Вухастий символ нового року живе у Броварах

Одним з найяскравіших журналістських вражень року, який минає, стало для мене знайомство з молодими та зазвятими власниками однієї з небагатьох у країні приватної племінної кролеферми — Інною та Віктором Томницькими з міста Бровари, що поблизу Києва.

Нещодавно на запрошення своїх нових знайомих я відвідав їхню гостинну садибу, де в ідеальній чистоті, в турботі й любові живуть десятки вухастих символів наступного Року Кроля.

На своїй кролефермі — вона розташувалася на звичайнісінькій присадибній ділянці у приватному секторі Броварів — пані Інна та пан Віктор розповіли про становлення, проблеми та перспективи свого незвичайного захоплення.

— Вікторе Валерійовичу, як у вашій сім’ї з’явилася ідея створення племінної кролеферми?

— Я родом із села на Житомирщині, тож кролів знаю з дитинства. Інна ж у мене — броварська, раніше жила в міській квартирі. Кролів ми почали розводити півтора роки тому, коли перебралися жити в приватну садибу. Відразу скажу, що сама ідея створення нашої ферми належить дружині. Спочатку кролі в нас були прості, потім поступово ми зайнялися племінним вирощуванням на продаж чистопородних тварин.

— Чи багато в Україні ваших колег?

— Кількість кролівників, які переймаються чистопородним розведенням, я б оцінив у кілька сотень на всю Україну. А тих, хто вирощує кролів лише на плем’я, 2—3 десятки. Ми є одними з них.

— Інно Юріївно, скільки тепер маєте вухастих підопічних?

— Зараз наше стадо кролів налічує понад 80 голів дорослих тварин, а з молодняком кількість коливається в межах 120—200 голів. У стаді налічується 10 спеціально підібраних м’ясних та м’ясо-хутрових порід кролів.

— На яких засадах побудовано вашу роботу з кролями?

В.В.: — Вирощуємо тварин лише на продаж як племінних. Звичайно, періодично робимо вибракування кролів, відбракованих тварин ставимо на відгодівлю. Бракуємо за такими критеріями: молодняк має бути рухливим, активним, гарно набирати вагу, відповідати окрасу та стандарту породи. Хоча й кролики з браком окрасу, які показують гарну енергію росту, також часто знаходять собі нових господарів. Звичайно, про чистопородне розведення тут мова не йде, але й ціна таких кроленят значно нижча.

І.Ю.: — До кролематок маємо ще й додаткові вимоги (до речі, самиць купують у нас більше). Гарна кролиця має бути турботливою матусею, дбати про свій приплід. Кролиці, які не дбають про кроленят належним чином, також вибраковуються.

— Напевно, власне племінна робота завдає вам найбільше клопоту?

В.В.: — Звичайно, в цьому й особливість нашої ферми. Доводиться постійно турбуватися про оновлення стада, закуповувати породних кролів для його «ремонту». Бо ж по селах у людей племінної роботи ніхто не веде, а без цього породи кролів здебільшого досить швидко вироджуються. Тому для нас дуже важливо зберегти породу в чистоті.

— Як ви розподіляєте обов’язки з догляду за кролями?

В.В.: — Найбільшу частину роботи доводиться виконувати дружині. Я за фахом інженер-будівельник, працюю в Києві, а кролями займаюся вранці, ввечері та у вихідні.

І.Ю.: — Хоча наші кролі нас обох впізнають, та виділяють все ж мене, бо я більше за чоловіка пораюсь біля них.

— Розкажіть більше про своїх вихованців. Які їхні характери, звички?

В.В.: — Як уже говорилося, кролі швидко звикають до своїх. Мій товариш, теж кролівник, якось під час проведення сільгоспвиставки на спір випустил свого кроля з клітки. Так той бігав територією виставки кілька годин, а потім таки повернувся до господаря. А от як приходять до нас додому чужі люди, то наші кролі в клітках лякаються — а деякі, навпаки, тоді агресивними стають.

Загалом характери у них дуже різні, достоту як у людей. Є сумирні, є лякливі, а до деяких і руку до клітки страшнувато всунути — такі агресивні.

— А які харчові уподобання ваших вуханів?

В.В.: — До раціону наших кролів входять сіно, зерно, комбікорми, овочі, влітку також даємо багато зелені. Сіно я накошую сам — воно пахне, як чай, а треба ж його нам на зиму аж три тонни! Залюбки їдять хліб або сухарі, гризуть молоді гілки дерев. Додаємо кролям до корму також вітаміни, сіль, кальцій. А от капуста кролям, попри традиційні уявлення, протипоказана, вона може викликати в них розлад шлунку.

— А взагалі, як ви оцінюєте розумові здібності кроля?

В.В.: — Я б сказав, десь на рівні кота. Цікаво, що й біохімія організму в котів з кролями дещо подібна, хоча один є хижаком, а другий — гризуном. Тож, мабуть, недарма наступний рік вважається на Сході і Роком Кроля, і Роком Кота одночасно...

— Колись і наша родина мала хату в селі й вирощувала кролів. Пам’ятаю, тварин у нас часто косили інфекційнні захворювання. Як вам вдається зберегти здоров’я свого стада?

В.В.: — З усієї свійської худоби кролі — це найніжніші створіння. Вони дійсно дуже чутливі до різного роду інфекцій, збудників яких можна принести на садибу на одязі чи навіть на руках. До того ж різні збудники здатні мутувати, пристосовуючись навіть до дезинфікуючих розчинів. Було, що й ми втрачали тварин лише через контакт з чужими кролями при спарюванні. Тому зараз намагаємося дбати про чистоту кліток. Ніколи не підійдемо до кліток у вуличному одязі чи не помивши з вулиці рук.

На жаль, по селах люди зазвичай не завдають собі з того клопоту, коли захворіла тварина — давай її хутчій у борщ! Не раз я чув, як каже якийсь господар: «Дешевше кроля забити, аніж лікувати!».

Щеплення та інші профілактичні заходи ми робимо кролям самостійно, а в складніших ситуаціях воліємо звертатися до фахівців.

— Минулого літа стояла небувала спека. Як кролі її переносили?

В.В.: — Спеку кролі переносять важко. Для посилення вентиляції в серпні ми тримали дверцята кліток відкритими, притінювали клітки. Але критична температура для кролів становить 37 градусів, тож за час спеки ми втратили від перегріву кількох кроленят. Тепер я планую збудувати новий комплекс кліток для тварин і встановити там кондиціонер.

І.Ю.: — У спеку я регулярно обходила клітки й контролювала тварин. Якщо у якоїсь бачила ознаки теплового удару, відразу заносила до будинку, де працював кондиціонер, або зрошувала водою з пульверизатора. Отаким нехитрим способом вдавалось допомогти нашим кроликам пережити спеку.

— А як почуваються кролі морозної зими?

В.В.: — Добре почуваються, взимку в нас не пропав жодний кріль. На зиму тварини вдягаються в пишне хутро, а ми ще й клітки їхні утеплюємо, то їм і не холодно — головне, щоби корм був добрий та щоби протягів не було.

Чи не єдина зимова проблема — напоїти кролів, бо вода в поїлках швидко замерзає. То доводиться брати поїлки в дім і двічі на день давати кролям теплу воду.

— Які ще небезпеки слід передбачувати, вирощуючи кролів?

В.В.: — Загалом небезпек чимало, назву лиш одну, не досить відому. До складу раціону кролів входить зерно. А де на садибі зерно — там і щури. Вони здатні загризти кроленят, а дорослих тварин можуть заразити небезпечними хворобами. Цікаво, що на нашій фермі ця небезпечна проблема вирішилася ще до того, як ми її вповні усвідомили. Справа в тім, що попід клітками з кролями у нас цілий день ходять кури, а з ними — великий і сильний півень. Він, напевно, вважає себе справжнім господарем садиби. То цей півень вже заклював насмерть двох великих щурів, які пробиралися до кліток!

І.Ю.: — А ось ще одна проблема, яку ми випадково вирішили — і теж в оригінальний спосіб. У кроленят, коли вони переходять на власний корм, є небезпека кишкових розладів, від чого малорухоме в клітці маля може навіть загинути. Одного разу ми випустили такого хворого від переїдання кролика на город, щоб побігав і розробив собі шлуночок. Та малий сидів нерухомо, лише важко дихав. Тоді на город якось вирвалася наша мала собачка Ляля породи ши-тцу — й ну ганяти його по грядках! Звісно, жодної шкоди Ляля кроленяті на могла завдати, для неї він був лише об’єктом гри. А у малого від цього бігу шлунок запрацював, і небезпека минула. Ще б пак, це було таке дербі...

Потім ми кілька разів вдавалися до такого заходу, і наша Ляля врятувала не одне вухасте мале!

— До речі, у вас на садибі живе кілька собак. Чи не проявляють вони агресії щодо кролів?

В.В.: — Так, маємо шістьох собак: вівчарку, лайку та карликів — двох пекінесів і двох ши-тцу. Вони змалку звикли до того, що є кролі та що їх зачіпати не можна. Та й ми ж з дружиною для них теж кролями пахнемо... А маленькі собачки наших кролів-велетнів навіть побоюються.

І, звичайно ж, як у будь-якій порядній садибі, крім кролів і собак, у нас ще є кури, гусі, перепели та коти. Ці останні — як демони, виникають нізвідки й зникають в нікуди, лише до миски навідуються регулярно.

— Як вам вдається продати вирощених кролів?

— На жаль, у нас в Україні поки що немає культури споживання продуктів кролівництва. Кролятину наші споживачі купують неохоче через високу ціну — але ж це м’ясо ніколи не буде дешевшим за свинину! Між тим, кролятина є найбільш дієтичним м’ясом, і я вважаю, що саме її треба найпершою з м’яса давати їсти малим дітям. Вона ніколи не буває жирною, а навіть якщо ж і є якийсь жирок, то у ньому немає холестерину. Погляньте на французів, які найбільше у світі їдять кролятини: вони ж є однією з найбільш здорових націй! Думаю, не секрет, що та ж таки свинина, хоч і смачна, але не надто корисна. Ну, сало, воно ж і в Африці — сало. Але без фанатизму. Бо потім виникає необхідність купувати дуже дорогі ліки... А крольчатину призначають як лікування — тож робіть висновки. У нас же поки що через нестабільність cпоживчого попиту немає й системи закупівлі кролів, їхнього м’яса та шкурок. Щоправда, останнім часом я спостерігаю певне прозрівання людей щодо корисності кролятини, хоча цей процес іде повільно. Ми часто виїжджаємо зі своїми кролями на базари Броварів і Борисполя й бачимо, що інтерес до наших вихованців у людей зростає. Уже маємо наперед замовлення на кролів певних порід.

— А в чому переваги породних кролів перед простими?

В.В.: — Тут справа в ефективності, що є інтегральною функцією кількості та якості. Перепрошую за термінологію, просто я інженер. Але тут два основних показники. По-перше, енергія росту. Як швидко кролик набирає вагу і скільки корму витрачається на одиницю приросту маси. По-друге, якісні показники. Тут грають роль такі фактори, як відсоток виходу тушки по відношенню до живої ваги, відсоток кісток у вазі тушки, кондиції м’яса тощо. Якщо в чотиримісячному «простачку» їсти майже нічого, то чотиримісячний кролик м’ясних порід — саме те, що треба. До речі, люди «просунуті» у споживанні крольчатини, як правило, цікавляться породою забитого кролика. Вони вже зрозуміли різницю. І бажають вони тушку кролика саме м’ясних порід, «простачки» не котуються.

Крім того, у м’ясо-хутрових порід чудове хутро. Але в нашій бідній країні Опель — не машина, кролик — не хутро.

— Наскільки прибутковою є ваша племінна справа?

— Загалом особисте підсобне господарство не може бути збитковим за визначенням — якщо, звичайно, ви не останній в світі лінюх. А племінне кролівництво має бути прибутковим, бо ж один породистий кріль коштує до 250 євро, тоді як протягом року навіть наше стадо може давати понад півтори тисячі кроленят. Звичайно, по 250 євро й більше коштують найкращі представники породи, з якими ведеться племінна робота. «Рядові» ж кролі, які не показують видатних результатів, але цілком забезпечують дотримання стандартів породи, коштують дещо дешевше: суми ті ж самі, але вже в гривнях.

Від автора. Залишаючи «кролячу» садибу подружжя Томницьких, я, за жартівливою порадою господарів — звісно, добре вимивши руки! — потримав за довгі прохолодні вуха одну з найспокійніших самичок — на щастя в Році Кроля!