Коли збереться Рада № 6?
Яку справжню мету переслідували організатори передчасних виборів Верховної Ради? Кому вони насправді вигідні? Чим небезпечні для суспільства?
Відповіді на ці питання слід дати аби розуміти, що ж чекає країну після 30 вересня.
На перший погляд, головним ініціатором розпуску парламенту послідовно виступала Юлія Тимошенко. Опинившись поза владою у вимушеній опозиції, втрачаючи членів своєї фракції через перебіжчиків до ворожого їй табору, а також контроль за депутатами від блоку свого імені у місцевих радах, які завдавали дедалі відчутніших втрат репутації БЮТ участю у муніципальних корупційних скандалах, поставши перед загрозою втрати політичної впливовості вона обрала ефективний шлях порятунку — створення всіх морально-психологічних обставин та юридичних підстав для Президента, які в решті-решт, призвели аж до чотирьох його указів про дострокові вибори. Ю.Тимошенко вкрай потрібний повторний шанс на участь у формуванні правлячої коаліції — зберегти високі рейтинги протягом ще двох років в опозиції для неї не можливо, а це означає втрату перспектив повернення на найвищі державні посади.
Мотиви глави держави теж, нібито, цілком прозорі. Політичний проект «Наша Україна» більше не міг слугувати надійною опорою його планам переобрання на наступний термін у 2009 році, через значну втрату довіри виборців. Перехід значної кількості депутатів НУ до правлячої коаліції створював реальну загрозу виникнення депутатської більшості у триста голосів, що своєю чергою, дало б їй можливості: долати вето глави держави на закони, позбавивши його важливого механізму задоволення інтересів свого вітчизняного та закордонного оточення, а також робило цілком реальною процедуру імпічменту. В найкращому разі, після впровадження конституційних змін, Президент залишався б формальною протокольною фігурою, не цікавою реальним політико-економічним суб’єктам. Тому, прийнятним виходом для нього було визначено спробу, бодай мінімально змінити баланс сил у парламенті, шляхом дочасного переобрання, нехай і в спосіб, який у багатьох викликає сумніви щодо законності.
Парадокс у тому, що збільшити свої фракції мають кращі шанси Партія регіонів та БЮТ, лідери яких є, на сьогодні, найбільш імовірними конкурентами В.Ющенка на виборах у 2009 році.
Згода на дочасні вибори, дана В.Януковичем, може бути пояснена його впевненістю у можливості значного приростання фракції ПР у Верховній Раді шостого скликання і, як наслідок, — зменшення рівня вимог потенційних союзників по коаліції щодо посадових та фінансово-майнових інтересів при формуванні виконавчої влади. Утворення ж широкої коаліції за участю Партії регіонів і «Нашої України — Народної самооборони» законсервує поділ зон впливу між нинішніми Президентом і прем’єр-міністром на порівняно тривалий, як для України період. При цьому, перевага у такому розподілі лишиться за Партією регіонів. Це буде комфортнішим для реалізації її власних планів, аніж постійне публічне суперництво.
Настрої виборців не дають підстав Президенту сподіватися на значну зміну розстановки сил у Верховній Раді шостого скликання. Запропоновані основними фаворитами перегонів програми та списки кандидатів у народні депутати, а надто, їхня діяльність у розпущеній Верховній Раді, уряді, місцевих радах сприяли виникненню великої — до 25% , групи громадян, які недовіряють нікому. Розчарованих найбільше серед колишніх виборців „Нашої України». (До речі, саме ці відсотки є виборчою метою блоків — „реваншистів», тих, хто прагне повернутися у владу: В. Литвин, Л.Супрун, Л. Мірімський, Партія зелених та ін.)
Результати таких виборів в жодному разі не можуть задовольнити їхніх організаторів. Враховуючи той факт, що вертикаль виборчих комісій формувалася лише парламентськими партіями і блокуюча кількість голосів, наприклад, у ЦВК є як у Партії регіонів так і спільно у НУ-НС та БЮТ. Якщо підсумками виборів не задовольнятимуть одну з цих сторін тоді їх можна доволі довго не оприлюднювати. Допоки не домовляться! Є ще й ряд можливостей створити підстави для визнання виборів не дійсними. Перший прецедент вже стався. Реєстрація виборчого списку БЮТ відбулася без вказання кандидатами у депутати їхніх домашніх адрес, в той час як інші такі адреси вказали. Наявне порушення засадничого конституційного принципу виборів — цілковитої рівності учасників. До 30 вересня, нещодавно створені адміністративні суди буде завалено позовами щодо порушень виборчого законодавства. Їхня критична маса цілком може призвести до визнання виборів недійсними.
В цьому разі подальша легітимність уряду на чолі з В. Януковичем є сумнівною, не кажучи вже про Верховну Раду п’ятого скликання на чолі з О.Морозом. Позапарламентський БЮТ теж втрачатиме конкурентність. Найвищим легітимним інститутом влади та найпершим публічним політиком країни, за цих обставин, лишатиметься Президент. Він отримає всю повноту політичної влади де-факто. Це чудовий момент звинувати всю політичну еліту у неспроможності і злочинному егоїзмі (чого варте спаплюження громадянського волевиявлення!), напряму звернутися до народу з проектом нової редакції Конституції, а парламентські вибори провести.., ну наприклад, на весні. Пізньої весни 2008 року.
