Центри «Русского мира» в Європі

Продовження.

Початок читайте у «Дні» №198-199 за 2-3 листопада 2018 р.,

№203-204 за 9-10 листопада 2018 р.,

№208-209 за 16-17 листопада 2018 р.

Фонд «Русский мир» зосереджується на молодіжних обмінах та просуванні освітніх зв’язків із західними університетами. Ректор МДІМО Анатолій Торкунов якось заявив, що освітня дипломатія також була складовою радянської пропаганди: «СРСР давно використовував вищу освіту як геополітичний інструмент і як «ідеологічну зброю» під час конфронтації та «холодної війни», ще задовго до запровадження терміну «м’яка сила».

Фонд «Русский мир» керує 41 центром російської культури в країнах-членах ЄС, у тому числі 26 центрами в університетах ЄС. Найбільшу кількість центрів було відкрито в університетах Британії, Італії, Угорщини та Польщі, а також Австрії, Бельгії, Чеської Республіки, Латвії та Румунії.

Російські культурні центри за кордоном також служать пунктами збору розвідувальної інформації для спецслужб Кремля. 2013 року офіс Россотрудничества у Вашингтоні опинився в центрі дипломатичного скандалу, коли ФБР відкрив розслідування проти його колишнього директора Юрія Зайцева. Американські посадовці запідозрили, що російська урядова програма культурного обміну в американській столиці таємно вербувала студентів як потенційних агентів та використовувала культурні заходи для цілей збору розвідувальної інформації.  За останні 12 років програма оплатила відвідини Росії для близько 130 американців, селилила їх у розкішних готелях та організовувала їхні зустрічі з чиновниками уряду Росії.

У Європі програма поки що уникає кримінальних розслідувань і дозволяє Москві залучити більше прихильників політики Росії серед західних наукових кіл. Ці зусилля із розширення мережі агентів упливу Кремля підтримувалися кількома олігархами, які роблять «інвестиції» в британські освітні установи заради підвищення свого соціального статусу та одержання можливостей спілкування у вищих лондонських колах.

РОСІЙСЬКА М’ЯКА СИЛА У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ: ІНТЕРЕСИ БІЗНЕСУ НА СЛУЖБІ ОСВІТИ

Задля поліпшення свого іміджу у Британії, режим Путіна використовує цілу низку інструментів «м’якої сили»: публічну та культурну дипломатію, про-кремлівські друковані й ефірні ЗМІ, православ’я, культурні та мовні програми, а також експертну, освітню й політичну спільноти.

Пріоритизація освітніх зв’язків з освітніми установами у Британії має низку політичних та комерційних причин. У 2016 році на Лондонській фондовій біржі були зареєстровані та торгували своїми акціями не менше 70 російських компаній. Безліч російських бізнесменів вкладали кошти у британську нерухомість та предмети розкоші. Таким чином, просування м’якої сили Росії шляхом зміцнення освітніх зв’язків між університетами Росії та Британії було частиною російської стратегії поліпшення свого іміджу у Британії та захисту бізнес-інтереси лояльних до Кремля фінансових магнатів.

Російський центр ім. княгині Дашкової було створено в Единбурзькому університеті у 2010 році, на що Фонд «Русский мир» виділив 240 000 фунтів стерлінгів.  Центр відкрив директор фонду В’ячеслав Ніконов, а вче через два роки Единбурзький університет нагородив його званням почесного доктора.

Цікаво, що університет також інвестував майже 637 тисяч фунтів стерлінгів у акції російського Сбербанку, на який США та ЄС пізніше наклали санкції.  Кремлівська пропагандистська робота в Шотландії на цьому не зупинилася. Російська медіакомпанія Sputnik створила офіс в Единбурзі для забезпечення шотландців «альтернативними точками зору, поглядами та інформацією...» — типовий російський евфемізм для дезінформації.

У квітні 2012 року Фонд «Русский мир» представив свою програму в Оксфордському університеті.  У церемонії відкриття взяли участь посол Росії у Британії Олександр Яковенко та Олексій Громико, директор європейської програми «Русского мира» та онук радянського міністра закордонних справ Андрія Громико. У лютому 2014 року, всього за місяць до незаконної анексії Криму Росією, Фонд «Русский мир» підтримав семінар в оксфордському коледжі Сент-Ентоніз під промовистою назвою «Культурна пам’ять в Севастополі — українському місті російської слави».  До честі Оксфорду, свою програму «Русского мира» університет закрив у 2014 році.

У квітні 2013 року фонд виплатив додаткові 85 000 фунтів стерлінгів для відкриття Центру «Русского мира» ім. Сергія Аверінцева в Даремському університету. Цей міждисциплінарний дослідницький центр мав «доносити багатства російської цивілізації до широкої громадськості».  Центр названо на честь російського біблеїста та історика культури пізньої радянської епохи Сергія Аверінцева, який вивчав «духовність минулого» і «духовність майбутнього» і «змінив зв’язок між політикою та культурою у свідомості багатьох інтелектуалів».

На тлі ширшого розслідування щодо втручання російського уряду у західну політику британські ЗМІ почали ставити неприємні запитання щодо зв’язків британських університетів із фондом «Русский мир».  Зокрема, преса закликала Единбурзький університет позбавити Ніконова звання почесного доктора «з огляду на посилення авторитарного режиму в Росії».  У відповідь університет заявив, що він «не планує» позбавляти Ніконова ступеня, але «буде продовжувати уважно стежити за подіями».  Дункан Хеймс, директор зі стратегії у Transparency International UK, підкреслив, що «престижні британські установи — такі як Единбурзький університет — мають знати про ширші наслідки ведення бізнесу з компаніями та особами, які представляють собою великий ризик відмивання грошей та корупції... Університети є особливо популярними об’єктами для таких дій та повинні проводити ретельну належну перевірку тих, з ким вони мають комерційні чи благодійні стосунки».

РОСІЯ—ІТАЛІЯ—КРИМ: ПОЛІТИКА НА СЛУЖБІ У КУЛЬТУРИ

Кремль також зробив значні інвестиції в італійські культурні та освітні установи. Фонд «Русский мир» відкрив тут три центри російської культури, в Міланському й Пізанському університетах та Східному університеті в Неаполі (див. Табл. 3). Професор Оксана Пахльовська зауважила: «Фундація «Русский мир», незалежно від російських криз, працює цілеспрямовано і потужно. «У чергу» за «путінськими грошима» стають навіть серйозні інтелектуали, адже фінансова криза в Європі відчутно зачепила університети. Професор-русист таким чином отримує можливість проводити конференції, видавати книжки, забезпечувати обмін студентами в пропорціях, непорівнянних до інших славістичних дисциплін».

2014 року — в рік російської анексії Криму — вчена рада Університету Ка-Фоскарі у Венеції ухвалила одностайне рішення нагородити сумнозвісного російського міністра культури Володимира Медінського — який, серед багатьох інших його огидних поглядів, підтримує відродження культу Сталіна — званням почесного професора на визнання його наукової роботи та ролі у розвитку російської культури.  226 італійських освітян підписали відкритого листа протесту проти цього рішення, заявивши, що «університети повинні підтримувати вільні дослідження, а не культуру, яка служить політичному режиму». Російські науковці написали схожого листа і попередили, що нагородження одного з найбільш ганебних діячів сучасної російської культурної політики може зашкодити репутації університету.  Через цей скандал Медінський мусив скасувати свій візит до Італії, а тогочасна проректор університету Сільвія Буріні полетіла до Москви і нагородила Медінського особисто.  На даний час Буріні є директором Центру вивчення російського мистецтва (CSRA) університету Ка-Фоскарі. Рішення нагородити Медінського, очевидно, спричинене щедрими пожертвами російського уряду, адже 6 березня 2011 року центр CSRA особисто відкрила Світлана Медведєва, президент Російського фонду соціально-культурних ініціатив та дружина тодішнього російського президента Дмитра Медведєва.

Окрім російського уряду, російсько-італійське партнерство в культурній сфері також активно підтримується російськими олігархами. 2017 року президент Італії Серджіо Маттарелла нагородив близького до Путіна російського мільярдера Алішера Усманова орденом «За заслуги перед Італійською Республікою», чим визнав його благодійну підтримку на користь італійських культурних проектів.

Багато італійських політиків не приховують своїх позитивних відносин із Кремлем.  Порівняно з іншими країнами-членами ЄС, італійські ЗМІ надають більше місця проросійським наративам.  Маттео Сальвіні, лідер праворадикальної партії Ліга та заступник прем’єр-міністра Італії й міністр внутрішніх справ, нещодавно запропонував скасувати санкції ЄС щодо Росії, заперечив незаконність анексії Криму Росією та порівняв українську Євромайданну революцію із «псевдореволюцією, що фінансувалася іноземними великими державами».

Італійські ЗМІ повідомляли, що близько тридцяти італійських громадян служать як найманці в Донбасі разом із представниками місцевих злочинних груп та російською армією, і деякі з них були завербовані, можливо, через російські культурні організації в Італії.  Ірина Осипова, дочка директора офіса «Россотрудничества» в Італії, нібито співпрацювала з італійськими праворадикалами в межах роботи, яка велася культурною асоціацією Ломбардія — Росія. Ця асоціація, можливо, сприяла вербуванню італійських найманців для участі в неоголошеній війні Росії проти України.  2016 року культурна асоціація Ломбардія-Росія організувала візит для групи італійських бізнесменів до так званих Донецької та Луганської народних республік (території України, які де-факто перебувають під російською окупацією), де вони зустрілися з представниками органів місцевого самоврядування.