Що ж далі, маленька людино?
Росію може чекати або повторення чогось подібного до горбачовської перебудови, або встановлення жорсткої диктатури з масовими репресіями
Можна сказати, що падіння нафтових цін нижче 30 доларів за барель і наступне падіння курсу рубля по відношенню до твердих валют застало зненацька як російську владу, так і народ. Штатні пропагандисти Кремля спершу забурмотіли, що для Росії все це не так страшно, що собівартість російської нафти 2,8 долара за барель (насправді — 15 доларів), що програма імпортозаміщення працює, що... словом, усе чудово, прекрасна маркізо!
Потім перші особи, Путін і Медведєв, задали тривожніший тон — так, буде важко, деякий спад неминучий, так, доведеться трохи потерпіти, тугіше затягнути паски, але ніякої катастрофи немає й найближчим часом не передбачається. У Велику Вітчизняну Гітлера здолали, то невже з наслідками обвалу цін на нафту не впораємося!
Влада визнала, що нинішнього року економічний спад неминучий, і заговорила було про секвестр бюджету, який верстався за прогнозу зовсім інших цін на нафту, вже зараз, у січні, на 10%. Потім, щоправда, заспокоїли, що питання про секвестр бюджету вирішуватиметься лише наприкінці першого кварталу. Отже, сподівайтеся й чекайте! Не виключено, що частина керівництва, зокрема й сам президент, що мало розуміється на економіці, все ще серйозно сподівається, що зниження цін ненадовго, що незабаром ціни повернуться хоча б до досить комфортних для Росії 50-60 доларів за барель. І тоді резервного фонду й поточних доходів вистачить, щоб переможно завершити війни і в Україні, і в Сирії. Тому ніяких радикальних заходів для порятунку економіки й соціальної сфери поки не вживають. Хіба що дещо утруднили обмін валюти.
А от серед експертного співтовариства й великого бізнесу, найтіснішим чином пов’язаного з державою, панує тиха паніка, яку, нехай і в дуже обережній формі, озвучив глава Ощадбанку Герман Греф словами про країну-дауншифтера на Гайдарівському форумі. З’явилися зовсім уже песимістичні прогнози щодо того, що в разі збереження ціни на нафту на рівні 30 доларів за барель протягом тривалого часу всі валютні запаси Росії закінчаться за два роки, а то й за рік. Є вже й зовсім апокаліптичні сценарії, згідно з якими нафта в найближчому майбутньому може подешевшати до 20, а то й до 10 доларів за барель. Якщо подібні передбачення дійсно збудуться, то Росія відкотиться навіть не в 1992 рік, коли у зв’язку з лібералізацією цін більшість населення ледве зводила кінці з кінцями, а прямо в кінець 1960-х — початок 1970-х років минулого століття, коли Радянський Союз ще не скуштував усіх благ нафтоекспорту після різкого підвищення цін на енергоносії, й усе було в страшному дефіциті, а рубель був абсолютно дерев’яним.
Зараз же однією з головних загроз, здатною обрушити нинішню політичну систему в період наростання економічної кризи, залишається корупція. Не даремно ж зараз у Росії гірко жартують: подешевшало все, окрім відкатів. Нагадаю, що перед Першою світовою війною Російська імперія була одним зі світових лідерів щодо корупції. З початком війни апетити корупціонерів не зменшилися, й розгул корупції багато в чому сприяв тому, що переведення економіки на військові рейки відбувалося дуже повільно й неефективно. Це ще більше посилювало економічну відсталість царської Росії порівняно з Німеччиною й багато в чому сприяло революції 1917 року.
Так і зараз збереження корупції на колишньому, докризовому рівні загрожує тим, що значна частина населення не зможе отримати навіть мінімально необхідних товарів і послуг. Це загрожує або масовим голодом, або соціальним вибухом. А нинішній режим не здатен скоротити корупцію до прийнятного рівня, до речі, так само, як і нинішній режим в Україні, де все традиційно зводиться до розмов про необхідність боротьби з корупцією й проведення радикальних реформ. У Росії ж тепер навіть розмов таких майже не чути.
А що ж народ? Народ поки великого занепокоєння не виявляє. Не помітно ні панічної скупівлі твердої валюти, ні черг за дорогими споживчими товарами тривалого користування. І річ не стільки в тому, що люди ще не відійшли від багатоденних новорічних свят і поки не дуже хочуть повертатися до зовсім не святкової реальності, скільки в загальній апатії і заколисливій дії тотальної пропаганди. Так само під час кризи 2008—2009 років телебачення переконувало росіян, що падіння нафтових цін ненадовго, що незабаром вони повернуться до зростання, а рубель стабілізується по відношенню до долара і євро і теж зросте. А тоді досить скоро так і сталося.
Проте сьогодні економічна ситуація відрізняється докорінно. Усі ознаки вказують на те, що економічна криза буде затяжною, а ціни на нафту можуть кілька років залишатися на нинішньому низькому рівні або ще більше впасти. Такий розвиток подій робить політичні зміни в Росії неминучими. Проте все залежатиме від конкретних осіб, які опиняться на вершині влади. Залежно від цього країну може чекати або повторення чогось подібного до горбачовської перебудови, або встановлення жорсткої диктатури, що не зупиняється перед масовими репресіями.
Борис СОКОЛОВ, публіцист, Москва
