Наша відповідь
Інтерполу, ОЗХЗ, ЄСПЛ і Раді Європи
Другий тиждень кепські новини для Кремля сиплються, мов крупа з дірявого мішка. Не встигли мешканці Кремля оговтатися від ляпаса ЄСПЛ, який нарешті угледів політичне переслідування Навального в його безконечних затриманнях і зобов’язав Росію виплатити опозиціонерові 50 тис. євро, як не забарилася нова напасть: школярі й студенти повадилися писати на дошках «Путін — злодій».
Не встигли стерти прикрі написи, як уже цього тижня пішли новини одна гірше за іншу. У вівторок, 20.11.2018, члени Організації з заборони хімічної зброї (ОЗХЗ) проголосували за збільшення бюджету організації для створення структури, що займатиметься визначенням винних у використанні хімічної зброї. Проти постали стіною Росія й Іран. Підсумки голосування: «за» — 99, «проти» — 27. Для Росії, за якою тягнеться довгий слід отруєнь: то «Новачком», то полонієм, то ще якоюсь гидотою, це рішення — гострий ніж. Оскільки до цього право виносити змістовні висновки про злочини з використанням хімічної зброї мав лише Радбез ООН, а отже, Путін міг відкрито залити весь світ «Новачком», зверху присипати полонієм, після чого Небензя в Радбезі ООН у черговий раз нахабно вивалював на стіл своє безсоромне вето, й людство лише зчіплювало зуби в безсилій люті. Тепер у Кремля такої можливості не буде, й тому тепер кремлівська обслуга скрипить зубами.
Не менш образлива новина надійшла в середу, 21.11.2018 з Дубаї, де на 87 сесії Генасамблєї Інтерполу представник Південної Кореї Кім Чон Ян був обраний президентом цієї міжнародної поліцейської організації, перемігши путінського ставленика генерал-майора російської поліції Прокопчука. Підсумок голосування: 98 — Кім Чон Янг, 64 — Прокопчук. Цей результат став неприємною несподіванкою для Кремля, оскільки авторитетні експерти з упевненістю прогнозували російському генералові перемогу в конкуренції за посаду президента Інтерполу. Кремлівські холуї в погонах навіть під цю справу оголосили Браудера, одного з головних ворогів Путіна, вбивцею його друга Магніцького, якого вони самі й убили у своїй власній в’язниці.
Путіну вже розписали у барвах, як, захопивши Інтерпол, вони принесуть йому спочатку голову Браудера, потім голови Ходорковського, Невзліна, Яценюка, Яроша, Коломойського й усіх інших, кого президент Росії вважає своїми особистими ворогами. Не вийшло. Зусиллями США, України, Литви, Великобританії, ЄС у цілому спецоперація Кремля із захвату Інтерполу зірвалася. Путін опинився в становищі Каштанки, якій дали проковтнути шматочок м’яса, який потім за вірьовку витягнули зі шлунка.
Образливо.
Кремль і його обслугу охопили досада й злість на міжнародні організації, які здавалися такими лохами й беззахисними терпилами, але раптом почали чомусь чинити опір рейдерському захвату й намагаються качати якісь права. Голос Соловйова тремтів від обурення, коли він у програмі «Вечер» від 21.11.2018 перераховував усі образи, завдані путінському режиму Європейським судом з прав людини, Генасамблеєю Інтерполу й Організацією із заборони хімічної зброї.
«Може, вже час нам визначитися?», — риторично запитав Соловйов своїх вірних «експертів». — «Може, вже час кілька дверей з тріском зачинити? Або знести ногою?» Було видно, що самому Соловйову наймиліше останній варіант, щоб «ногою знести». Але на те й ток-шоу, щоб була дискусія. І вона почалася. Член Ради Федерації Олексій Кондратьєв вирішив проявити державну мудрість і обережно зауважив: «Вийти звідусіль, звичайно, можна, але треба щось принести натомість...» На що Соловйов негайно відповів: «Іскандерів» — мало?» Ідею, що «Іскандери» — це універсальна відповідь на всі виклики сучасності й ними можна розв’язати всі проблеми зовнішньої політики й залатати всі дірки в економіці, Соловйов просуває в маси давно й вельми настирливо. Ідея не нова. Аналогічне гасло: «гармати замість масла» було вельми популярним у Третьому рейху. Щоправда, його автори Йозеф Геббельс і Рудольф Гесс, які раптово завершили свій земний шлях 1945-го, перед своєю кончиною встигли переконатися, до якої погибелі дійшла їхня країна, зокрема через те, що керувалася цим гаслом.
До речі, Соловйов у тій же програмі «Вечер», коли обговорювали підсумки 5 років після Майдану, з явною загрозою заявив, звертаючись до українських гостей у студії: «Для вас цариця полів — кукурудза, а для нас — піхота. Пам’ятайте про це!» Хто б Соловйову нагадав долю авторів гасла «гармати замість масла».
Тим часом до обговорення членства Росії в міжнародних організаціях підключилися «експерт» з Ізраїлю Яків Кедмі, «ліберал» за викликом Сергій Станкевич і «політолог» Сидоров. «Що дає Росії членство в Раді Європи? Яку користь?», — обурювався Кедмі. Особливо гостру ненависть у «експерта» Кедмі викликає, як з’ясувалося, ЄСПЛ. «Найбільша дурість — це Рада з прав людини! — надривався Кедмі, — злочинна організація, яка порушує закони! Мілошевича вбили!!» ЄСПЛ до долі покійного президента Союзної республіки Югославії не мав анінайменшого стосунку, а судив його Гаазький міжнародний трибунал, про що «експертові» Кедмі тут-таки натякнули, на що Кедмі, аніскільки не зніяковівши, парирував, мовляв, «це все одно, всі ці міжнародні суди однакові». Шкода, що ніхто не поцікавився у Кедмі, чи поширюється його презирство до міжнародних судів на рішення Нюрнберзького трибуналу.
«Ліберал» за викликом Станкевич зробив помітний внесок у обговорення огидної поведінки міжнародних організацій. «Я провів особистий аудит», — поділився досвідом з колегами Сергій Борисович. І відповідно до «аудиту Станкевича» у Парламентської асамблеї Ради Європи терміну залишилося трохи більше місяця — до початку січня 2019 року. І якщо ПАРЄ не припинить свої неподобства щодо Росії, то «ліберал» Станкевич готовий звідти вийти і забрати з собою Російську Федерацію.
«Політолог» Сидоров явно вирішив перевершити «ліберала» Станкевича щодо рівня креативу. «Давайте змінимо законодавство й вирішимо, що можемо подавати в Басманний суд на американців!», — радісно вигукнув «політолог» Сидоров. І продовжив, уже гнівно: «Чому ми не посилаємо авіаносці для захисту своїх громадян?!» А коли хтось у студії тихо зауважив, що ми не посилаємо авіаносці тому, що в нас їх немає, «політолог» Сидоров, абсолютно не зніяковівши, заявив, що це байдуже й що ми можемо за відсутності авіаносців посилати крейсери.
«Треба формувати свої організації! — продовжував фонтанувати ідеями «політолог» Сидоров. — Навіщо нам Рада Європи? Рада Європи — зайва! Треба створити іншу організацію: Росія — Рада Європи!»
Але все-таки головним генератором ненависті до світу й демократії залишається сам Соловйов. У передчутті грядущого виходу з Ради Європи Соловйов з насолодою говорив про головний радісний наслідок цього кроку — про повернення страти. Коли Соловйов говорить про можливість когось вбивати, його обличчя дихає захватом, ніздрі хижо роздуваються, а очі туманить щастя. Вважаю, що будь-який психіатр, подивившись хоча б одну передачу Соловйова, без зусиль поставить йому діагноз: садистичний розлад особи. Люди з таким діагнозом можуть створювати проблеми для тих, хто їх оточує, а якщо людина з таким діагнозом постійно поширює свою людиноненависницьку патологію в ефірі головного телеканала, це вже проблема країни та її безпеки.
