Бенефіти VS втрати

Стокгольмський арбітраж поклав край успішному бойкоту Україною російського газу, що тривав понад два роки. І, схоже, саме це дало змогу голові Міненерговугілля Ігорю Насалику рішуче назвати дурістю повідомлення у ЗМІ про плановане з початку квітня підвищення газових цін для населення. При цьому на засіданні Кабміну як по нотах розіграли невеличку виставу.

Прем’єр-міністр Володимир Гройсман: «Читаю вранці у ЗМІ, що уряд планує підвищити ціну на газ. Я про це взагалі нічого не знаю. Ігорю Степановичу (це до голови Міненерговугілля Ігоря Насалика), ви маєте намір  підвищити ціну на газ?»

«Це абсолютні дурниці, — не замислюючись, відповів міністр, — щодо PSО (постачальника в рамках спеціальних зобов’язань), то відповідний проект розглядатиметься на уряді, він проходить як регуляторний акт і не має жодного стосунку до підвищення ціни на газ». «Ми не ініціюємо підвищення ціни на газ»,   — запевнив Насалик. А  прем’єр, продовжуючи грати свою роль у цій частині Марлезонського балету, попросив міністра зажадати інформацію в «Нафтогазу» про ціну, за якою той готовий постачати газ для населення як трейдер у 2018 році.

Порівняння з балетом далеко не випадкове. На жаль, його українські виконавці робили свої «па», перебуваючи у своєрідному цуцвангу. Будь-який крок щодо ціни газу загрожує неприємностями чи то від МВФ, який не хоче і не може видавати «неслухам» свої транші, чи то від власного народу, який не має наміру голосувати за тих, хто спорожняє його кишені.

Відповідальні міністри не загравали б із людьми, а чесно розповіли б про конфлікт у цьому питанні між урядом, «Нафтогазом» і його впливовими іноземними кураторами. Тим паче, що Кабмін у цьому разі виступає начебто на боці народу, прагнучи стримати газові, а отже, й інші тарифи ЖКГ від різких стрибків, і плануючи підкоригувати методику визначення ціни на газ для населення. До узгодження механізму її формування з МВФ і Європейським енергетичним співтовариством нову ціну вирішено не оприлюднювати, і вона залишається на рівні 4942  гривні за тисячу кубометрів (без ПДВ). Приборкати газове цінове ралі наш уряд, певно, має намір також шляхом відновлення закупівель газу в Росії.

«Ми, як «Нафтогаз», плануємо імпортувати (газ) із двох напрямів, — заявив у середу голова правління НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв. — Ціна, яку зараз зобов’язаний встановити «Газпром», є дуже привабливою». «Цим економічним бенефітом (додатковою вигодою) треба користуватися», — додав Коболєв і пояснив, що з 2018 року «Нафтогаз» згідно з рішенням Стокгольмського арбітражу має купувати 4—5 мільярдів кубометрів газу на рік у російського «Газпрому» відповідно до положення контракту від 2009 року «бери або плати».

І хоча голова «Нафтогазу» використав у цій заяві зворот, який дещо нагадує традиційний початок  звернень російських самодержців (наприклад, ми, Микола Другий), усі розуміють, що це аж ніяк не рішення, прийняте в  будинку на київській вулиці Хмельницького. Раніше Президент України Петро Порошенко наголосив, що Україна готова відновити закупівлі природного газу в Росії за умови його дешевизни і прозорості укладення відповідних договорів.

Сподіватися на особливу дешевизну нам, звісно, не варто, але цілком імовірно, що газпромівські ціни для України тепер будуть, як і передбачають у «Нафтогазі», «на рівні німецького ринку», але без вартості транспортування на наш західний кордон. Утім, мало хто в країні вірить у транспарентність газових тарифів.

Один із працівників «Нафтогазу» на умовах конфіденційності прошепотів на вухо «Дню» про те, що після рішення Стокгольмського арбітражу сенс і далі купувати і російський, і часто-густо дорожчий європейський газ є лише в тому разі, якщо отримувати пристойні відкати. Раніше, за часів Януковича, вони йшли обом договірним сторонам. «По тридцять баксів на тисячу кубометрів пиляли на двох», — сказало джерело. «А тут в одні «чисті від корупції» руки йде 50, хіба що з кимось треба буде поділитися», — додало воно.

Тим часом Коболєв, незважаючи на перемогу, здобуду у Стокгольмському суді, показує, що «Нафтогаз» і в 2018 році залишається в полоні величезних проблем. Уже в січні він має погасити кредитну лінію ЄБРР, надану компанії на закупівлі газу. Але через невиконання Україною низки зафіксованих у контракті умов, «Нафтогаз» вже втратив опції на автоматичне продовження цієї лінії. «Чи захоче ЄБРР за цієї ситуації розпочинати перемовини з урядом, мені важко сказати», — зітхає Коболєв. А через проблеми з МВФ, Всесвітній банк також не надає кредитну лінію на $500 мільйонів під закупівлі газу.

«Тобто вся ця напруга між Україною і МФО вже коштує «Нафтогазові» $300 мільйонів, а загалом коштуватиме $800 мільйонів дешевого кредитного ресурсу в 1%», — журиться голова «Нафтогазу». Він  вважає, що втрата дешевих кредитів і багатомільярдні борги газзбутів перед компанією є двома найбільшими проблемами НАК 2018 року. Додамо до цього ще й те, що «Укргазвидобування», попри зниження ренти для нових свердловин, погіршила на 3% прогноз видобутку газу в 2018 році (торік у цієї компанії було зростання на 4%).

Незалежний експерт з енергетики Валентин Землянський не хвилюється стосовно газових закупівель. «Вони («Нафтогаз») чесно доповіли про свої прибутки від транзиту російського газу — 22 мільярди гривень чистого прибутку. До доходу можна зарахувати також суми, які «Нафтогаз» не платить «Укргазвидобуванню». Отже, коштів у них вистачає».

За словами експерта, у закупівлі газу в Росії тепер проблем не повинно бути. Вони можуть виникнути хіба що з питанням оплати за газ, що його «Газпромом» постачає до ОРЛДО. Україна категорично відмовляється за нього платити, і її в цьому, судячи зі слів Коболєва, підтримав арбітраж. Ба більше, Росія його рішення опротестовувати наміру не має. «Але тут може бути усякого — не випадково Росію вважають у світі країною з непередбачуваною владою», —  зазначає Землянський.