«Нове обличчя» Шарона
Десятки тисяч ізраїльських громадян вийшли на центральні вулиці та площі Тель- Авіва для того, щоб взяти участь у демонстрації протесту. Таким чином вони засвідчили своє невдоволення проголошеним цими вихідними наміром прем’єр- міністра країни Аріеля Шарона ліквідувати єврейські поселення на Західному березі Йордану й у секторі Газа та передислокувати розміщені там військові формування. Втілення в життя подібного плану прем’єра, на думку опонентів, означатиме відмову Ізраїлю від споконвіку належних йому земель та сприятиме розколу нації.
Причиною такого рішення Шарон назвав те, що Ізраїль прагне дотримуватися умов плану мирного врегулювання «дорожня карта». А тому готовий принести в жертву миру ізраїльські поселення на палестинських територіях навіть в односторонньому порядку, за умови, якщо не вдасться досягти мирної домовленості найближчим часом.
Заява Шарона викликала неоднозначну реакцію всередині країни та справжній переворот у сприйнятті ізраїльського лідера багатьма експертами. За роки свого перебування при владі Шарон здобув репутацію жорсткого політика, безкомпромісно налаштованого стосовно всього, що несе хоч якусь загрозу концепції «Великого Ізраїлю». Ця ідеологія, метою прихильників якої є відновлення древньої, біблійної держави Ізраїль, чиї кордони простягатимуться від Середземного моря до ріки Йордан, протягом десятиліть вважається офіційною позицією очолюваної нині Шароном партії «Лікуд», та донедавна була особистим переконанням прем’єра. Тому проголошення готовності до поступок палестинцям дали підстави деяким радикально налаштованим однопартійцям звинуватити Шарона у слабкості та навіть у зраді національних інтересів.
Водночас більша частина єврейського населення вбачає у зміні курсу можливість нарешті покласти край виснажливому протистоянню з палестинцями. Чимало оглядачів, однак, доволі скептично ставляться до «перевтілення» Шарона, відзначаючи, що його «нова політика» скидається швидше на тактичний крок, спрямований на заспокоєння громадськості конфліктуючих сторін. Крім того, цілком імовірно, що, виступаючи за фактичне відокремлення ізраїльських поселень від палестинських, Шарон реагує на нещодавні заяви лідера автономії Ясира Арафата про бажання Палестини створити на спірних землях двонаціональну державу. Така перспектива Ізраїлю видається неприйнятною, з-поміж іншого, ще й через демографічний фактор. Невпинне зростання чисельності арабського населення порівняно з єврейським, зафіксоване статистичними даними, з часом може створити загрозу самому існуванню ізраїльської держави. Не останню роль у метаморфозах Шарона, безсумнівно, відіграє й зовнішній тиск Сполучених Штатів, які раніше критикували Ізраїль за спорудження так званої «стіни безпеки».
Як підтвердження «нового обличчя» Шарона можна розглядати перші ознаки трансформації його політики щодо інших сусідів на близькосхідному фронті. Уряд Шарона змінив гнів на ласку відносно ще одного «заклятого друга» — Сирії. Днями міністр закордонних справ Ізраїлю Сільван Шалом повідомив, що протягом кількох років із Сирією велися таємні переговори щодо розв’язання конфлікту навколо Голанських висот, які Ізраїль має намір відновити найближчим часом на офіційному рівні. Запрошення президента Ізраїлю Моше Кацава сирійському лідерові Башарові Асаду ізраїльський прем’єр підкріпив обіцянкою піти назустріч Сирії, якщо вона відмовиться від підтримки діяльності терористичних груп.
