Росія і Польща: війна історій
У російсько-польській війні історичної пам'яті стався черговий виток. ФСБ Росії вислала з країни польського історика Генріка Глебоцького. 24 листопада Федеральна служба безпеки попередила його, що він повинен покинути територію Росії протягом 24 годин під загрозою примусової депортації. Фактично це означає заборону вченому на в'їзд у Росію в майбутньому. Глебоцький, який є доктором історичних наук і працює в Інституті історії Ягеллонського університету, перебував у Росії в короткостроковому відрядженні і працював у місцевих архівах.
Цей видатний польський історик і мій друг ніколи не займався щільно радянським періодом історії Польщі і поляків. Головна тема його історичних досліджень - історія взаємин росіян і поляків, Російської держави і польського суспільства в XIX і на початку XX століття, ще до відновлення польської незалежності. У центрі його наукових інтересів - Польське повстання 1863-1864 рр., а не такі «гарячі» теми, до яких особливо чутлива нинішня російська влада, як радянсько-польська війна 1920 року, пакт Молотова - Ріббентропа і окупація Східної Польщі Червоною Армією, Катинський злочин та інші радянські репресії проти поляків в 1937-1946 роках, а також нав'язування полякам за допомогою радянських багнетів після Другої світової війни комуністичного режиму. Найбільш відома книжка Глебоцького - «Фатальна справа: Польське питання в російській політичній думці (1856-1866)» була удостоєна 2000 року престижної Нагороди Кліо за кращу історичну книжку року. А рік тому Глебоцький читав у Польському культурному центрі в Москві цілком академічну лекцію «Пророк нових світів. Польський "Лев Тихомиров" - граф Адам Гуровський (1805 - 1866) і "Явне призначення" (Manifest Destiny) Америки і Росії». І жодних політичних чи інших потрясінь це не викликало.
Можливо, на висилку вплинуло те, що 22 і 23 листопада історик провів відкриті лекції в офісі петербурзького відділення «Меморіалу» і Польському інституті в Санкт-Петербурзі, присвячені долі поляків і річниці «польської операції» НКВС під час Великого терору 1937-1938 років. Такі лекції, до речі, виглядають цілком логічними в рік 80-ї річниці Великого терору.
«Польська операція» - давній головний біль Кремля і ФСБ. Не в тому сенсі, що хочуть покаятися в тому, що чекісти в ході «національних операцій» вбили сотні тисяч поляків, німців, естонців, латишів, литовців, фінів і представників інших «неблагонадійних» національностей, так само репресуючи людей за національним (расовим) принципом, як робили це нацисти в Німеччині і окупованій Європі. Ні, в Москві, формально визнаючи сталінські злочини, фактично роблять усе, щоб про них згадували якомога рідше, особливо - за межами Росії. У Кремлі вважають звернення іноземців до теми «національних операцій» проявом «русофобії» і намагаються перешкоджати обговоренням цієї теми як у Росії, так і, особливо, за кордоном.
Однак більш імовірною виглядає версія, що висилка Генріка Глебоцького є в чистому вигляді відповіддю на висилку з Польщі 11 жовтня цього року новосибірського історика Дмитра Караухова. Він жив у Польщі з 2013 року і викладав у приватному виші - в Академії гуманітарних наук імені Олександра Гейштора в Пултуську. Представник МЗС РФ Марія Захарова прямо підтвердила, що Глебоцького вислали тільки у відповідь на висилку Карнаухова, без будь-яких конкретних звинувачень на адресу польського історика. Дмитру Володимировичу польські спецслужби інкримінували те, що він «діяв проти державних інтересів Польщі, ініціював елементи гібридної війни проти Польщі, а також підтримував контакти з російськими спецслужбами». Взагалі-то Карнаухов - фахівець з польської історіографії (хронографії) XV-XVII століть. Однак останнім часом він також активно займається проблемами російської і польської історичної пам'яті XX століття, зокрема стосовно Першої світової війні.
Але головною причиною депортації Карнаухова, як мені видається, була та обставина, що він був офіційним представником Російського інституту стратегічних досліджень (РІСД). А це контора вельми цікава, і все те, що польська контррозвідка інкримінувала професору Карнаухову, з повною підставою можна застосувати до діяльності РІСД. Цей інститут був створений у 1992 році з колишнього НДІ розвідувальних проблем Першого головного управління КДБ СРСР як аналітичний центр Служби зовнішньої розвідки Росії. У 2009 році РІСД був реорганізований і перепідпорядкований Адміністрації президента Росії. Тоді ж його директором був призначений Леонід Решетников, генерал-лейтенант СЗР у відставці. А на початку 2017-го його змінив Михайло Фрадков, переміщений з поста директора СЗР.
Не секрет, що РІСД, для співробітників якого в більшості характерні монархічні погляди і прагнення до відновлення «єдиної і неподільної» Російської імперії, активно використовується у веденні «гібридної війни» на пострадянському просторі. Що ж стосується історичних досліджень, то історики, що працюють під егідою РІСД, усюди шукають прояви русофобії і самі є активними розсадниками українофобії, полонофобії, естонофобії і безлічі інших фобій, спрямованих проти практично всіх країн і народів пострадянського простору, Східної Європи, Америки і Заходу в цілому.
Не знаю, наскільки Карнаухов ідейно й організаційно близький до РІСД. Не виключено, що співпраця з ним була перш за все обумовлена пошуком додаткового доходу. Дмитро Володимирович стверджував: «У нас плюралізм і різні погляди прийнятні, але не можна допустити руйнування фундаментальних цінностей. Такими цінностями ми вважаємо спільну перемогу у Великій Вітчизняній Війні і спадщину царської Росії, в якій найважливішим фактором є, звичайно, православ'я, хоча інші релігії теж мають своє місце і право на існування». Для історика, який прагне до пошуку наукової істини, чути подібне від колеги досить дивно. Але, зрештою, за імперські погляди та ідеологію з Польщі не депортують. Конкретні ж гріхи Карнаухова, якщо вони були, залишаються секретними.
Проте в будь-якому випадку російська відповідь виглядає несиметричною і неадекватною. Генрік Глебоцький не жив у Росії чотири останніх роки, а раз на рік або рідше приїздив на короткий час. Ягеллонський університет – не РІСД і інструментом «гібридної війни» ніколи не був. Але Москва хотіла якомога швидше «помститися за Карнаухова» і вислала першого польського історика, який приїхав після висилки росіянина, щоб таким чином захистити офіційний міф російської історії.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
