(Не)люксовий віртуальний світ

Репортерка New York Times Неллі Бовлерз у одній із останніх колонок написала компрометуючу тезу, що споживання цифрових послуг — це ознака бідності. Якщо лікар консультує вас по телефону, а не в лікарні, значить — ви бідний. Якщо купуєте товари в онлайн-магазині, а не в розкішному торговому центрі, ви теж бідний. Якщо ж обідаєте з друзями в кафе і насолоджуєтесь живим спілкуванням — ви багатий.

Статтю нью-йоркської репортерки жваво обговорює весь світ. Адже сьогодні ми опинилися на етапі переосмислення традиційних смислів та сенсів. З погляду Неллі Бовлерз, нині формується нова еліта. До неї належать не ті люди, в  яких на рахунках мільйони доларів та смартфон у кишені, а ті, хто відмовився від споживання послуг онлайн та віддав перевагу престижному існуванню в форматі офлайн. Чи справді діджиталізація створює нові соціальні маркери, про це «День» розпитав професорку кафедри теоретичної та практичної психології Інституту права і психології Національного університету «Львівська політехніка» Олену ЛЕЩИНСЬКУ.

«УНАСЛІДОК ПРИРОДНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ МИ УСВІДОМИЛИ ЦІННІСТЬ СПІЛКУВАННЯ З ЛЮДЬМИ»

— Олено Альбертівно, як би ви охарактеризували зміни в спілкуванні людей, у контактуванні внаслідок розвитку технологій, які дають можливість дистанційного спілкування? Це — залежність, необхідність чи і те, й інше?

— Технології створені винахідниками та науковцями для того, щоби покращити життя людству, і ми сьогодні маємо бути їм за це вдячні. Очевидно, що технології дистанційного спілкування відкрили людям грандіозні можливості. Наприклад, вони стають у пригоді тим людям, які з тих чи тих причин переживають розлуку з близькими.

Чи можна говорити про залежність? Той, хто не здатний відокремити головне від другорядного, завжди знайде спосіб марно витратити свою життєву енергію на пусті розмови та нескінченний перегляд стрічки в Фейсбуці. До речі, ще зовсім недавно улюбленою забавою такої категорії людей було перемикання каналів супутникового телебачення з надією побачити щось цікаве для себе, але нездатність зосередитися на чомусь конкретному. Натомість різні люди мають різні уявлення про своє життя і по-різному витрачають свої життєві ресурси. Для тих людей, які знають, чого вони хочуть, сучасні комунікативні технології тільки на користь.

— Чи змінилася цінність живого спілкування, внаслідок карантину теж, і взагалі — з розвитком онлайн-можливостей?

— Оскільки ми всі стали учасниками природного експерименту, в процесі якого були позбавлені живого людського спілкування тою мірою, якою ми до нього звикли, в нас з’явилася можливість оцінити й усвідомити всю цінність спілкування з людьми. Тому не думаю, що цінність живого спілкування зменшилась із розвитком онлайн-можливостей. Однак у нас з’явилася можливість  трохи економити свій емоційний ресурс, обираючи, з ким нам важливо зустрітися офлайн, з ким поговорити онлайн, а з ким перекинутися кількома словами в месенджері.

«ПРИМИСЛЕННЯ СЕБЕ ДО КОГОРТИ БАГАТИХ НЕ РОБИТЬ ЛЮДИНУ БІЛЬШ МАТЕРІАЛЬНО ЗАБЕЗПЕЧЕНОЮ»

— Існує думка, що онлайн-сервіси — це для бідних, а офлайн — для багатих. Мовляв, багаті можуть собі дозволити розкіш живого спілкування, відволіктися від потоку інформації, не відповідати на повідомлення тощо, а бідніші люди залежні від інтернету?

— І я бачила статті, в яких обґрунтовується названий вами причинно-наслідковий зв’язок. Такі тексти нагадують мені популярні поради з попсових книжечок а ля з психології. На кшталт, «якщо хочеш стати багатим, то поводься як багатий уже зараз, і ти притягнеш у своє життя гроші», або «хочеш бути щасливим      — то будь ним». Поширення таких ідей спрямовано на те, щоб читачі намагалися примислити себе до когорти багатих. Апологети економіки споживацтва красиво і почасти переконливо агітують людей за збільшення витрат. Натомість це не робить людину більш матеріально забезпеченою, а навпаки — призводить до більшої економічної залежності.

Насправді ж люди, які володіють значним матеріальним ресурсом, зазвичай мають певні психологічні якості, серед яких вміння цінувати себе, своє життя, свій час, а також у них є більший вибір для задоволення своїх потреб. Ще вони вимушені докладати багато зусиль для того, щоб підтримувати та покращувати свій матеріальний статус. Так, вони багато працюють, хоч як би дивно це звучало для нашої пострадянської людини, тому точно воліють платити за різні послуги адекватну ціну, не більше і не менше, незалежно від того, онлайн чи офлайн. Інтернет-послуги дають можливість трохи зекономити тим людям, які починають свою справу, в яких немає первинного капіталу, які, врешті-решт, мають невеликий бюджет, але дають раду собі і своїм сім’ям навіть без великого матеріального статусу.

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

«ДЛЯ РОЗВИТКУ ДИТИНИ ПОТРІБНА СВОЯ МОДЕЛЬ СОЦІУМУ»

— Чи можуть онлайн-послуги замінити послуги офлайн, наприклад, у навчанні, зокрема, в школах, у різному консультуванні? В яких сферах можна перейти в онлайн, а в яких — ніколи?

— Онлайн-послуги мають багато зручностей і переваг як для виконавця, так і для споживача. Насамперед це можливість зв’язку з цікавим тобі спеціалістом з будь-якої точки світу. Про зручність надання послуг у онлайн-формі свідчить і той факт, що задовго до карантину в цивілізованих країнах почав активно розвиватися фріланс. Говорячи про навчання дорослих людей, які знають, які знання їм потрібні і для чого, можна зробити висновок, що дистанційна освіта цілком виправдана. Те саме можна сказати і про різні форми консалтингу.

Із шкільним навчанням усе виглядає інакше. В шкільному віці в людини, крім пізнавальних процесів, відбувається активний розвиток особистості, емоційної сфери та вольової регуляції. А для цього потрібно все, що більшою чи меншою мірою існує в наявності в наших школах, хай як би ми їх критикували. Тобто для нормального розвитку кожній дитині потрібна своя маленька модель соціуму, в якій би вона могла експериментувати з практиками соціальної взаємодії. Другим важливим аспектом є формування мотивації до навчання та вольової регуляції. Дистанційна форма навчання не може забезпечити всього перерахованого вище. Дітям важливо бути поряд з однолітками, бачити, як вони поводяться, відчувати їхні емоційні реакції на все, що відбувається. Їм також треба бачити свого вчителя. Інструментом формування мотивації дітей до навчання є спеціальна атмосфера, яку створює вчитель у шкільному класі. Натомість дистанційне навчання забирає у вчителя цей інструмент.

Стрічка новин сьогодні рясніє повідомленнями про те, що діти втомилися від дистанційного навчання, втратили мотивацію, не хочуть вчитися, батьки втомилися теж. І на це є об’єктивні причини. Тому шкільне навчання має бути традиційним з елементами онлайн для різноманітності. Натомість під час епідемії сучасні технології стали нам усім у пригоді.

«БОРОТЬБА ЗА СВОБОДУ Є НЕВІД’ЄМНИМ АТРИБУТОМ ІСНУВАННЯ ЛЮДСТВА»

— Сьогодні нерідко можна зустріти порівняння карантину та ізоляцію людей із сюжетами фантастів, коли владу беруть технології. Як ви вважаєте, чи це можливо в принципі — контролювати маси людей завдяки технологіям? Чи це вже частково відбувається? Якщо так, то наскільки це безпечно для особистості людини і що буде загалом із нашою свободою?

— Частина фантастичних творів написана людьми вмотивованими, щоб попередити людство про небезпеку, яка чекає на нього в разі потурання своїм слабкостям. Апофеозом таких застережень для мене стала фраза К.Г.Юнга, що «ми значно краще захищені від неврожаїв, повеней, епідемій, ніж від нашої власної духовної неповноцінності, через яку, на жаль, не здатні належним чином опиратися психічним епідеміям». Чи хоче сучасне людство прислухатися до цих застережень?

Інші фантастичні твори написані як комерційний продукт, головною метою авторів яких є отримання прибутку. Саме такого ґатунку витвори стають сценаріями фільмів конкретних жанрів: фільми жахів, антиутопії, трилери. Їх створюють для обслуговування примітивних емоційних потреб. Але разом з цим працює ще одна психологічна закономірність: людство потроху звикає до думки, що так може бути, підсвідомо погоджується з «невідворотнім», чим наближує його реалізацію.

А в реальності процес поневолення людини і боротьба за свободу є невід’ємним атрибутом існування людства. В головах особливо «великих» правителів ідея завоювання цілого світу протягом історії людства виникала регулярно, однак її реалізація завжди зазнавала фіаско. Думаю, що і застосування технологій нічого не змінить у означеній тенденції.

«СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТРЕБА ВИКОРИСТОВУВАТИ ДЛЯ РОЗВИТКУ І ДОБРОБУТУ»

— Зрозуміло, що людство змінилося. Але як знайти баланс між необхідністю користуватися інтернетом, гаджетами, онлайн-послугами та живим спілкуванням, внутрішньою свободою?

— Дорослим хотілося би побажати успішно використовувати сучасні технології задля свого особистісного розвитку і добробуту, а також навчитися не давати шансу іншим людям використовувати себе за допомогою технологій. Що ж стосується батьків, то тут хочеться дзвонити в усі дзвони. Для них стало дуже звичним підсунути вдома дитині якийсь гаджет для того, щоб звільнити час для себе, а на прогулянках з дітьми безперестанно розмовляти по телефону. Складається така ситуація, що діти без обмежень споживають контент невизначеного змісту, потреба дитини в живому спілкуванні з батьками не задовольняється. У дитини хаотичним способом формується світогляд, моральна сфера, цінності, ідентичність. Чому саме так?

Аргументи виписувати довго. Наведу асоціацію, яка прийшла з минулого. Одна мама першокласника була дуже обурена, що сина не взяли вчитися в звичайну школу, а відправили в допоміжну, мовляв, затримка психічного розвитку. На це сусідка сказала, хай подякує сама собі, і нагадала, як та мама хвалилася, що встигає все зробити по господарству, попри те що в неї мала дитина, бо знає один секрет. Додай дитині в чай трохи маковиння, і вона буде спати цілий день. Тож незнання закономірностей реальності не звільняє нас від наслідків. А ще раджу подивитися американський фільм «Чоловіки, жінки, діти...», в якому в художній формі показано проблему взаємодії з сучасними технологіями.