На пульсі суспільства

Українці за останні роки пережили низку стресів історичного масштабу. «День» поспілкувався з відомим українським соціологом, генеральним директором Київського міжнародного інституту соціології та професором кафедри соціології Університету «Києво-Могилянська Академія» Володимиром Паніотто щодо настроїв в суспільстві та про те, чи цікавиться влада цими настроями.

- Минуло три роки з того моменту, як Майдан став де-факто кривавим, адже саме в січні сталися перші вбивства. Які тенденції ви могли б виділили за ці три роки, які домінують в суспільстві в тому числі щодо ставлення до тих подій?

- Основні тенденції важко виділити, адже ці три роки дійсно були вкрай насичені подіями і відповідно оцінка їх була складною. Важливо відмітити, що зміни в свідомості українців відбулися не лише після Майдану, але й після анексії Криму та війни на Донбасі. Більшість змін відбулося не внаслідок Майдану, а саме внаслідок агресії РФ проти України. Безумовно, перше що змінилось – це ставлення українців до Росії, причому вже після анексії Криму, а не лише війни на Донбасі. До того українці досить добре ставились до Росії. Так було і в Грузії, хоча українці тоді, на жаль, не зробили висновки.

Ще одна тенденція – це зменшення рівня корупції. Це факт, який скоріше всього пов’язаний саме з майданом і підвищенням суспільної відповідальності та вимог до влади. При цьому цікавим моментом є те, що саме суспільство навпаки вважає, що рівень корупції збільшився. Ми гадаємо, що це пов’язано із більшої свободою ЗМІ. До Майдану про корупцію у владі могли сказати лише кілька каналів. Всі інші фактично не критикували владу. Зараз висвітлення проблеми корупції зросло і тому створюється інформаційний ефект того, що корупція зростає.

- Як змінилося ставлення суспільства до влади?

- Найменшою довірою користувався Янукович – мінус 80%. У всіх інших в середньому мінус 40 %. При чому у всіх президентів рейтинг падає наприкінці каденції. Зараз найбільший рівень недовіри у населення до Верховної Ради, потім до Кабміну. Трохи краща ситуація у Президента, але не набагато. Важливо відмітити, що збільшилась довіра народу до армії та волонтерів. Проблема волонтерського руху полягає в тому, що люди не можуть настільки тривалий час займатись цією діяльністю і ми зараз вивчаємо питання «вигорання» цього корисного руху. Церква як завжди знаходиться на першому місці по рівню довіри.

- З якими проблемами зіштовхнулись соціологи під час війни?

- Ми не можемо дослідити Крим і окуповану частину Донбасу. Це не дає можливості зробити повноцінну тенденційну оцінку змін ставлення населення, наприклад, до ЄС, НАТО чи Росії. Тим не менше українці здебільшого налаштовані на проєвропейську орієнтацію. Підтримка незалежності України зросла суттєво. До речі, на окупованих територіях до війни підтримка РФ падала. Це було пов’язано з тим, що з’являлось нове покоління, яке народилось в незалежній Україні. Тому думка про те, що на тих землях населення було здебільшого проросійським є невірною і навіяною російською пропагандою.

- Наскільки у самої влади є попит на об’єктивні соціологічні дослідження?

- Дуже великою проблемою було те, що держава ніяких досліджень не проводила на Донбасі і в Криму. Владі наче було не цікаві настрої там. Ми проводили такі дослідження на замовлення, наприклад, газет. Ми провели більше 100 досліджень в 2013-му році, але всі вони були пов’язані з виборами. Взагалі, щодо інтересу державу до соціологічних досліджень – це просто біда. Здавалося, вже після анексії Криму ще був час вивчити об’єктивні настрої на Донбасі в травні 2014-го року, але держава на це не звертала уваги.