Ікона нацизму
Тихвінська ікона Божої матері, якою в 1942-44 рр. благословляли німецьку зброю, стала небесною захисницею терористів Бородая - Гіркіна
Новоросія Ігоря Гіркіна давно потребувала сакрального символу, власного небесного покровителя. Реконструктори зібрали всі, на їхню думку, потрібні атрибути - георгіївські стрічки, наказ «Ні кроку назад», загони, трійки, розстріли рішенням військово-польового суду, СМЕРШ, штрафбати... Організували декілька сталінградів і нарекли українську армію нацистами, що дещо дисонувало з «київською хунтою» з їхніх же пропагандистських листівок. І ось 10 липня образ бажаного небесного заступника нарешті прибув до Донецька. Того ж дня на прес-конференції лідерів «ДНР» Олександра Бородая та Ігоря Гіркіна російським журналістам була явлена чудотворна ікона Тихвінської «ополченської» Божої матері, ще наприкінці червня переданої в руки захисників Нового Сталінграда/Старого Донецька настоятелем Тихвінського Богородичного Успенського монастиря архімандритом Євфимієм (Шашоріним ). 3 липня у храмі Живоначальної Трійці на Воробйових горах пройшов спільний молебень представників «ДНР» у Петербурзі та Москві, і вже за тиждень разом з гуманітарним караваном і «життєдайним вогнем» з Росії (важкою технікою, зброєю і боєприпасами) ікона потрапила до Донецька.
Вже під час прес-конференції ікона явила російським журналістам свої чудодійні властивості. Як засвідчила ця фотографія, від поцілунку Ігоря Гіркіна на Тихвінській ікони Божої матері виразно проступив лик Олександра Бородая. Втім, можливо, справа в самому Ігорі Гіркіні і від його поцілунку прокинулася б навіть мумія Леніна у Мавзолеї.
Керівники «ДНР» не забули розповісти журналістам про славне минуле ікони Тихвінської Богородиці. Тим більше, що преса і без того вже була заінтригована визначенням «ополченська» у назві ікони. Розповідь переважно йшла про ратне минуле ікони, про те, як вона з Тихвінськими ополченцями побувала на полі Бородінської битви, як за кілька годин до отримання смертельних поранень в обложеному Севастополі її цілував і ходив з нею хресним ходом навколо Володимирського собору російський флотоводець Павло Нахімов, як уже в листопаді-грудні 1941 року, в найтемніші, повні відчаю дні оборони Москви, за наказом Йосипа Сталіна, літак з Тихвінською Богоматір'ю облетів обложене місто, і вже через кілька днів «російські воїни» погнали фашиста спершу від Москви, а потім і з Тихвіна. Прекрасна анкета, в якій, з точки зору донецьких богатирів, бракує хіба що безпосередньої участі Тихвінської ікони у Сталінградській битві. Але битва під Москвою теж зійде, тим більше з доповненням у вигляді Севастополя і Бородіно. «Нам, людям православним, ця ікона допоможе захистити землю, людей, відкинути противника і, врешті-решт, перемогти», - зазначив на завершення Олександр Бородай.
Сенсаційна новина, яку тут же рознесли по всіх містах і селах «русского мира» довірливі засоби масової інформації... А пропаганда все продовжує підкидати дрова у багаття, кожен із польових командирів терористів намагається відхопити свій шматочок слави, і маленький пропуск у Рай, а історія ікони обростає новими й новими подробицями. 10 липня Олександр Бородай розповідав журналістам, що він особисто доставив ікону з Тихвіна в Донецьк. А вже 11-го з'являється новина, що «карателі Коломойського» намагалися захопити ікону, яку везли з Росії активісти «Русской православной армии» і «Корпорации православного действия» Максим Марков і Марія Ципко, але її відбили бійці донецького ополчення на чолі з Сергієм Безлером. І ікону на територію «ДНР» доставили з його ініціативи, а не зусиллями якогось там Бородая, до якого Безлер вже більше тижня «сильну неприязнь відчуває».
Ба, які обличчя! Та це ж наша давня знайома солдатська мати/жертва погромів/біженка зі Львова/Києва/Дніпропетровська/Одеси, мешканка Севастополя Марія Ципко! Ну, якщо вже до історії з іконою причетна вона, то дійсно чекай чергового дива і бережи кишені!
Ось так, усього два дні у місті, а історія з іконою стає все більш заплутаною. І взагалі, що там у цьому Тихвіні собі думають?! Як же можна стародавню ікону, пам'ятник не тільки сакрального, але й історичного значення, безвідповідально, нехай і з найблагороднішими, на думку церковників, цілями, передавати в зону бойових дій?! Питання зовсім не риторичне, за відповіддю на яке я негайно звернувся в Тихвін. Відповіді довелося чекати довго. Справа в тому, що маленькому провінційному російському містечку за 200 кілометрів від Санкт-Петербурга відповідати було ніколи. У них увесь тиждень святкові гуляння. З якого приводу, питаєте? Ну як же, рівно десять років тому, 2004 року, в Тихвінський Богородичний Успенський монастир з далекого Чикаго через 63 роки нарешті повернули Тихвінську ікону Божої матері. Подія для містечка настільки важлива, що місцеві жителі вже десять років не натішаться, а вже ювілей відзначають з помпою. «Стривайте, - заперечив я. - Яке свято? Адже ікона ваша в Донецьку!» Й одразу ж отримав у відповідь фотографії ікони з торжеств, які відбувалися того ж дня - 9-10 липня 2014 року, що й горезвісна прес-конференція в Донецьку.
10 липня 2014року. Тихвін. Святкування на честь 10-річчя повернення Тихвінської ікони Божої Матері. Донецьком і не пахне.
Хм, значить, у Донецьк потрапив не сам чудотворний образ, а, в кращому випадку, його список-копія, який навряд чи має чудотворні властивості оригіналу. Звичайно ж, судячи з фотографії, таку копію не у всякій сувенірній крамниці купиш, однак... А що ще не відповідає дійсності в розповіді Олександра Бородая, - поставив я собі, як історику, питання і почав копатися в документах. О! Скільки ж на мене чекало сюрпризів! Не буду втомлювати читача першими століттями історії ікони. Вони самі по собі обросли десятками легенд, втім, жодним чином не зацікавили донецьких шахраїв, а значить - безпосередньо не стосуються цієї статті. Згадаю лише, що легенда пов'язує створення образу Тихвінської Божої матері з євангелістом Лукою, який написав її ще за життя Богородиці. Оповіді із століття в століття різняться, яким чудесним чином ікона в XIV столітті потрапила в Новгородську землю. Достеменно відомо, що на початку XVI ст. батько Івана Грозного - великий князь московський Василь Іоанович - наказав спорудити на честь чудотворного образу кам'яний собор Успіння Богородиці, а його син - чоловічий монастир. За сторіччя з Тихвінської ікони, яка від початку і сама була списком втраченого нині оригіналу, було створено безліч копій-списків, у кожного з яких своя окрема історія і багато з яких удостоєні особливого храму на їхню честь. Втім, розповідь Бородая пов'язує донецьку ікону саме з Тихвінським монастирем, тому наша розповідь і наші вишукування будуть присвячені саме цьому образу, а також особливому «ополченському» списку з цієї ікони, який також зберігається в Тихвінському Успенському Богородичному монастирі і який безпосередньо пов'язаний з нашою історією.
Почнемо з Тихвінського ополчення 1812 року і з Бородінської битви. Бойовий шлях кожного із загонів ополчення у війні 1812 року ще 100 років тому був вивчений до найменших подробиць. Тихвінське серед них не виняток. Збір ополченців у Тихвінському повіті почався трохи більше за місяць після початку війни - 27 липня 1812 року, і тривав аж до середини вересня. 20 вересня ополченці прибули в Новгород і 2 листопада 1812 року - тільки через два місяці після Бородіно - взяли участь у своїй першій битві біля села Смоляни. Ох! Ну, добре, адже в запасі є ще Севастополь і Москва?!
Але і з Севастополем у Тихвінської ікони теж не склалося. Тихвінське ополчення в роки Кримської війни не те що до Севастополя чи там Криму - до території українських губерній не дісталося. Та й не потрібно воно там було, поруч, на Балтиці, побоювалися англійської десанту. Ні, не будемо заперечувати, цілком імовірно, що «ополченським» списком ікони Тихвінської Богоматері, цілком очевидно, благословляли ополченців, які йшли на війну, але от ні самій іконі, ні її «ополченському» списку ні на полі Бородіно, ні в далекому Севастополі побувати не пощастило.
Втім, самі переконаєтеся по фотографії, і чудотворний образ, і його «ополченський» список досить масивні, і декільком сотням Тихвінських ополченців він був би тягарем у перипетіях похідного життя. Втім, відомий один список Тихвінської ікони зі слідами кулі в Свято-Троїцькому храмі Каракола в далекому Киргизстані. Але це, як кажуть, зовсім інша історія - з жанру істернів. Відкриємо донецьким невігласам маленьку таємницю - дійсно, є чудотворний образ Божої матері, який зв'язується і з Бородінською битвою, і з адміралом Павлом Нахімовим. Це Смоленська ікона Божої матері - абсолютно відмінний від Тихвінського тип Одигітрії, що відрізняється більшим нахилом голови Богородиці. Ну, як то кажуть, що вдалося дістати! Тихвін, Смоленськ, чебуреки, Чебоксари, яка різниця!
Так, але ж у запасі залишається ще чудесний порятунок Москви іконою Тихвінської Божої матері 1941 року. Щоправда, насправді історія ця пов'язана з іншою іконою - копією, виконаною у XVII ст. на замовлення царя Олексія Михайлович для закладеного ним храму Тихвінської ікони Божої Матері в селі Копитові (пізніше Олексієво) - нині біля станції метро ВДНГ у Москві. Як свідчить переказ, Сталін нібито «закликав до себе в Кремль духовенство для молебню про дарування перемоги; тоді ж, продовжує легенда, чудотворна Тихвінська ікона Богоматері з Тихвінської в Олексіївому церкви була на літаку обнесена кругом Москви і Москву від ворога врятувала. А 9 грудня після першого успішного контрнаступу, що передував московському, було звільнено м. Тихвін»
Історія ця, поширювана адептами церкви Абакумова-Сталіна, звичайно ж, апокрифічна, але для нас важливо те, що безпосередньо оригінал - ні сама Тихвінська ікона, ні її «ополченський» список до цієї події жодного стосунку не мають.
Більше того, саме в дні, коли вирішувалася доля Москви, доля оригіналу ікони в провінційному Тихвіні склалася найбільш несподіваним і неприємним для донецьких мрійників чином.
На фото представник німецького командування передає начальнику Псковської місії, протоієрею Кирилу Зайцю ікону Тихвінської Божої Матері. Псков. 22 березня 1942.
Уранці 9 листопада 1941 року без єдиного пострілу нацисти вступили в залишений без усякого захисту радянськими військами Тихвін. Більше місяця навколо міста йшли бої, тому у першу чергу з місцевого історичного музею, який міське начальство, що поспіхом втекло, не спромоглося евакуювати, були вивезені в Псков всі цінності, зокрема і «Тихвинська ікона Божої матері візантійського письма», що потрапила в міській музей після закриття в 1920-30 роки Тихвінського Богородичного Успенського чоловічого монастиря. У березні 1942 року німецька окупаційна адміністрація урочисто передала її Псковській духовній місії, створеній під патронатом Рейху автономної структури Російської православної церкви на окупованих німцями територіях. Там вона перебувала два роки, де її як найважливішу цінність щотижня по неділях видавали в Троїцький кафедральний собор для богослужінь та організації хресних ходів, зокрема за перемогу німецької зброї і за здравіє Фюрера німецької нації Адольфа Гітлера. Коли до Пскова підступила Червона армія, ікона через Ригу була вивезена до Німеччини, а звідти із зони американської окупації потрапила за океан в Свято-Троїцький собор у Чикаго. Як вже було згадано вище, 2004 року після відродження Тихвінського Богородичного Успенського монастиря ікону урочисто передали на Батьківщину.
Тим і закінчилася реальна земна епопея чудотворного образу Тихвінської Божої матері, яка анітрохи не схожа на апокрифічну оповідь, повідану в четвер у захопленому терористами Донецьку Олександром Бородаєм. Подібно до ідеології «русского мира», схожої на ковдру з клаптиків, і легендарна історія Тихвінської ікони здебільшого складена з непорозумінь і відвертих вигадок. Реальна історія Тихвінської ікони більш мирна і часом навіть колабораціоністська дуже нагадує сьогоднішніх записних «антифашистів» Росії та Донбасу. Богоматір із сором'язливо захованою біля серця свастикою. Дивовижна історія, чи не так? 70 років тому цією іконою благословляли німецьку зброю, а сьогодні послідовники Гітлера – Гіркін - Бородай, благословляють вже російських нацистів на нові злочини. Втім, чудотворна сила цих помилкових символів досить сумнівна - ні близьким до нацистів предстоятелям Псковської духовної місії, ні німецькій зброї, ні Адольфу Гітлеру заступництво Тихвінської Божої матері не допомогло. Як не допоможе воно купці бандитів і дрібних шахраїв, до чиїх рук потрапила копія ікони Тихвінської Божої матері сьогодні.
