З міркувань совiстi
Сьогодні свято настільки ж маловідоме, наскільки й важливе: День свідомих відмовників від військової служби. Хоча схожу календарну акцію було засновано на першій міжнародній зустрічі свідомих відмовників у Копенгагені в 1981, усе ж саме 15 травня 1997 року федеральний парламент ФРН видав резолюцію про реабілітацію тих, кого військове правосуддя нацистської Німеччини переслідувало за відмову від військової служби за переконаннями.
У резолюції сказано: «Друга світова війна була війною агресії та винищення, злочином, вчиненим нацистською Німеччиною». Нацистське правосуддя жорстоко переслідувало тих, хто не хотів брати участь у цьому злочині. З приходом Гітлера до влади релігійні організації, які не допускали для своїх членів служби в армії — Свідки Єгови, адвентисти тощо були заборонені, а їхня підпільна діяльність переслідувалася. Відмовникам було винесено понад 30 000 смертних вироків, 25 000 із них виконано.
Тож у 1997 Бундестаг визнав, що вироки нацистських військових судів несправедливі стосовно цінностей, проголошених правовою державою.
У даний час у переважній більшості європейських країн заміна військової служби на альтернативну цивільну є конституційною нормою. Дане право гарантовано Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські й політичні права, Європейською конвенцією про захист прав і основних свобод людини. Крім ОБСЄ та інших урядових міжнародних організацій за дотриманням права особистості на відмову від військової служби спостерігають і неурядові правозахисні організації, такі як «Міжнародна Амністія» або «Антивоєнний опір». У День свідомих відмовників ці організації проводять різні акції.
Війни, між тим, тривають — ми в Україні це добре знаємо. Тож про що цей день сьогодні?
Про права і свободи, звісно. Які не можна порушувати навіть на війні. В нас теж є альтернативна служба. А ось у Росії зробили крок до її відміни: взяли та й заборонили єговістів. Путіну потрібно більше гарматного м’яса.
Може й настане колись той час, коли зникне потреба ухилятися від призову через конфлікт з релігійними переконаннями — бо не буде призову і війн не буде теж.
Утопія, звісно. Але хоча б у цей день можна уявити, що вона колись та й стане реальністю.
