«Матильда»: «мило» замість історії
Великою мірою «Матильда» Олексія Учителя - це дійсно така собі «мильна мелодрама» на історичному матеріалі, яка, безумовно, може мати успіх у російських глядачів. Але режисер претендував на те, що він зніме кіно одночасно і для широкої публіки, і для фестивалів. Для широкої публіки частково вийшло, а ось «серйозного», фестивального кіно - на нашу думку, немає. Персонажів, яких у фільмі звуть Матильдою Кшесінською (Михалина Ольшанська) і імператором Миколою II (Ларс Айдінгер), об'єднують з реальними історичними особистостями тільки імена і портретна схожість. Православні активісти марно хвилювалися - персонажа Айдінгера дуже важко сприймати як справжнього Миколу II. Історія їхніх відносин з героїнею Ольшанської цілком вигадана і з реальними відносинами балерини і спадкоємця престолу нічого спільного не має.
Зате в дусі «народної мелодрами» введені «темні сили», які прагнуть протидіяти роману імператора. До них належать наречена, а потім дружина Миколи Алікс, вона ж імператриця Олександра Федорівна (Луїзе Вольфрам), начальник охорони Миколи полковник Власов (Віталій Кіщенко) і спірит, психолог-садист і авантюрист доктор Фішель (Томас Остермаєр), які роблять усе, щоб коханці більше не зустрілися, не зупиняючись перед вибухами, пожежами, тортурами, наведенням порчі і вбивствами. А ще є шанувальник Матильди поручик Воронцов (Данило Козловський), який безнадійно в неї закоханий і намагається вбити Миколу. Всі ці пристрасті повинні привернути увагу широкого глядача. Так само як і розкішні інтер'єри у стилі кінця XIX століття, щоб показати Росію, яку ми втратили в результаті революції. При цьому у фільмі немає жодних психологічних та інших художніх мотивувань: чому Матильда і Микола кохають один одного, чому Микола кохає (або не кохає) Алікс тощо.
Що ж стосується того, що претендує на «серйозну» складову картини, то вона зводиться до настільки примітивного і прямолінійного символізму, що сприймається як пародія і викликає тільки сміх. Головний символ - це царська корона, яка упродовж фільму постійно падає, зокрема в сцені прологу і епілогу, коли під час коронації Микола, побачивши Матильду, яка прорвалася на церемонію, непритомніє. Та й самі головні герої падають дуже часто. Особливо смішно падає Микола, який взагалі представлений якимось недотепою, при появі якого відчуваєш незручність. Такий не те що державою керувати, а взагалі незрозуміло, чим може займатися. Хіба що новітнє мистецтво кінематографа в Росії популяризувати. І навіть фільм «Прибуття імператорського поїзда» показувати. А в момент, коли до екрану підбігає засмучена Алікс, на екрані з'являється під титрами Государя величезний російський ведмідь, який до смерті лякає німецьку принцесу. Й одразу ж крізь екран продирається справжній ведмідь, точніше, великий князь Володимир Олександрович (Віталій Коваленко) у шкурі ведмедя. Це можна зрозуміти як натяк на те, що монархію в Росії згубила сутичка з Німеччиною - Перша світова війна. А Володимир Олександрович, дядько Миколи, вважався його «злим генієм», оскільки чинив на племінника величезний вплив. Володимир Олександрович був головним організатором розстрілу робітників у «криваву неділю», що спровокувало Першу російську революцію і прискорило загибель династії.
Тільки у фільмі Учителя Володимир Олександрович наділений зовнішністю іншого великого князя, Сергія Михайловича, який насправді був коханцем Матильди після її роману з імператором і, будучи генерал-інспектором артилерії, на «відкати» від контрактів на виробництво артилерійських гармат побудував для Кшесінської знаменитий маєток, що в 1917 році став штабом більшовиків. У фільмі ж Володимир Олександрович є коханцем балерини П’єрини Леньяні (Сара Штерн), суперниці і ненависниці Матильди, у фільмі - знаряддя «темних сил».
Символічна й аварія царського поїзда через те, що п'яний мужик залишив на залізничних коліях коня з підводою дров. Імперії дістався поганий народ, ось вона і не витримала. І там же сцена, коли імператор Олександр III (Сергій Гармаш) утримує дах понівеченого вагона, щоб із нього встигли вибратися люди. Це символізує його неймовірну працю в управлінні імперією, яку Олександр III встиг «заморозити», за висловом Костянтина Леонтьєва. Взагалі цей імператор - єдиний позитивний герой у картині Учителя, і помирає він тут від наслідків тієї колосальної перенапруги, якої зазнав, коли тримав дах вагона (управляв імперією), а не від наслідків банального алкоголізму, як було насправді. Олександр, помираючи, марно радить синові тримати підданих у кулаці. Той на таке був органічно нездатний.
У фільмі є ще епізод, коли Микола разом з великим князем Андрієм Володимировичем (Григорій Добригін), майбутнім чоловіком Кшесінської, ризикуючи зірватися в воду, мчить на автомобілі з шаленою швидкістю, щоб врятувати Матильду, яку викрав безумець Воронцов. Це нагадує слова одного з лідерів кадетів Василя Маклакова, сказані в 1915 році, - про «шаленого водія», який «правити не може», «веде до загибелі вас і себе», але «чіпко вхопився за кермо» і не пускає людей, «які вміють правити машиною». Маклаков тоді переконував, що виривати кермо у «водія» не варто, скільки це може призвести до загибелі пасажирів, а треба відкласти розбірки з владою до перемоги у війні. До речі, хоча поручик Воронцов з аристократів, але більше схожий на типового російського мужика, на кшталт Распутіна, а його викрадення Кшесінської і наступна пожежа уособлюють прийдешню пожежу революції, в основі якої - селянський бунт. І коли Микола оплакує жертви Ходинки, він підпалює грандіозний феєрверк, що теж передрікає революційну пожежу. У фільмі Микола всерйоз розмірковує про те, щоб відректися від престолу і з'єднати свою долю з коханою Малею. А та йому прямо говорить, що так і треба зробити, а то буде біда, оскільки царювання добром не закінчиться. І фінальні титри оповідають, що Микола і Олександра 24 роки жили у щасливому шлюбі, мали дітей, а в 1918 році разом із сім'єю були розстріляні. Матильда ж одружилася з Андрієм Володимировичем та прожила 99 років.
«Матильда» на «серйозне» кіно ніяк не тягне, проте ідеально вкладається у формат серіалу. І Олексій Учитель вже зізнався, що працює над тим, щоб змонтувати з відзнятого матеріалу серіал.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
