За що боролися...

Нинішнього тижня парламентарії працюють поза полем суспільного зору — в комітетах та округах. Проте, перш ніж піти в «підпілля», власники депутатських мандатів внесли поправки в понад 30 законів. Підверстували закони під нову-стару Конституцію-96. Деякі зміни б’ють по й без того не сильних позиціях опозиції. По-перше, тепер не лише примикати до більшості (інститут коаліції скасований), але навіть мігрувати з однієї фракції в іншу можна. Тобто, пройшовши в Раду, наприклад під помаранчевими прапорами, депутат може за бажання і на законних підставах стати «біло-блакитним». По-друге, група з 15 нардепів тепер отримує такі ж самі права, як у фракції. По-третє, термін «опозиція» зі скасуванням КС політреформи канув у Лету. Тому дружним «за» депутати вилучили з регламенту своєї роботи і день опозиції, і поняття «опозиційний уряд». Опозиціонери від БЮТ та НУ-НС відразу ж обурено заявили, що їх позбавили всіх прав, мовляв, альтернативну владній позицію громадяни тепер не почують.

Які механізми впливу на законодавчу роботу, зокрема, і політичну ситуацію, в цілому, задіюватимуть представники парламентської меншості, з урахуванням нових правил? На це та інші запитання в інтерв’ю «Дню» відповів один із лідерів фракції БЮТ Анатолій Семинога.

— Якщо не помиляюся, ви є депутатом ВР трьох скликань. Ви визнаєте, що сьогодні депутати стали статистами?

— Пам’ятаю ще той парламент, який працював при Леоніді Кучмі і який працював при цій Конституції. Але, повірте, в тій Верховній Раді була робота, відбувалися дискусії. Не було такого, аби одна політична сила із застосуванням фізичної сили продавлювала закони. Щодо статистів. Так, сьогодні з депутатів Верховної Ради намагаються зробити статистів. Але ще не всі стали статистами. Опозиція ще намагається протистояти цьому...

— Як, демонстративно залишаючи сесійну залу? Але правлячій більшості від цього, повірте, не холодно, не жарко.

— Я згоден із тим, що це не найкращий варіант — залишати сесійну залу, блокувати трибуну тощо. Проте опозиція працює в тих рамках, у тих умовах, на тому полі, на якому влада, правляча більшість їй дозволяє. І якщо сьогодні влада намагається витіснити опозицію з сесійної зали на вулицю, можу запевнити: опозиція й там може працювати досить-таки ефективно. І якщо методи, що сьогодні демонструє опозиція, не ефективні, це, як мінімум, змушує шукати інші, можливо, радикальніші. І я переконаний, що опозиція такі методи знайде. Хочу нагадати, що 2004 року Блок Юлії Тимошенко був представлений у Верховній Раді аж 14 депутатами і то ми знайшли, відпрацювали механізми і могли впливати на політику. Знайдемо й зараз.

— Хто, на вашу думку, повинен нести відповідальність за те, що пройшовши до Ради за списками БЮТ, депутати залишають «сердечну» фракцію? Чи чекати виборцям вашої політсили появи нових «тушок»?

— Перш за все, хочу сказати, що фракція БЮТ — це не якесь «ноу-хау» і це не люди, привезені з Місяця або іншої держави. Це люди з нашого суспільства, отже вони — це відображення суспільства. Ми, коли формували списки, прагнули взяти в нього і підприємців, і вчителів, і лікарів, і держслужбовців для того, щоб усі верстви населення були представлені, і щоб люди за нас голосували. Аналогічна технологія спрацьовувала практично у всіх політичних силах. Інших варіантів не було і бути не могло. Так, сьогодні можна докоряти фракції БЮТ, а можна докорити і самим собі, нашому суспільству. Скільки БЮТ закликав прийти на мітинги, підтримати, зробити щось, відстояти самоврядування в Києві, не дати можливості ухвалити харківські угоди, підвищити ціни на газ, комунальні послуги?! Скільки людей прийшло на ці мітинги?!

— Мало прийшло і це факт. Але чи не думали ви над тим, що це є у тому числі й низьким рівнем довіри громадян до опозиції?

— Не думаю, що це показник низької довіри до опозиції. Це, швидше, показник терпіння нашого суспільства. Коли люди вийшли на Майдан, їх дістали вже до критичної точки, вони не могли більше терпіти. Проте, я вважаю, ця влада дуже швидко досягне тієї критичної точки, і тоді люди шукатимуть собі лідерів, здатних їх об’єднати, а не навпаки. Тому давайте ми не киватимемо один на одного, бо ми всі знаходимося в одному човні і всі несемо відповідальність за нашу державу — і політики, і ЗМІ. Можна сьогодні також говорити й про журналістику, а точніше про те, якою «об’єктивною» вона сьогодні стала.

— Але погодьтеся, все-таки, що, зокрема, у парламентських опозиціонерів немає іскри. Згадаєте, як різними методами, проте не допускалися голосування з принципових питань. І рубильник у Раді, пам’ятається, вирубали, і чергували цілу ніч у сесійній залі. Йдеться не про те, що такі методи — єдино ефективні, йдеться про відсутність креативу, бажання, словом, іскри як керівництва до опозиційної діяльності.

— Я тут із вами не погоджуся, бо іскра є, просто немає напрацьованих нових методів цієї роботи. Сьогодні блокування нічого не дає, заклик до совісті — теж, заклик до міжнародних інституцій — поки що аналогічно. Тому активно шукатимемо інші форми.

— Чи можуть це бути форми масових вуличних протестів, про які сказав ваш колега з фракції, заступник голови ВР Микола Томенко?

— Ми сьогодні активно шукаємо способи ефективної роботи у Верховній Раді. Ми хотіли б, аби ця робота була конструктивною, аби опозиція могла прийти до сесійної зали і за допомогою аргументів, політичної дискусії впливати і на рішення, що ухвалюються ВР, і на політичну погоду в Україні. На жаль, сьогодні ні спікер, ні правляча більшість не дають нам такої можливості. Я ось слухав днями Януковича і він сказав, що виступає «за» те, що в країні має бути сильна влада, а сильна влада повинна мати сильну опозицію. Але що він мав на увазі? Можливо, опозицію назначену? Тих людей, які не хочуть об’єднуватися.

— Днями в «Дні» ми проводили опитування, в ході якого експерти шукали «ліки» від вседозволеності влади. Які інгредієнти цих ліків, на вашу думку?

— Ось, наприклад, конкретна ситуація. Нещодавно в парламенті я доповідав щодо власного законопроекту. Були ухвалені зміни до Адміністративного Кодексу, відповідно до яких сьогодні заборонено видавати нотаріально завірене доручення на право керування автомобілем. Людям категорично незручна ця система, оскільки ДАІ (якщо керуєш не своїм автомобілем) вимагає від них отримання тимчасового талона ДАІ на право водіння авто людини, яка тобі довіряє. По-перше, це набагато дорожче, по-друге — тягне за собою певні незручності (потрібно їхати в ДАІ, виписувати цей талон). Раніше було набагато простіше: пішов до нотаріуса, отримав доручення і водиш те авто, яке тобі довірили водити. Абсолютно очевидно, що законопроект потрібний. Його, до речі, підтримав профільний Комітет. Однак лише тому, що він був внесений мною — представником опозиції, більшість відмовилася за нього голосувати і таким чином ВР провалила документ, затвердження якого чекали тисячі людей. Зрозуміло, що за таких підходів більшості роботу ВР якісною не назвеш.

Де в такій ситуації шукати засоби, здатні зупинити узурпацію влади? Нічого іншого, окрім громадської думки, суспільного опору немає.