«Нью-Москва» в ролі Нью-Васюків

Нещодавно було офіційно оголошено, що початкові, озвучені влітку плани збільшення площі Москви через приєднання величезних територій у 144 тис. га зазнають змін — у бік ще більшого їх збільшення. Тепер воно становитиме 160 тис. га, а це означає, що територія столиці в порівнянні з нинішньою, як повідомила офіційна урядова «Российская газета», збільшиться рівно в 2,5 разу, і кордон цієї «нової Москви» на південному заході пройде якраз по кордону з Калузькою областю. Ще б до кордонів України довести «нову Москву»! Дивлячись на карту, на якій окреслено ці воістину фантастичні плани, так і хочу назвати цю «нову стару столицю» «Нью-Москвою» за аналогією із мріями незабутнього Остапа Бендера про нову столицю під назвою «Нью-Васюки».

Справді, безпрецедентне «подовження» міста в південно-західному напрямку майже на 60 км (!) означає, що «Нью-Москва» розтягнеться з південного заходу на північний схід на добру сотню кілометрів. Сьогодні в Росії, напевно, є лише одне місто схожої протяжності — Сочі. Проте різниця між реально «великим Сочі», що існує сьогодні, і гіпотетичною «Нью-Москвою» — величезна і принципова. Сочі в його нинішньому вигляді побудоване не сьогодні, воно зводилося протягом десятиліть як головний курорт єдиної могутньої країни — Радянського Союзу, і його будувала вся країна зусиллями всіх народів, що входили до неї.

Крім того, місто розтягнулося в його абсолютно природних кордонах — між горами і морем — і є прекрасною транспортною артерію. Це — раз. Другою основною внутрішньоміською комунікацією є знаменита автомагістраль, що простяглася на десятки кілометрів майже від самого аеропорту «Адлер» до центру міста і складалася з двох частин, які, як і було задумано, символічно вливалися одна в одну: одна мала ім’я Леніна, інша — ім’я Сталіна. Вулиця Леніна, як і раніше, зустрічає гостей, що прилітають в аеропорт, а проспект Сталіна півстоліття тому було перейменовано на Курортний, під такою назвою він і зараз значиться. Але все це, нагадаємо, давно створені внутрішньоміські магістралі, довкола яких десятиліттями розвивалася інша транспортна, а також потужна соціальна, торговельна, курортна і всіляка інша інфраструктура. Завдяки цьому всі райони й селища, що входять до складу «великого Сочі», давно вже є єдиним цілим в соціально-економічному значенні.

До речі, все олімпійське будівництво, багато в чому авантюрне й зазіхає на унікальний природно-екологічний сочинський ландшафт, про що, звичайно, читачів «Дня» поінформовано, ведеться виключно на основі цієї наявної соціально-економічної й інфраструктурної цілісності міста.

А от у випадку з «Нью-Москвою» зовсім інакше. Адже її треба облаштувати відразу. А які нові, приєднувані до «старої Москви» величезні території? Відомо, що кордон приєднуваних до столиці територій «розрізатиме» нинішні підмосковні райони на частини і порушить їх економічну цілісність, яка давно сформувалася. Наприклад, сам мер Москви Сергій Собянін у тому ж номері «Российской газеты» визнає, що території Ленінського, Подольського і Наро-Фомінського районів Московської області буде розділено практично навпіл. Це що ж виходить — від нинішніх районів-донорів підмосковного бюджету залишаться в територіальному сенсі якісь «обрубки»? Що ж у такому разі залишиться від їхнього «донорського» статусу? А от що: за такого розвитку подій три зазначені райони Московської області, а разом з ними ще декілька через утрату економічної бази позбудуться свого «донорського» становища й перетворяться на дотаційні для обласного бюджету.

Постає закономірне питання: хто компенсує підмосковному бюджету та й усьому економічному комплексу Московської області такі втрати, зокрема змарновану вигоду, зрив усіх планів і перспектив, що вимальовувалися в контексті майбутнього розвитку цих районів? Відповіді поки що від жодної з високих інстанцій не надходило. Запитання друге, ще конкретніше: хто відшкодує населенню вказаних районів, що залишаються за межами приєднуваних до Москви територій, утрати особистих доходів унаслідок переходу їхнього місця проживання із статусу донорських у статус дотаційних? Адже тут — і позбавлення колишніх районних доплат, і якихось місцевих пільг, а для багатьох — і роботи через неминуче погіршення економічного стану, а то і розорення багатьох підприємств.

Правда, за офіційним запевненням міністерства промисловості Московської області, великих підприємств на територіях, що відходять до Москви, немає, і взагалі до столиці відійдуть в основному «чисті» землі. Але це — в основному. А якщо брати не «в основному», а загалом? Скільки малих підприємств все-таки відійде до Москви? Скільки з них є суміжниками з великими сусідніми підприємствами, і, можливо, вони складають з ними єдиний виробничий цикл? І цей цикл буде неминуче розірвано! Значить, постраждають і ті, й інші. Далі: що означає «чисті» землі? Це що — цілина чи непрохідна тайга? Ні, це міста, селища і села, у яких, знову ж таки, за офіційними даними, проживає 250 тис. жителів, у тому числі 70 тис. пенсіонерів. І тут ми наближаємося до іншої групи питань, що неминуче виникають у зв’язку з планами створення «Нью-Москви».

Ось суто офіційні цифри, що наводяться урядовою «Российской газетой». За даними департаменту охорони здоров’я столиці, на потреби медицини відводиться 9% валового регіонального продукту (ВРП) суб’єкта федерації — міста Москви. Найбільшого за об’ємом, відзначимо, і навіть просто непорівнянного з валовим продуктом інших регіонів. І, зокрема, набагато вищим, ніж ВРП Московської області. Далі (повторю, що оперуємо лише офіційними даними): у столиці мінімальна пенсія офіційно становить 11 тис. рублів, а в Московській області — менш як 5 тис. рублів. Таким чином, різниця в мінімальному розмірі пенсії — більш ніж у 2 рази. Офіційна середня зарплата у столиці — більш як на 1/3 вища, ніж у Підмосков’ї. Помітні відмінності й у всіляких соціальних виплатах, допомозі при народженні дитини, багатодітним сім’ям тощо.

Постаає закономірне питання: звідки візьмуться кошти для того, щоб все це зрівняти, причому не в менший бік шляхом підрахунків деякого «середнього» рівня, а шляхом «підтягування» рівня життя вчорашніх жителів Підмосков’я вгору, до рівня москвичів? А кошти будуть потрібні чималі. Наскільки чималі? Адже гроші потрібні будуть не лише на виплати підвищених пенсій і зарплат: ще ж є гігантське соціальне середовище! Як бути з бездоріжжям, наприклад, з яким можна зіткнутися в селах і селищах за декілька кілометрів від нинішніх кордонів Москви, а подекуди — і відразу за Московською кільцевою автомобільною дорогою? З нестачею медпунктів, не говорячи вже про медичні стаціонари? А з електро-, водо- і газопостачанням? У багатьох населених пунктах Підмосков’я з цих необхідних сучасній людині трьох компонентів нормального побуту, як і раніше, наявні один-два. Які кошти буде потрібно, щоб довести все це до «московського» рівня? Причому не за десятки років, а якнайшвидше!

Деякі реальні цифри звучать у московській мерії. Всього на створення «нової Москви», за попередніми даними, може піти 14 — 15 трлн. рублів! Це, як легко підрахувати, — 500 млрд.дол. Ось це вже ближче до істини! Воістину фантастичні плани розширення — незрозуміло для чого — столиці вимагатимуть і не менш фантастичних витрат. Цифра, погодьтеся, сама по собі звучить захмарно, і звідки ж узяти такі гроші, якщо весь російський ВВП за 2010 рік становить 44,5 трлн. рублів, а доходи федерального бюджету за той же рік — менше семи трлн. рублів? Значить, на «освоєння» нових територій буде потрібно третю частину всього ВВП або мінімум два річні федеральні бюджети! Виходить, більше ні копійки ні на які потреби країна не зможе витрачати — ні їсти, ні пити, ні лікувати, ні навчати, лише облаштовувати «Нью-Москву»!

Нереальність фантастичних планів, які задумують, із фінансової точки зору змушує росіян зробити лише один висновок: їм насправді пропонують якусь авантюру загальноросійського масштабу, що загрожує розтягнутися на десятиліття, поглинаючи щорік незліченні бюджетні кошти. Чи не для цього все це затівається?..