Мельдонієві сутінки

Борис Соколов

10 березня, 13:19

Допінгові скандали тепер перетворилися на сувору буденність російського спорту. Новий залп пролунав у зв’язку з мельдонієм (він же мілдрокард, мілдронат, кардіонат, мідолат і THP також), що потрапив до списку заборонених препаратів з 1 січня 2016 року. Тут уже посипалися російські спортивні «зірки» першої величини — чемпіони та призери чемпіонатів світу, Європи та Олімпійських ігор.

Прямо скажемо, це був спрямований удар. Винайдений 40 років тому в Інституті органічного синтезу АН Латвійської РСР і відносно дешевий, за світовими мірками, мельдоній вживається переважно на території колишнього СРСР і, меншою мірою, в країнах, що колись були радянськими союзниками. Під час вибіркової перевірки проб з’ясувалося, що у світі мельдоній вживають приблизно 2% спортсменів, тоді як серед російських спортсменів цей показник сягає 17%. Проте міжнародні організації є цілком об’єктивними. Крім росіян, на допінгу вже встигли попастися українці, болгари та ефіопи. Хто не пам’ятає, за часів кривавого диктатора Менгісту Хайле Маріам Ефіопія була «країною соціалістичної орієнтації» й орієнтувалася на Москву.

Але те, що передусім попалися російські спортсмени, причому найвідоміші, цілком зрозуміло. Це, як я вважаю, прямо пов’язане з нещодавньою дискваліфікацією російської антидопінгової лабораторії «РУСАДА». У третій частині відомого фільму Хайо Зеппельта, не випадково показаного якраз у дні мельдонієвого скандалу, наочно демонструється, що звичаї в «РУСАДА» нітрохи не змінилися і за нового керівництва. Однак тепер вона не може контролювати відбір проб, і від цього всі біди. Впевнений, якби зараз дискваліфікували китайську антидопінгову лабораторію, так само  посипалися б із допінгом китайські чемпіони та рекордсмени.

Очевидно після дискваліфікації «РУСАДА» розладналася вся система підготовки вищих досягнень російських спортсменів. Російські спортсмени, спортивні медики й тренери без допінгу працювати не вміють. Вони звикли перебувати у суперкомфортних умовах, коли «РУСАДА» та інші вітчизняні структури чемпіонів і призерів завжди прикриють, у крайньому випадку підмінивши допінг-проби й пожертвувавши кількома спортсменами за межами першої п’ятірки. А тепер, коли прикриття немає, ніхто не знає, що робити, як жити далі.

Тому, я вважаю, кількість допінгових скандалів з російськими спортсменами буде тільки збільшуватися з наближенням Олімпіади в Ріо, особливо коли стартують літні види спорту. До Олімпіади, швидше за все, не доберуться не лише російські легкоатлети, а й багато представників інших спортивних дисциплін. Бо ж у Росії допінг на легкій атлетиці клином не зійшовся і приблизно в тій самій пропорції представлений і в інших видах спорту.

На разі ж ми чуємо виправдання, більше схожі на дитячий лепет. Перше й найбільш традиційне виправдання: мельдоній — це не допінг, а ліки. Вразити подібне може тільки людей дуже наївних. Річ у тому, що «чистого допінгу», тобто препаратів, які б використовувалися винятково як допінг, давно вже не існує. Розробка нових препаратів — занадто витратний процес, а під час боротьби з антидопінговими структурами постійно мають з’являтися нові допінгові препарати, ще не включені до «чорних списків» і не контролюються WADA. Однак в усьому світі щорічно з’являються на ринку сотні тисяч, мільйони нових препаратів. А ті з них, які підходять за властивостями, використовують також у вигляді допінгу. І мельдоній тут не виняток. Зеппельт має рацію, коли стверджує: «Це допінг, оскільки мельдоній впливає на кров’яні тільця, прискорює процес відновлення ... Якщо якийсь препарат штучно підвищує працездатність спортсмена, то його мають заборонити, що і було зроблено». І оголошено про його заборону було за три з половиною місяці до дедлайну 1 січня 2016 року, тож у спортсменів і тренерів цілком був час підготуватися.

Найгучніший скандал трапився з російською тенісисткою Марією Шараповою. Сьома ракетка світу, ймовірно, найбільш високооплачувана серед тенісисток, яка якраз минулого року очолила рейтинг 50 російських зірок шоу-бізнесу та спорту за версією Forbes, отримавши прибуток у 29,7 млн доларів, вирішила піти за булгаковським принципом: «Покайся, Маша, тебе скидка выйдет!». Вона і покаялася, начебто взяла всю провину на себе, в розрахунку на знижку: заміну можливої 4-річної дискваліфікації на 1-2-річну. Але зробила це якось дивно. Заявила, ніби вже десять років приймала горезвісний мельдоній за призначенням свого лікаря як ліки для профілактики діабету, до якого вона має вроджену схильність. А цієї осені через неуважність не розкрила надісланий їй з WADA файл із переліком заборонених препаратів, і так і не дізналася, що мельдоній з 1 січня заборонено.

Тільки тут розбіжність виходить. Мельдоній у США не сертифікований, тобто не дозволений до застосування. Тож американський лікар не мав права їй цей препарат призначати. Не випадково Марія представити лікаря на прес-конференції не ризикнула. Інакше наговорив би казна-чого! І важко повірити, що у тенісистки з такими доходами немає цілої команди медиків, які відстежують, які препарати дозволені, а які заборонені. Тому всі ці пояснення здатні задовольнити хіба що дітей шкільного віку та безоглядних шараповських шанувальників.

Репутація Марії Шарапової впала тепер так само низько, як і репутація всього російського спорту. І це негайно спонукало спонсорів розірвати або призупинити контракти з нею. А пояснення керівництва Союзу ковзанярів Росії, що викритим спортсменам мельдоній в їжу підкинули колеги-заздрісники, нагадує того самого булгаковського персонажа, якому долари до вбиральні підкинула нечиста силу. Цікаво, а чому мельдоній, може краще щось сильніше? Або взагалі ціаністий калій або полоній, щоб напевно?

І за всім цим відчувається страх. Ось зовсім нещодавно, в лютому, два екс-керівника «РУСАДА» раптово померли. А один із них, Микита Камаєв, якраз книгу писати задумав, що викриває російський допінг, і навіть електронною поштою до Англії про це повідомив. Ех, проста людина, того не зрозумів, що таку книгу писати можна лише тоді, коли далеко від Росії знаходишся, та ще бажано під програмою захисту свідків. Інакше отримаєш ти не солідний гонорар у валюті, а гостру серцеву недостатність.

Борис СОКОЛОВ, публіцист, Москва