Заробітна плата держслужбовців

Головною метою реформування системи державних органів повинно бути становлення вітчизняної державної служби, яка б робила головні акценти на відданості держслужбовців Україні, захисті її національних інтересів.

Такі перетворення неможливі без професійного та високоморального персоналу, без нової державної ідеології кадрової політики.

Тому нинішнє скорочення чисельності державних органів не дасть позитивних результатів, якщо не буде підкріплене комплексом заходів з удосконалення управління персоналом. Тим паче, якщо державна система уражена корупцією.

У цьому випадку поле корупційних ризиків не зменшиться, державні структури не позбавляться від нечесних і непрофесійних чиновників, а, навпаки, їх концентрація зросте.

Серед комплексу заходів удосконалення управління персоналом — реформування системи оплати держслужбовців.

Йдеться не тільки про величину заробітної плати, яка в значної частини держслужбовців є злиденною та на порядок нижчою, ніж в держслужбовців розвинених країн. (Хоча такий же рівень зарплати, а то й нижчий, у більшості працюючих українців. Як на мене, то першочергово потрібно збільшити зарплату вчителю). Йдеться також і про структуру заробітної плати держслужбовців.

Річ у тому, що премії — значна частина заробітної плати держслужбовця — призначаються безпосередньо керівництвом, що призводить до непослідовного ставлення до співробітників, високого рівня диспропорції в оплаті праці.

Така структура зарплати заохочує керівників бути «бухгалтерами та уповноваженими на розподіл», а не управлінцями із забезпечення високоефективної влади та створення сприятливих умов для плідної роботи працівників.

Це відбувається, наприклад, завдяки створенню додаткових фондів преміювання за рахунок загального фонду преміювання, а також не обмеженню розміру премії фізичної особи.

Пам’ятаєте персонажа з кінофільму «Весілля в Малиновці» — пана-отамана Гриціана Тавричеського? Він так розподіляв чуже майно: це — мені, це — також мені, а це — завжди мені.

Проблема не нова. Ще в 2000 році Указом Президента України була затверджена Стратегія реформування системи державної служби в Україні, в якій з метою підвищення престижу державної служби, заінтересованості державних службовців у продуктивній та ефективній роботі, запобігання проявам корупції та іншим правопорушенням передбачалося удосконалення системи оплати праці шляхом підвищення стимулюючої ролі посадових окладів.

Реформування системи оплати праці державних службовців передбачено Концепцією розвитку законодавства про державну службу в Україні, яка затверджена Указом Президента України в 2006 році і передбачає незалежність умов оплати праці державних службовців від волі керівника через визначення домінуючої ролі посадового окладу у структурі заробітної плати (не менше 80 відсотків).

Для цього потрібно надбавки та премії, включити до складу посадового окладу, що забезпечить прозорість, передбачуваність оплати праці державних службовців і захистить від суб’єктивізму керівника.

Законодавчо проблема повинна вирішитися прийняттям нової редакції Закону України «Про державну службу». Такий законопроект було розроблено Головдержслужбою України в 2006 році, але і досі не набув чинності Закону. З того часу законопроект змінив більш ніж 40 редакцій, хоча основні його принципові позиції, зокрема, щодо реформування системи оплати праці лишилися незмінними.

Послабити ризик зловживань в системі оплати держслужбовців можна не очікуючи прийняття нової редакції Закону України «Про державну службу». Це можливо, коли в державних структурах розроблені та запроваджені чіткі прозорі положення про преміювання та встановлення надбавок, не створюються додаткові фонди преміювання, є дієвий механізм соціального захисту працівників від неправомірних дій тощо.

Доброчесна та професійна державна служба можлива лише за умов прозорості та передбачуваності умов оплати праці її працівників.