Люди, які мають свободу вибору, завжди оберуть мир.
Рональд Рейган, 40-ий Президент США

Про «військо» Кремля в гібридній війні проти Заходу

Міжнародні PR-платформи та «агентства пропаганди» режиму Путіна активно працюють понад 10 років і отримують мільярдні бюджети від російських олігархів
16 листопада, 2018 - 12:39
ФОТО REUTERS

Продовження. Початок читайте у «Дні» №198-199 за 2-3 листопада 2018 р. та у «Дні» №203-204 за 9-10 листопада 2018 р.

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ «ВАЛДАЙ»

2004 року Кремль заснував дискусійний клуб «Валдай» для надання «незалежного та об’єктивного наукового аналізу політичних, економічних та соціальних подій у Росії та світі». Це кремлівська платформа для міжнародного PR-у, яка дозволяє президентові Путіну (який брав участь у всіх засіданнях клубу «Валдай» з моменту його заснування) пояснювати Заходу дії Росії.

Співзасновниками «Валдаю» стали два аналітичні центри — Рада з питань зовнішньої та оборонної політики та Російська рада з міжнародних справ — і дві освітні установи — Московський державний інститут  міжнародних відносин (МДІМО) та Національний дослідницький університет «Вища школа економіки». Клуб має декількох бізнес-партнерів, включаючи компанію «Северсталь» (належить Олексію Мордашову, другому серед найбагатших росіян з капіталом 18,7 млрд. доларів), Альфа-банк (належить Михайлу Фрідману, восьмому серед найбагатших росіян, загальні активи 15,1 млрд. доларів), Благодійний фонд «Ренова» (належить Віктору Вексельбергу, дев’ятому серед найбагатших росіян, власнику 14,4 млрд. доларів) та «Металлоинвест» (належить Алішеру Усманову, десятому серед найбагатших росіян, власнику 12,5 млрд. дол.).

«Валдай» очолює Андрій Бистрицький, колишній директор інформаційних програм на російському державному телеканалі «Россия» та директор російського державного міжнародного радіомовника «Голос России».  Науковий директор «Валдаю,» Федір Лук’янов, також входить до президії аналітичного центру «Російська рада з міжнародних справ». Лук’янов — постійний гість на великих російських телеканалах, які, як відомо, підлягають державній цензурі. За останні два роки він дав три одногодинні інтерв’ю у прайм-таймі російському журналісту Володимиру Познеру. У квітні 2018 року Познер та Лукьянов чомусь вирішили обговорити все більш пропагандистський характер західних ЗМІ та «жалюгідний стан» Заходу. Європа, як зазначив Лук’янов, «втратила незалежність», в той час як Сполучені Штати все більше нагадують гротескний фільм братів Коенів «Прочитати і спалити», який показує «світ, керований [американськими] ідіотизмом та параноєю».

«Валдай» справді служить фасадом «м’якої сили» для режиму Путіна з «явним нальотом потьомкінської показухи».  Він пропонує своїм учасникам можливість познайомитися з Путіним та пізнати різні регіони країни.  З часу його заснування, у цих конференціях взяли участь 1000 представників міжнародної наукової спільноти з 63 країн,  а також численні провідні політики та громадські діячі, в тому числі: Вольфганг Шюссель, колишній канцлер Австрії (2000—2007); Романо Проді, колишній прем’єр-міністр Італії (1996—1998, 2006—2008); Домінік де Вільпен, колишній прем’єр-міністр Франції (2005—2007); Фолькер Рюе, колишній міністр оборони Німеччини (1992—1998); Франсуа Фійон, колишній прем’єр-міністр Франції (2007—2012); Франко Фраттіні, колишній міністр закордонних справ Італії (2008—2011); Ян Чарногурський, колишній прем’єр-міністр Словаччини (1991—1992) і Вацлав Клаус, колишній президент Чеської Республіки (2003—2013).

Рік за роком Кремль пропонує те саме ідеологічне меню своїм гостям, критикуючи Захід і вихваляючи «унікальність» Росії. Насправді дивно, що багато західних вчених продовжують відвідувати Валдай, як «ляльки в кремлівському театрі, завданням яких є поліпшити імідж Путіна», забуваючи про те, що вже сама їхня присутність, вислуховування доповідей, кивання та мовчазне схвалення посилів, виголошених призначеними Кремлем доповідачами, пізніше використовуються для легітимізації режиму та його дій.

Дискусійний клуб «Валдай» — це платформа, на якій Кремль зачаровує та ідеологічно завойовує західних експертів. Різноманітні публікації та інформаційні матеріали, які видаються західними та російськими експертами після відвідування Валдайської конференції, створюють велику кількість додаткового «інформаційного шуму» навколо Росії та підсилюють ілюзію глобальної присутності й величезного впливу Кремля.

Фактично, «Валдай» став платформою, через яку Кремль поширює свої пропагандистські посили у промислових масштабах. Спочатку російські доповідачі «Валдаю (ретельно відібрані Кремлем) пропонують свої ідеї та аргументи під час конференції. Потім ті самі повідомлення збираються і повторюються практично дослівно західними експертами у своїх статтях або публічних інтерв’ю, які пізніше друкуються в європейських та американських ЗМІ. На третій стадії російські державні ЗМІ цитують західного експерта, не згадуючи про те, що він просто переповідав кремлівський посил, який почув на «Валдаї». Ці аргументи західних вчених, як правило, представляються як незалежні думки, але фактично тепер вони легітимізують наративи і політику Кремля. На останньому етапі аргументи західних учасників «Валдаю»  підхоплюються і поширюються тисячами російських тролів у соціальних мережах. Ось так про-кремлівський наратив проходить повне коло запуску дезінформації.

КОНФЕРЕНЦІЯ «ДІАЛОГ ДЛЯ МАЙБУТНЬОГО» ФОНДУ ГОРЧАКОВА

Дискусійний клуб «Валдай» доповнюється ще однією міжнародною PR-платформою «Діалог для майбутнього», започаткованою Фондом Горчакова 2011 року. Вона об’єднує журналістів-міжнародників, політологів та представників аналітичних центрів зі Співдружності незалежних держав (СНД) та країн Балтії. Захід присвячений обговоренню та аналізу російської зовнішньої політики. 2014 року Фонд Горчакова «розширив географію» учасників та запросив представників Ірану, Туреччини та Китаю, а також невизнаних утворень Абхазії та Південної Осетії (де-факто окуповані Росією території Грузії) та Придністров’я (де-факто окупована Росією територія Молдови).

Учасники конференції «Діалог для майбутнього» традиційно зустрічаються з російським міністром закордонних справ Лавровим. 2017 року конференцію відкрив Франко Фраттіні, міністр закордонних справ Італії у кабінетах Берлусконі 2002—2004 та 2008—2011 років.

РОССОТРУДНИЧЕСТВО, ФОНД «РУССКИЙ МИР», ФОНД ГОРЧАКОВА

На додаток до зміцнення своїх наративів пропаганди через аналітичні центри та створення міжнародних PR-платформ високого рівня, Кремль створив три організації «м’якої сили»  для поширення своїх пропагандистських посилів на Заході. Ці три організації покладаються на сукупність прихованих і відкритих «активних заходів» в обслуговуванні порядку денного Кремля, і, таким чином, фактично функціонують як агентства з ідеологічної підривної роботи.

Россотрудничество, Фонд «Русский мир», та Фонд Горчакова було засновано у 2007—2010 роках указами президента Дмитра Медведєва. Їх річні бюджети складають 5,12 млн. євро (Фонд «Русский мир»), 40 млн. євро (Россотрудничество, для якого планується збільшення до 110 млн. євро до 2020 року) та 660 000 євро (Фонд Горчакова).  Фонд «Русский мир» та Россотрудничество розташовані в Москві, але мають представництва в ЄС.

Напередодні президентських виборів 2012 року Путін запропонував підвищити російську освітню і культурну присутність у світі, оскільки «не імперія, а культурне просування; не гармати, не імпорт політичних режимів, а експорт освіти і культури допоможуть створити сприятливі умови для російських товарів, послуг і ідей».  У таблиці 2 підсумовано характеристики та оперативну спрямованість цих трьох агентств «м’якої сили». Численні російські олігархи офіційно приєдналися до наглядової ради Фонду Горчакова, що може свідчити про те, що вони також надавали фінансову підтримку установі чи її діяльності.

Фонд «Русский мир» очолює В’ячеслав Ніконов — онук В’ячеслава Молотова, радянського міністра закордонних справ, який підписав нацистсько-радянський пакт у 1939 році, що розмежував сфери інтересів між Німеччиною та Радянським Союзом та відкрив шлях до їхнього спільного вторгнення до Польщі. Батько Ніконова служив у НКВС (радянській таємній поліції), а потім головним редактором пропагандистського журналу «Коммунист». За радянських часів Ніконов був співробітником ЦК КПРС, зрештою дорісши до рівня начальника бюро в його відділі ідеології. 1991 року він був помічником Вадима Бакатіна, останнього радянського голови КДБ. Обраний до Державної думи РФ 1993 року, Ніконов став головою думської підкомісії з міжнародної безпеки та контролю над озброєннями.

Фонд Горчакова активно розвиває співпрацю молодих російських та зарубіжних вчених. Він регулярно організовує різні конференції в рамках своїх провідних програм, таких як Безпекова академія, Балканський діалог, Балтійський діалог, Дипломатичний семінар для молодих фахівців, Кавказький діалог, Каспійська молодіжна школа та Школа з Центральної Азії.  Фонд Горчакова також відкрив клуб друзів для продовження співпраці з численними випускниками своїх дослідницьких та освітніх програм, в основному з представниками неурядових організацій та університетів Співдружності незалежних держав (країн СНД), країн Балтії та південно-східної Європи.

2018 року Фонд Горчакова профінансував Молодіжний патріотичний форум «Донузлав-2018» в окупованому Росією кримському селі Новоозерний поблизу Євпаторії. Табір мав на меті «виховувати молодь у дусі патріотизму, любові і відданості своїй Батьківщині, з бажанням вивчати національну історію та просувати єдність братніх народів історичної Росії у побудові сучасного Євразійського союзу»  — опис, який погано приховує цілі російського неоімперіалізму.

Ініціатива «Творча дипломатія» (PICREADI) була створена 2010 року.  Вона позиціонує себе як громадську ініціативу в галузі публічної дипломатії, але має всі ознаки «урядово-організованої неурядової організації». З 2013 року організація отримала три президентські гранти на підтримку своїх зусиль у сфері публічної дипломатії.  Її остання ініціатива, Програма російської публічної дипломатії для молодих лідерів «Знати Росію», доповнює пропагандистські зусилля уряду. Програма має на меті «пояснити і поширити російську точку на важливі [для Росії] геополітичні питання» і «створити мережу молодих лідерів» з представників європейських та американського урядів, ділових кіл, журналістів і експертів, щоб вони мали «позитивне уявлення про Росію і були зацікавлені у партнерстві з нею».

Учасники мають унікальну можливість зустрітися з вищими російськими чиновниками та провідними політичними експертами, в тому числі з Державної думи та МЗС Росії.  PICREADI регулярно публікує інтерв’ю з прокремлівськими експертами.  Він також проводить конкурс публічних дебатів імені Сергія Кортунова, покійного брата голови РРМС Андрія Кортунова.

Проекти громадської дипломатії PICREADI були особисто підтримані міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим.  Організацію очолює Наталія Бурлінова, випускниця МДІМО, яка розпочала свою кар’єру в «Рособоронэкспорте» — єдиному в Росії контрольованому державою посереднику у сфері експорту та імпорту військових товарів, технологій та послуг.  Бурлінова також працювала в «РИА Новости» (державний медіа-холдинг), включаючи його бюро у Вашингтоні. Пізніше вона приєдналася до експертної групи Фонду історичної перспективи, яким керує Наталія Нарочницька (його діяльність розглянемо у наступному розділі цієї доповіді). У 2011—2014 роках Бурлінова працювала менеджером програми Фонду Горчакова.

Катерина СМАГЛІЙ
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments