Туреччиною.

Все ж, на переконання експертів, на нинішньому етапі держава має визначитися з вітчизняним виробником.

«Ми вважаємо, що мова має йти про базову комунікаційної платформи. Ми переконані, що такою повинні стати технології тактичного зв’язку корпорації Harris. І не тільки тому, що це технології світового лідера в даній сфері. Визначальним фактором є колосальний обсяг допомоги уряду США», — переконаний С.Чепель. Часто експерти додають, що саме США є нашим найбільш вагомим міжнародним партнером у допомозі організувати опір ворожій Росії. 

«Держава має визначитися з розвитком засобів захищеного тактичного зв’язку, зробивши акцент на вітчизняні технології. Україні важливо не те, чиї засоби зв’язку будуть обрані за основу вітчизняної системи, а на яких технологіях буде побудована нова інформаційна архітектура», — каже директор компанії UaDefense Дмитро Люлін (компанія UADefense є вітчизняним розробником систем автоматизації й зв’язку спеціального призначення). Він зазначив, що для України важливо не купувати «готові рішення», а купувати технології й розвивати їх далі українськими компаніями. Фахівець запевняє, що сьогодні в державі є декілька приватних компаній, які досить серйозно просунулись у розробках та розвитку засобів зв’язку.

«Для України важливе не звичайне складання з готових вузлів, а широка локалізація виробництва обраного іноземного партнера та створення на цьому фундаменті власної виробничої бази, з урахуванням можливостей інтеграції вітчизняних систем криптозахисту та форм хвилі, де Україна залишається досить потужним гравцем у світі. Слід зазначити, що важлива навіть не апаратна платформа, якщо ми говоримо про радіостанції, а саме програмна компонента сучасних SDR радіостанцій. Також необхідно зважати на вектор розвитку сучасних радіотехнологій тактичного рівня, де більшість держав, розуміючи переваги застосування саме обміну даними в інформаційних системах батальйонного та бригадного рівня, частково відмовляються від голосового трафіку, віддаючи перевагу системам Tactical Data Link або Tactical Edge Router (Trellisware, Presistent Systems, Silvus Technologies), які забезпечують можливість роботи у важкій завадовій обстановці, спектральний менеджмент та безшовну інтеграцію в ІР мережі різних ланок управління», — впевнений Дмитро Люлін. Серед надважливих аспектів, звичайно, є повноваження, які нестиме перед державою іноземні компанії, якщо саме вони постачатимуть засоби зв’язку. Дмитро Люлін також зазначив, що ще одна проблема полягає в тому, що іноземні компанії, які заходять в Україну із постачанням засобів зв’язку, зокрема такі, як американський Harris, ізраїльський Elbit Systems або турецький Aselsan, держава контролювати не може, а от свої компанії, навіть побудовані на фундаменті іноземних технологій, може контролювати і підтримувати. В цьому полягає важливість державного рішення зі створення нової інформаційної архітектури.

Загалом же, щоб Україна припинила готуватися до війн минулого та розпочала підготовку до майбутніх війн, варто зробити ревізію пріоритетів та державної програми переозброєння. Зокрема, експерти Українського інституту безпекових досліджень (УІБД) запропонували своє бачення «технологізації війська» — через реалізацію декількох пріоритетних державних програм переозброєння. Якраз до першої вони віднесли удосконалення системи управління — шляхом створення Єдиної автоматизованої системи управління (ЄАСУ) ЗСУ з найважливішими суміжними елементами цієї системи: дієвими, захищеними засобами зв’язку, кіберзахистом мереж та розвитком телекомунікацій. А вже далі, серед інших програм: розвиток та створення сучасних систем радіоелектронної розвідки (РЕР) та радіоелектронної боротьби (РЕБ), розвиток державної системи ППО, розвиток високоточних засобів ураження та розвиток безпілотних ударних платформ повітряного, наземного і морського базування. Як бачимо, зв’язок і в експертному баченні залишився у першому рядку.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати