Росія: гвардійські розбірки
Останнім часом бійці Росгвардії все частіше фігурують у повідомленнях про розбірки між кримінальними угрупованнями. Ось останні повідомлення: в Армавірі в одному з ресторанів був убитий підполковник Росгвардії, т.в.о. начальника відділу позавідомчої охорони Армавіра (Краснодарський край). За офіційною версією, він «став очевидцем конфлікту, якому спробував запобігти». Ще підкреслюється, що «інцидент стався у позаслужбовий час». Крім підполковника, в перестрілці загинули ще двоє людей. Повідомляється, що підполковник Петро Ломакін намагався розняти бійку підприємця Андрія Сааряна і директора охоронного агентства «Витязь» Сергія Борового, випадковим свідком якої став. В результаті загинули всі троє: Саарян, Боровий і Ломакін. Підозрюваного, що зник з місця злочину, звуть Мухтар Малсюгенов.
Що ж, завжди хочеться вірити в краще. Цілком можна уявити собі, що зайшов собі героїчний підполковник-росгвардієць тихо-мирно повечеряти. Побачив, що не дуже тверезі відвідувачі починають з'ясовувати стосунки через дівчаток (повідомляється, що конфлікт нібито стався через жінку), закликав їх до порядку, а у відповідь отримав кулю. Але ось щось заважає повірити, що картина цієї події була настільки милостивою і що загиблий підполковник-росгвардієць заслуговує посмертного нагородження орденом Мужності. Якщо справа розпочалася зі звичайного побутового конфлікту, його учасники навряд чи відразу б схопилися за стволи, а спочатку обмежилися б словесною перепалкою. І вже якщо підполковник намагався припинити конфлікт у зародку (адже повідомляється, що він хотів запобігти «розвитку конфлікту», значить, в той час до перестрілки справа ще не дійшла), він, мабуть, назвався, хто він такий, тобто чинний працівник правоохоронних органів. А після цього ідея оголити стволи могла спасти на думку учасникам конфлікту тільки в тому випадку, якщо вони до того моменту вже допилися до білої гарячки або обкурилися до несамовитого стану. Влаштовувати перестрілку в присутності чинного підполковника Росгвардії, а тим більше вбивати його просто в ресторані, на очах численних свідків не ризикнув би жоден найкрутіший кримінальний авторитет. А в те, що посварилися якісь дрібні хулігани, не дуже віриться. Тоді в хід пішли б ножі та кастети, але не вогнепальна зброя.
Тому закрадається думка, що загиблий підполковник зовсім не випадково опинився в нещасливому ресторані. Він цілком сам міг бути учасником конфлікту, виконуючи добре знайомі йому охоронні функції щодо когось із вождів ОЗУ. І в цьому випадку йому не було резону відразу ж привселюдно заявляти про свою приналежність до славної Росгвардії.
До речі, малоймовірно, що підозрюваний Малсюгенов міг вкласти відразу обох призвідників конфлікту. Адже він, напевно, належав до якогось одного угруповання, чи то Сааряна, чи то Борового. А тоді принаймні один із загиблих був убитий іншим загиблим, не виключено, що і Ломакіним.
Чому ця версія має право на існування? Тому, що зовсім недавно в самому центрі Москви, в хмарочосі «Москва-сіті», стався дуже схожий інцидент з настільки ж трагічним результатом. Але в московському епізоді роль Росгвардії висвітилася цілком чітко. Тоді, 17 листопада, ввечері в ресторані Crystall Ball Room, який розташований на 4-му поверсі вежі «Око» в комплексі «Москва-сіті», відзначали 50-річчя авторитетного підприємця з Ізмайлово Дмитра Павлова, більше відомого правоохоронним органам і в кримінальному світі під прізвиськом Павлик. На «ювілей у колі друзів» зібралася «вся королівська рать»: 270 осіб, широко відомих у вузьких колах, зокрема Алімжан Тохтахунов (Тайванчик), Сергій Аксьонов (Аксен), Олег Шишканов (Шишкан, Олег Раменский), лідер подільського ОЗУ Сергій Лалакін (Лучок) і солнцевський бізнесмен Сергій Михайлов (Михась). Їхній слух і зір потішали «зірки» шоу-бізнесу: вів вечір Валдіс Пельш, співати мали Валерій Меладзе, Григорій Лепс і Любов Успенська, а запальне танцювально-циркове шоу збирався продемонструвати гостям супермодний «Цирк дю Солей».
Раптово стався конфлікт, коли один з гостей неправильно припаркував «Мерседес». Охорона комплексу та Павлика зажадала переставити машину, щоб вона не заважала проїзду інших. Але «Мерседес», який прибув у супроводі двох джипів охорони, належав іншому не менш авторитетному бізнесменові Гавриїлу Юшваєву, що більш відомий у певних колах як Гарик Махачкалінський і є до того ж власником вежі «Око». Охоронці Юшваєва, переважно «особи кавказької національності», вийшли з джипів розбиратися, і зав'язалася перестрілка, яка продовжилася вже в банкетній залі, тому перепало і декому з присутніх. Сумний підсумок - більше 10 поранених, один з охоронців, поранений у стегно, згодом помер. Найбільш пікантне ж у цій ситуації те, що поранення отримали і два росгвардійці, які охороняли Павлика, Дмитро Якобсон і Дмитро Іванчев. Власне, за договором охороняли вони не Павлика, а його автомобіль «Лексус», але це такий нехитрий виверт, коли формально охороняють авто, а фактично – його власника. Це щоб не виглядало так, що правоохоронці охороняють кримінальних авторитетів. Така охоронна діяльність - для Росгвардії справа звичайна. На цьому тлі пояснення прес-секретаря Росгвардії, що її бійці в перестрілці не брали участь, а тільки хотіли запобігти конфлікту, звучать не дуже переконливо. До речі, такі ж пояснення звучали і після перестрілки в Армавірі. Причому охороняли росгвардійці Павлика на службовому автомобілі «Тойота Ленд Крузер» і з табельними пістолетами Макарова. Потім, під час бійки, пістолет Якобсона зник - чи то сподобався комусь із учасників, чи то був прихований пізніше від слідства за наказом начальства, щоб не допустити експертизи, кого саме вразили кулі росгвардійця. А то ще, не дай Боже, доведеться відповідати за вбивство з необережності.
Обидва ці інциденти, в «Москва-сіті» і в Армавірі, наводять на роздуми. Президент Путін покладається на Росгвардію як на засіб запобігання революції. Але чи не побудовані його надії на піску? Адже цілком можливо, що в разі настання дійсно кризової ситуації росгвардійці будуть перш за все слухати не президента і своїх начальників, а тих кримінальних авторитетів, яких вони охороняють за дуже пристойні гроші.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
