Наступ на Пирогів

Від зупинки громадського транспорту до, власне, початку експозиції Національного музею  народного побуту та архітектури у селищі Пирогів — якихось кілька кілометрів. Цю відстань можна здолати маршруткою, а можна пішки. І так багато хто робить, бо дорогою з одного боку милуєшся лісом, з другого — полем. Вільним і просторим. Саме це поле опинилося під загрозою знищення. Київрада підготувала проект рішення про передачу десяти гектарів музейної території під забудову. Невдовзі це питання винесуть на голосування.

ЛАСИЙ ТРИКУТНИК

Зазіхає на охоронну зону музею, а згадане поле у формі трикутника належить саме до таких, комунальне підприємство «Спецжитлофонд». У проекті рішення Київради йдеться, що воно має отримати майже десять гектарів землі для будівництва, обслуговування та експлуатації житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та об’єктами соціально-побутової інфраструктури на вулиці Академіка Заболотного, 29 у Голосіївському районі Києва. На сайті ProZorro оприлюднено інформацію про проведення тендеру на підготовку проекту землеустрою під виділену ділянку. Конкурс завершився в жовтні минулого року, отже, КП «Спецжитлофонд» поволі рухається до поставленої мети — звести по сусідству з музеєм міні-масив.

Замахи на землі музею у Пирогові непоодинокі. Від забудовників тут відбиваються давно, а останні підпали хатинок-експонатів активісти пов’язують саме з планами впливових чиновників почати будівництво на місці музею. Столична влада замість того щоб оберігати комплекс, тільки розпалює конфлікт. Маємо на увазі схвалення детальних планів територій (ДПТ), що мають лягти в основу нового Генерального плану столиці. Практично жоден із прийнятих Київрадою ДПТ не здобув підтримки серед громадських організацій.

Земельна комісія Київради вже погодила детальний план території у межах вулиць Академіка Заболотного, Миколи Лебедєва та Метрологічної у Голосіївському районі. Та оскільки він передбачає забудову парку «Феофанія» та музею у Пирогові, активісти оскаржують його в суді. Адже за правилами використання охоронних зон музею, затвердженими у Міністерстві культури ще 2005 року, тут не дозволяється ні висотна, ні малоповерхова забудова.

МУЗЕЙ В ОБЛОЗІ

«Якщо Київрада проголосує за таке рішення, то разом з прокуратурою будемо звертатися до суду», — ділиться планами заступник директора музею Ігор Паньків. За його словами, про ймовірну проблему довідались не від депутатів Київради, а від активістів. Хоча чиновники мали б запросити представників закладу на засідання комісій, котрі ухвалювали та погоджували детальний план території. Тепер адміністрація музею намагається пояснити депутатам, чому за такий проект рішення голосувати не можна. 

«Будь-яке будівництво в охоронній зоні заборонено. Також це суперечить Генеральному плану розвитку музею, — продовжує Ігор Паньків. — Крім того, за цією ділянкою є інша ділянка у сто гектарів, за яку теж триває боротьба у судах уже по третьому колу, музей у цій справі виступає як третя сторона. Кілька років тому за клопотанням чотирьох освітян Київрада виділила їм землю для покращання житлових умов. Ми все це відсуджуємо, але чомусь Вищий господарський суд став на позицію освітян, і навіть мови нема про те, що це незаконно, їхній головний аргумент — що термін позовної давності минув. Музей наче в облозі, оскільки ззовні та зсередини є багато людей, які хочуть на цьому поживитися. Тому відбиваємося, як можемо».

ПОТРІБНА КУЛЬТУРНА МОБІЛІЗАЦІЯ

Варто увімкнути зелене світло для одного забудовника, як цим одразу скористаються інші. Громадський активіст Михайло Погребиський наводить приклад, що в тій самій охоронній зоні стоїть давно збудований офіс ПАТ «Миронівський хлібопродукт» — саме напроти трикутного поля, котре може спіткати та ж доля. Покарань та з’ясувань, чому так сталося, ніхто не проводив, тому забудовників абсолютно нічого не лякає.

«У музеї триває постійна боротьба за землю, і не тільки за цю ділянку. Річ у тім, що цю ділянку колись передали під забудову, теж був суд, який виграли активісти, але тоді був інший забудовник. Тепер історія повторюється, — додає Михайло Погребиський. — Щоб уберегти музей від забудови, потрібна мобілізація діячів культури, можливо, авторитети з цієї сфери мають зробити якусь спільну заяву. Бо за детальним планом території усе поле роздається під забудову, внаслідок чого музей втрачається. Це при тому, що в аналогічних музеях просто неба в країнах Балтії чи у Західній Європі навіть мови нема, що поблизу можуть бути житлові багатоповерхівки».