Гібридна риторика Путіна

Вчора, 15 листопада, на прес-конференції в Сінгапурі Президент РФ Володимир Путін заявив, що вважає, що обмін полоненими з Україною у форматі «всіх на всіх» не може бути виконано. І традиційно пояснив це «неправомірними діями» Києва.

«Це правильна формула: «всіх на всіх», - сказав Путін. - Однак, на жаль, відбувається щось інше. Оскільки українська влада оголошує частину людей, які утримуються в київських тюрмах, різних установах, просто без суду утримуються... Їх оголошують злочинцями, які підлягають процедурі кримінального переслідування в рамках чинного законодавства України, і вони «виводяться» за рамки кількості обмінюваних людей. І, звичайно, представники Донбасу з цим не згодні».

Прикметним є те, що Путін, як і раніше, державних злочинців, які пішли зі зброєю в руках проти України і серед яких є, зокрема, громадяни РФ, називає «представниками Донбасу». Подібна термінологія вкладається в формулу гібридної війни Кремля з акцентом на начебто «внутрішній конфлікт». При цьому ні для кого не є секретом, що згаданий Путіним обмін не може бути здійсненим без волі самого Кремля. Таким чином цей обмін стає черговим важелем Москви для шантажу Києва для того, щоб поступитись суверенітетом (на прикладі обміну Криму на Донбас) та іншими національними інтересами.

Треба зазначити, що на відміну від українців, які утримуються в російських тюрмах та підвалах ОРДЛО, російські та проросійські злочинці скоїли реальні злочини проти держави Україна і проти українських громадян. Тобто Україна утримує не просто громадян за їхні особисті політичні чи інші переконання, а за конкретні злочинні дії. В той же час українці, які виступили на захист своєї держави та відкрито висловлювали свої ідеологічні переконання, утримуються російськими силами по сфабрикованим справам та вигаданим обвинуваченням. Регулярні обшуки, арешти, тортури, конфіскації майна в окупованому Донбасі та Криму громадян, які не сприймають російської окупації, є одним із вагомим доказів такої агресивної та протиправної політики Москви.

«У НАС Є РЕАЛЬНІ ПІДТВЕРДЖЕННЯ, ЩО САМЕ РОСІЯ БЛОКУЄ ОБМІН ТА НЕ ГОТОВА ЙТИ НА ЖОДНІ ПОСТУПКИ»

Ганна ГОПКО,  голова Комітету Верховної Ради у закордонних справах, народний депутат:

- Це приклад геббельсівської брехні. Кремль, на цей раз саме Путін, відверто каже неправду. Після дипломатичних зусиль України, офіційно МЗС, Президента, Верховної Ради, звернень правозахисників, лідерів інших держав до Путіна щодо звільнення політичних в’язнів, у нас є уже є реальні підтвердження, що саме Росія все це блокує та не готова йти на жодні поступки.

Стає очевидним, що Путін не демонструватиме жодної готовності до поступок на сході України ні щодо припинення обстрілів і дотримання перемир’я, ні щодо виведення російських військ, ні щодо обміну заручниками, оскільки він тепер буде розраховувати на те, що своїм втручанням в український виборчий процес, президентські та парламентські вибори матиме тих (лідерів. – Ред.), які будуть готові, порушуючи національні інтереси, йти на плани капітуляції, гібридний мир, який пропонує РФ.

«ПЕРЕД ВИБОРАМИ РОСІЯ НЕ РОБИТИМЕ НІЯКИХ КРОКІВ, ЯКІ МОЖУТЬ УКРІПИТИ В ЯКОМУСЬ ВИГЛЯДІ НИНІШНІХ ПОЛІТИЧНИХ ЛІДЕРІВ КРАЇНИ»

Сергій ВИСОЦЬКИЙ, народний депутат України:

- Нічого нового ми в цьому не бачимо. Росія чекає наступного року, що влада зміниться на проросійську (і все для цього робить) і що Україна повернеться в лоно «русского мира». Тому, природно, що перед виборами вони не робитимуть ніяких кроків, які можуть зміцнити в якомусь вигляді нинішніх політичних лідерів країни, незалежно від нашого до них ставлення. До Петра Олексійовича у мене теж дуже непросте ставлення, м'яко кажучи, як, очевидно, й у багатьох інших. Але слід визнати, що він не вписується в російський сценарій. А Росії потрібні політики, які впишуться в їхній сценарій, поцілують ніжку королю і віддадуть Україну на блюдечку. Тому, звичайно ж, він (Путін. - Ред.) нічого не робитиме назустріч.

Тим більше, що є питання Медведчука, і воно нікуди не дівається. За планами Кремля, товариш Медведучук мав заробляти політичні бали та авторитет саме маніпулюючи темою обміну наших заручників на російських злочинців. Коли Медведчук у 2015 році увійшов до цього процесу, весь обмін фактично зупинився і з тих пір не прогресує. Бо у Медведчука на певному етапі була концепція, що він може за заручників торгувати політичними преференціями, тобто, умовно кажучи, міняти людей на політичні поступки, ухвалення законів тощо. Ця концепція йому не вдалася, але приберігається ним для наступного циклу української влади. Наскільки мені відомо, і про це вже публічно говорилося, є план, щоб Медведчук зайняв як мінімум пост віце-спікера парламенту і з цієї посади він, як парламентер з Путіним, може цю концепцію застосовувати в якійсь новій конфігурації влади, яка, за планами Кремля, повинна бути більш промосковською, ніж нинішня.

Фактично такі асиметричні обміни Москва вже проводила з нашою країною. Згадайте Харківські домовленості Януковича, коли чомусь комерційна ціна на газ була в міждержавних відносинах зрівняна з перебуванням Чорноморського флоту РФ у Севастополі. Тут бажання абсолютно те саме і воно збережеться: міняти людей на поступки, лояльність до Кремля.

Тому нічого нового тут немає. З їхньої точки зору, навіщо віддавати людей у концепції «люди на люди»? Адже це тоді рівноцінний обмін. Зрозуміло, що діячі так званих «ДНР», «ЛНР», буряти, військовослужбовці РФ - це для людей, які сидять у Кремлі, видатковий матеріал, зовсім не цінний у путінському розумінні.

- Як Україні варто реагувати на такі заяви з боку Росії?

- Треба пояснювати ситуацію як вона є. Треба, щоб держава просто реагувала своїми контрзаявами і роз'яснювала ситуацію на рівні посольств, заходів МЗС, міністерства інформаційної політики. Все, що у нас є в активі, нехай це не дуже багато, має бути спрямовано на те, щоб пояснювати справжню ситуацію.