«Хворобливе» питання

«День» не один раз писав про небезпеку поширення вірусних інфекцій у зв’язку з військовими діями та великою міграцією людей. Особливо це стосується соціально небезпечних захворювань    — гепатиту С, ВІЛ, туберкульозу. Всесвітня організація охорони здоров’я поставила за мету до 2030 року побороти вірус гепатиту С. В Україні ситуація поки погіршується.

Офіційно у нас рівень захворюваності становить 2,5%, це приблизно 60 тисяч зареєстрованих людей з гепатитом. ВООЗ вважає, що в Україні таких — 3%. В Європі людей з таким діагнозом — від 0,2% до 2,5%.

Державна програма протидії гепатитам закінчується 2016 року, проліковано менше 5%. Експерти кажуть, що може допомогти міжнародна спільнота, але без позиції держави справа не рухатиметься. За їхніми словами, сьогодні шанси створити нову програму мізерні: офіційна позиція Міністерства охорони здоров’я полягає в тому, що Кабінет Міністрів заморозив програму лікування хворих на гепатит С через неможливість її профінансувати. У середньому один курс лікування коштує 120 — 160 тисяч гривень.

«Гепатит С у нас почали діагностувати з 2008 року. Раніше було лікування інтерферонами, яке є важким: 60 — 80% пацієнтів відчували складні побічні дії від препарату. Ми мали багато відмовників — люди не могли витримати таке лікування й відмовлялися від нього, — розповідає директор медичного центру Університету фіскальної служби України Руслан ЛІІС. — Тепер з’явився новий противірусний препарат, який дуже дорогий, і мало хто в Україні може дозволити собі таке лікування. Тільки завдяки державним програмам можна працювати з цією проблемою».

«Проблематику і питання поширення під час війни вірусу гепатиту С ми порушили 28 липня 2014 року, як тільки почалася війна. Бо розуміли, що проблема надання медичної допомоги військовим, велика кількість поранень, переливання крові в польових умовах дають серйозні ризики інфікування цією хворобою, — каже представник міжнародного благодійного фонду «Альянс громадського здоров’я» Павло СКАЛА. — Тоді ми керувалися гіпотезами. А через рік провели перше всеукраїнське тестування бійців АТО швидкими тестами. Охопили 4,5 тисяч військовослужбовців у частинах, зоні АТО, на базах підготовки, у військкоматах і госпіталях. Отримали підтвердження своїх припущень — 3,9% позитивних результатів».

За словами Павла Скали, тестування в деяких госпіталях показало 10% інфікування. Водночас серед військових, які ще не зайшли в зону АТО, позитивні результати удвічі нижчі, загалом менші від середнього рівня на 3,9%.

2015 року в Україні зареєстрували новий препарат від гепатиту С, і «Альянс громадського здоров’я» отримав його за 900 доларів — за кількість ліків, необхідну для одного курсу. За допомогою організації безкоштовно пролікували 1,2 тисячі бійців. Із січня 2017 року планується провести ще 500 курсів.

Стосовно ціни лікування, то, за словами експертів, держава також закуповувала новий препарат від гепатиту С, але за вищою ціною. Бо щоб отримати нижчу ціну, необхідно офіційно визнати масштаби проблеми, а більшість хворих не ідентифіковано. Деякі експерти кажуть, що в Україні носіями вірусу гепатиту С є до 10% населення.

«На мою думку, ситуація з цим захворюванням у нас гірша, ніж з ВІЛ, — вважає народний депутат, заступник голови комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Тетяна ДОНЕЦЬ.           — Думаю, 10% хворих є. У цьому велика проблема, бо вірус передається набагато швидше, ніж ВІЛ. У нас здійснюється багато хірургічних втручань, переливань крові, але після цих процедур ніхто не здає аналізів на вірус гепатиту С. Ніхто не каже, що в лікарні можна заразитися».

Представники Міністерства оборони України розповіли, що сьогодні у відомстві немає спеціальної програми лікування військовослужбовців, інфікованих гепатитом С. Хоч вона вкрай потрібна — як і програма лікування ВІЛ-інфікованих та хворих на туберкульоз. Зараз триває робота над створенням спільної з МОЗ стратегії для виконання цих завдань. Також за даними Міноборони, їхнє тестування показало рівень інфікування вірусом гепатиту С серед військових на рівні 2,6%. При цьому 91% випадків не пов’язані з медичним втручанням. На думку речників Міноборони, причиною інфікування може бути нанесення бійцями татуювань і незахищений секс.