Посилання до совісті

У перші теплі квітневі дні в харківській Муніципальній галереї символічно відкрилася виставка плакатів про делікатну красу природи, на яку наступає споживча бездумність і людська жадібність. Екологічні та соціальні плакати одного з найвідоміших і найскандальніших митців Німеччини Клауса Штека було створено здебільше ще в 70-х — 80-х роках минулого сторіччя, проте вони залишаються актуальними.

Сам 75-річний автор не зміг особисто відвідати відкриття через хворобу. Художник Олег Векленко і поет Сергій Жадан, який узяв інтерв’ю у автора і склав його український каталог, побачили в пронизливих роботах пропозицію для українців не лише говорити на гострі екологічні, соціальні і політичні теми, але й діяти. За прикладом самого Клауса Штека, який ось уже понад 40 років прагне змінити систему, яка руйнує живу планету. І система поступово змінюється, що ми спостерігаємо за значними екологічними досягненнями Німеччини. Позитивний орієнтир для громадянського суспільства України, яке розвивається. Окрім того, Сергій Жадан упевнений — роботи німецького художника можуть переконати українських митців не замикатися виключно в чистому мистецтві, а сміливо й відверто говорити про екологічні, соціальні і політичні проблеми, вибудувавши свою творчу стратегію і своє існування в мистецтві.

Птах, який умирає в нафті, дерево, яке задихається в зашморгах бетонних магістралей, кип’ятильник у акваріумі, велосипедист під масивною шиною автомобіля — кожна з цих робіт може бути ілюстрацією до новинних сюжетів у різних місцях нашої країни. «Це сильні і вражаючі плакати. Але вони повинні висіти не в художній галереї, як артефакти, а на вулиці. Вони можуть по-справжньому вражати в реальній ситуації, як відгук на реальні події», — зазначив Олег Векленко, один із провідних майстрів екоплакату не лише в Україні, але й у світі, президент триєнале «Четвертий блок». Він запропонував уявити, як зміниться свідомість городян, якщо відразу на центральних вулицях замість реклам бутиків і бігбордів з обличчями політиків з’являться ці барвисті свідчення руйнівної діяльності людини.

«Плакат — це особливий вид мистецтва, який важко оцінювати з естетичного чи мистецтвознавчого погляду. Це посилання до совісті», — вважає куратор «Муніципалки» Тетяна Тумасян. На її думку, мистецтво плаката втрачає свої позиції і силу через велику кількість реклами і спотворення смислів у інтернеті, і подібні виставки вдихають у жанр нове життя.

Один з ініціаторів виставки, директор Гете-Інституту в Україні Віра Багальянц упевнена: в Україні очевидним є зростання мирної громадянської активності, пов’язаної з «зеленими» проблемами. Позитивним прикладом вона вважає популярність велосипедного руху, що набирає обертів. «В Україні є бажання розробляти альтернативні джерела енергії, і в школах дуже популярною є тема екології, — говорить вона. — Зміни в суспільстві відбуваються знизу, а не згори. Так було в Німеччині, і в Україні все вийде!»

Про те, що мистецтво плаката і екологічні проблеми мають у Харкові особливе значення, продемонстрував несподіваний факт. За словами художника Олега Векленка, напередодні виставки, під час монтажу експозиції в галерею зателефонували з Харківської міськради. В організаторів із побоюванням запитали, чи немає серед плакатів матеріалів про вирубку лісопарку. На радість урядовцям, німецький дизайнер про цю проблему наразі не чув. Зате в харківських митців є масштабне поле діяльності. Причому, поле в прямому розумінні, замість вирубаних дерев.