Білоруси не проти єднання з Росією

«Я обома руками — за Союз. Разом легше буде. І обома руками — за російський рубль. Із нашим, білоруським, куди не поїдеш — ніде не беруть», — каже 57-річна пенсіонерка Тамара Ракова.

Зі згорнутим під пахвою мішком вона стояла на морозі біля засніженої головної площі Краснополля, прикордонного з Росією райцентру на Могильовщині, разом з іншими сподівалася, що з нагоди свята — Дня колгоспника — привезуть продавати зерно.

Провінція вже відчула тягар другого поспіль неврожаю, хронічного дефіциту продовольства. Минулої зими в Краснополлі вершкове масло давали за списками — 200 грамів на квартал на кожного члена сім'ї. Тепер немає ні списків, ні масла, ні яєць. Спад в аграрному виробництві становить 10%.

Інша людська юрба зібралася коло магазину — привезли хліб. У черзі пенсіонерів, в основному одягнутих у старі тілогрійки, кожен ухопив по дві хлібини — більше не можна, ліміт.

Літні люди ремствували — цього разу привезли хліб, вдвічі дорожчий, ніж раніше. Довго відраховували купки дрібних «зайчиків», що тануть в умовах гіперінфляції. З Нового року для спрощення їхнього життя з білоруського рубля, яким розраховуються в тисячах і мільйонах, вилучили три нулі — оголошено деномінацію.

«Живемо, наче в казці — що далі, то жахливіше», — зітхнула молода жінка.

Офіційна пропаганда переконує, що реалізація договору поліпшить життя білорусів, забезпечить внутрішньоросійські ціни на нафту, газ, електрику. Єдині транспортні тарифи.

Думка ця неоднозначна, але чимало в країні й скептиків.

«Навіщо я буду з братом жити в одній квартирі? Безкоштовної нафті не буде, та й нехай Росія спочатку розбереться з Чечнею», — вважає 55-річний краснополець Євген Малашенко. ПРИХИЛЬНИКИ СОЮЗУ З РОСІЄЮ ВІРЯТЬ, ЩО РЕАНІМУЮТЬ МИНУЛЕ

Ентузіасти союзної держави — це, в основному, немолодий провінційний електорат. Майбутню союзну державу з Росією вони бачать як аналогію СРСР на чолі з Лукашенком, який символізує для них жорстку владу.

«Після війни в нас усе було, а зараз кудись зникло, мов крізь землю провалилося. Лукашенко — це золото, а не людина, він з'єднається з Росією і сталінські закони запровадить. І все буде, як раніше», — розмірковує у магазині підтримана чергою 78-річна Ганна Кондратенко.

«Та ви що? Лукашенко при владі — це Берлінська стіна по всьому периметру Союзу», — заперечує чоловік.

Його похмуро осмикують старші — добалакаєшся до в'язниці.

Сам Лукашенко не приховував свого бажання взяти участь у виборах президента союзної держави чи хоч би без виборів стати віце-президентом при Борисові Єльцині. Однак Москва відсікла ці пропозиції, а відмова Єльцина від влади і прихід до Кремля Володимира Путіна не залишив на російському олімпі ніші для білоруського прихильника єднання. ПОБРАТИМИ

Проте білоруський президент має своїх прихильників у Росії, як і на всьому пострадянському просторі. «У Лукашенкові я відчуваю біль і за Білорусь, і за Росію. Він не зруйнував ту систему, яка була», — каже голова Красногорської сільської ради Леонід Моргач, член компартії, яка перемогла на місцевих виборах три роки тому.

Красна гора — російський райцентр, за п'ятдесят кілометрів від білоруського Краснополля. Вони побратими. На головній площі — такий самий пам'ятник Леніну з шапкою снігу на голові, по дорозі — такі самі села в заметах, спустілі від чорнобильської радіації.

Щоправда, на жителях Красної гори відсутній знак убогості і занепаду, що впадає в око у Краснополлі. Магазини та міні-ринок, коли порівняти з білоруськими, вражають статком. Хоча так само зітхають пенсіонери — всюди дорожнеча.

Прокуратура РФ порушувала проти Моргача кримінальну справу за сепаратизм — ЗМІ обійшла історія про те, як Красна гора хоче приєднатися до Білорусі. Однак голова сільради вважає, що преса просто неправильно інтерпретувала його прагнення до возз'єднання двох країн в одну державу на базі білоруського досвіду.

«Хто звертається за допомогою до Клінтона, хто в ООН, а ми до Лукашенка звернулися. Поміняли овес на солод, трактори на комбайни — і все без грошей. Білоруси допомогли нам налагодити броварню — теж безкоштовно. Справді, ми бідні, і туалет у нас на дворі, але невже немає нічого хорошого?» — каже Моргач.

Часи змінюються. Ситі, нехай і дорогі прилавки Красної гори контрастують із дефіцитом у сусідньому білоруському райцентрі. А в радянські часи росіяни з цих голодних околиць любили отоваритися в білоруському Гомелі, де завжди була ковбаса.

«За так званого «застою» я літаком літав до Гомеля за пивом — там тоді постачання було краще, ніж у нас. Було три рейси на день, квиток усього за два рублі. Поясніть, чому я повинен відректися від того часу?!» — дивується Моргач. КОРДОНУ НЕМАЄ, ТА Є ШЛАГБАУМ

Між Білоруссю і Росією офіційно вже немає кордону. Однак дорога між Краснополлям і Красною горою перекрита шлагбаумом — білоруська міліція, яка розмістилася у вагончику, перевіряє багаж нечастих проїжджих, щоб не вивозили дефіцитні продукти до Росії.

Проте контрабандна білоруська сметана, якої не бачить Краснополля, водяниста, але найдешевша, заполонила ринок від прикордонних російських сіл до Смоленська.

«Нам подобається білоруський сервіс — на велосипедах прямо до будинку підвозять продукти — чи не треба чого. Якось у нас у магазині хліба і не брав ніхто. А зараз їм, видно, гайки закрутили — рідше возять», — гадає 23-річний Микола із села Забор'я, залишеного більшістю жителів через радіацію.

Красногорський шлагбаум між Білоруссю та Росією легко обійти полем і лісом. Та насправді він розділяє два світи і два тимчасовi пояси. Білорусь чимраз яскравіше символізує соціалізм з його централізованим керівництвом, зрівняйлівкою та дефіцитом. Росія навіть у своїх «червоних» регіонах за всіми параметрами прямує до протилежного полюса.

«Може, Лукашенко й нічого. Проте спочатку дайте списки і програми — а там подивимося, за кого голосувати в майбутньому союзі», — міркує 84-річна росіянка Марія Мотолига, яка розчищає лопатою замети біля свого будинку в селі Лотаки.

Білорусь — прямо за її городом. Але наступного дня після укладання договору про створення Союзної держави у грудні 1999 року сусіди не опинилися в одній державі.

Інтеграційну карту політики можуть розігрувати без кінця. А люди влаштовують власне життя.