Цирк із цирком?

Як уже не раз заявляли речники міністерства культури, молоді та спорту (МКМС), українські державні цирки до 2021 року мають переглянути свої програми і відмовитися від участі в них тварин. Щойно це ще раз підтвердила заступниця очільника МКМС Ірина Подоляк, яка курує процес відмови від тварин у цирках: «Вони мають час на оновлення своїх програм на 2021 рік. Бо мені дуже шкода, якщо найбільшим джерелом атрактивності українського цирку є експлуатація тварин». Бо ж використання тварин у цирках вважається в цивілізованому світі варварством, яке згубно впливає на цих тварин, тому з 2017 року в Україні стартувала масова кампанія за заборону тварин у цирках. Активісти виходили на марші, а влада деяких міст забороняла виступи пересувних цирків із тваринами. Тож уряд ухвалив рішення, яке наразі стосується лише державних цирків, а відтак, очевидно, буде ухвалений закон, що заборонить виступи з дресированими тваринами як у державних, так і в приватних цирках.

А що ж робити з цирковими тваринами? Заступниця міністра зазначила, що наразі триває процес перемовин із громадськими інституціями, які готові прийняти циркових тварин. Уже підписаний меморандум з «Екопарком Фельдмана», який готовий прийняти 96 тварин, що належать державі. За словами Подоляк, там хороші умови, і парк готовий дотримуватись усіх цивілізованих правил утримання. «Однак є дресирувальники, які мають право власності на своїх тварин. Ми запропонували їм до цього меморандуму долучитися і вступити в переговори. Держава не має наміру говорити їм, що робити, але ми даємо вікно можливостей. Варіантів багато, але важливо зрозуміти, що ми не можемо заборонити використання тварин у державних цирках, а в приватних не заборонити, тому що тоді ми створимо нерівні умови». Інакше кажучи, заборона стане тотальною.

Наразі в Україні діють сім державних цирків: у Києві, Одесі, Харкові, Дніпрі, Запоріжжі, Кривому Розі та Львові (ще п’ять залишилися функціонувати на окупованих територіях). Є й державні пересувні колективи, які гастролюють країною. Загалом же в державних цирках є близько 200 тварин — приблизно половина яких перебуває у власності дресирувальників, тобто вони їх годують, доглядають і лікують за зароблені власні кошти.

Що ж, рішення виглядає гуманним і європейським. Але тільки виглядає.

По-перше, чому має йтися лише про циркових тварин? Давайте будемо послідовні: якщо коні в цирку — це погано, то чому коні на іподромах — це якщо і не добре, то нормально? В Україні є кілька іподромів, причому про київський не раз писали, як про щось жахливе, вкрай занедбане. А тим часом саме там утримуються коні для іпотерапії та реабілітації людей з тяжкими травмами хребта. Чи це теж заборонити? А як бути з кіньми для верхової їзди в скоробагатьків? З поні, на яких катають дітей? А зрештою, як із робочими коняками в селах? Останнім живеться аж ніяк не краще, ніж цирковим...

І якщо собаки в цирку — це погано, це жахливо, то що робити з собаками в селах, припнутих на ланцюгах, — із віку цуценяти і нерідко до їхньої смерті? Це ж пожиттєве ув’язнення в напівголодному стані, чи не так? А папуги й голуби в цирку? Це жахливо? А папуги в приватній власності, в клітках? Це добре? Як на мене, логіка в авторів заборон шкутильгає на всі чотири лапи...

По-друге, циркові тварини в більшості своїй звикли до ритму свого життя. Чимало з них і народилися в цирку. Для них скасування виступів і зникнення їхніх дресирувальників (з якими вони були чи від народження чи від малого віку) та доглядальників стане шоком, у який би екопарк їх не перевезли. Про це хтось подумав із ревнителів «прав тварин»?

До речі, доводилося читати, що в низці європейських держав, де відмовилися в принципі від використання тварин у циркових виставах, знайшли справді «соломонове рішення»: тварини допрацьовують свій вік у цирку, і «виходять на пенсію» вже тоді, коли їм стає важко виходити на арену. Тобто така відмова не підганяється під якусь дату, а є процесом, розтягненим у часі саме виходячи зі звичок і ритму життя циркових тварин.

По-третє, варто послухати й думку адміністрацій державних цирків, які не підтримують тотальну заборону на номери з тваринами. «Це фактично захоронення всієї циркової сфери... Мільйони людей відвідують цирки України, і всі цирки будуть поставлені на коліна. Перший етап — цирк без тварин, другий етап — цирк без глядача і фінансів, а третій етап — нема цирку. Йдеться про бездумне популістське рішення», — таку думку має, скажімо, комерційний директор Львівського державного цирку Роман Здреник. Чи, може, для того, щоб подивитися номери з тваринами (до яких дуже охочі малі діти), доведеться їздити на окуповані території?

І ще одне: а якщо законодавча заборона використовувати тварин у цирках будь-якої форми власності не буде ухвалена — що тоді? Тоді приватні цирки матимуть неабияку фору — попри те що невідомо ще, чи краще там живуть тварини, ніж у цирках державних. І взагалі, може виявитися, що рішення про заборону виступів із тваринами в державних цирках пролобійоване не ревними захисниками тварин, а власниками приватних цирків...

Звісно, багато які циркові номери з тваринами навряд чи вписуються в норми новітнього ставлення до високоорганізованих живих істот. І знайомити дітей із дикими тваринами куди краще в добре оснащених екопарках. Але якщо заборонити використання циркових собак, слід заборони й використання поліцейських і прикордонних собак, тим паче що служба в них далеко не мед — дресура часом складніша й виснажливіша, ніж у циркових, а функції вельми небезпечні для їхнього життя...