Це було голосування за Ердогана

Результати конституційного референдуму в Туреччині стали несподіваними для європейських країн. Здавалося, що турки, які проживають у країнах Західної Європи, мали б керуватися європейськими цінностями, які передбачають верховенство права, й на цьому референдумі мали б слідувати логіці європейців, котрі бачать небезпеку в посиленні повноважень глави держави, вважаючи, що це може призвести до авторитаризму.

Однак більшість турецьких громадян, що живуть в Європі, підтримали розширення повноважень і посилення ролі президента країни. Зокрема, в Німеччині 63% турків, що живуть у країні й які взяли участь у турецькому референдумі, проголосували «за». У Бельгії «так» змінам сказали 75% турецьких виборців, в Австрії — 73%, у Нідерландах — 71%, у Франції — 65%, в Данії — 60%.

 «День» звернувся до експертів із запитанням, чому більшість турецьких жителів у Європі, й зокрема в Німеччині, проголосували за конституційні зміни на своїй батьківщині:

«ВОНИ ЗАЛИШИЛИСЯ БІЛЬШОЮ МІРОЮ ТУРКАМИ, НІЖ СТАЛИ НІМЦЯМИ»

Герхард ГНАУК, кореспондент німецького видання Die Welt:

— Турецькі політики вже багато років приїжджають до Німеччини й у великих спортзалах проводять політичні зустрічі, виголошують промови. Зв’язок між лідерами Туреччини й турецькою громадою в Німеччині є дуже сильним.

А те, що зараз Туреччина так проголосувала, пояснюється двома моментами.

По-перше, низька явка турків у Німеччині на цьому референдумі. Але з іншого боку, ті, хто пішов, в більшості підтримали план Ердогана. У медіа Німеччини це оцінюється як приклад того, що все-таки вони залишилися більшою мірою турками, ніж стали німцями. Іншими словами, вони не так інтегрувалися до німецького суспільства, як деякі німецькі політики думали й сподівалися. У Німеччині спалахнула велика дискусія навколо цієї теми: наскільки взагалі можлива інтеграція мігрантів з інших країн та культур.

Крім цього, можу сказати, що німецько-турецькі відносини і без того досить напружені, хоча б через те, що деяким людям, які мають подвійне громадянство, турецька влада не дала виїхати зараз із країни. І особливо складним випадком є ​​арешт мого колеги, кореспондента газети Die Welt Деніза Юджела у турецькій в’язниці. Він там сидить уже кілька тижнів.

Крім того, існують питання, наскільки сильний вплив турецька влада й наближені до влади організації, зокрема релігійні, повинні мати у Німеччині, наприклад, викладати ісламську релігію. Перед нами, напевно, ще велика дискусія на цю тему.

Підготувала Наталія ПУШКАРУК

«ШВИДШЕ ЗА ВСЕ, ТУРКИ ПРОСТО ПРОГОЛОСУВАЛИ ЗА ЕРДОГАНА»

Аманда ПОЛ,  політичний аналітик і програмний директор Центру європейської політики,  Брюссель:

Більшість турків у Бельгії, Франції, Німеччині і т.д. є прихильниками ПСР. Коли ви подивитеся на походження цих турків, то більшість з них походять  з Анатолії, і в широкому сенсі вони досить консервативні і прибули до Бельгії кілька десятиліть тому працювати і залишилися тут. Нові покоління часто одружені з людьми зі своїх батьківських сіл і міст  - йдеться, щонайменше про чоловіків. Якщо рівень освіти можна вважати певною мірою відповідним до спільнот, у яких вони живуть, у той же час ПСР є дуже активною в підтриманні тісного контакту з цією діаспорою, набагато більшого, ніж це мають деякі інші політичні партії  Туреччини. Я сумніваюся, що більшість з тих, хто голосував «за» читати поправки до конституції або зрозуміти їх наслідки. Швидше за все, турки просто проголосували за Ердогана.

Що стосується питання візового режиму, треба згадати, що Туреччині справді обіцяли безвізовий режим кілька десятиліть тому. Не секрет, що держави-члени ЄС не бажають його надавати Туреччині. Хоча ЄС пообіцяв прискорити процес як частину міграційної угоди між Туреччиною і ЄС, станом на сьогоднішній день Туреччина не виконала всі її 72 пункти.  Я вважаю, що бракує 4-5 пункти, в тому числі пов'язаних з законодавством по боротьбі з тероризмом

Відносини між ЄС і Туреччиною переживають дуже важкий період. Процес приєднання майже повністю призупинився до того, як почався ще в 2005 році. ЄС стратегічно не інвестував у Туреччину. Згідно з повідомленням Венеціанської комісії, прийняття конституційних поправок означатиме не виконання Туреччиною Копенгагенських політичних критеріїв. Якщо, як заявив президент Ердоган, смертну кару буде відновлено, то ЄС, швидше за все, офіційно призупинить процес приєднання. Деякі держави-члени вже закликають до цього, навіть без відновлення смертної кари. Забігаючи наперед, ймовірно, що новий тип відносин будуватиметься на основі співпраці і спільних інтересів, а не інтеграції.

Упродовж багатьох років на виборах у багатьох країнах-членах ЄС Туреччину використовували у дуже непривабливому і деструктивному світлі. Те ж саме відбувається зараз на французьких виборах.

Микола СІРУК