Чи виживе децентралізація в період політичної турбулентності

На сьогодні в Україні вже є 886 об’єднаних територіальний громад, у яких проживає майже 70% усього населення і які займають 37,6% території України. Найбільшою перевагою децентралізації за п’ять років її існування всі в один голос називають збільшення фінансових повноважень на місцях. Доходи місцевих бюджетів зросли майже в 4 рази, що дало можливість громадам стати публічними інвесторами своїх територій: це відремонтовані школи, садочки, дороги, місця загального користування. Українські села почали відроджуватися, і це помічають українці. За результатами дослідження Центру ім. Разумкова, понад 60% жителів України підтримують децентралізацію. Відповідно до даних соціологічного опитування, 65% респондентів вказали, що саме ця реформа повернула селам і містам шанс на розвиток. Та чи не змусять результати президентських виборів (а потім і парламентських) «відмотати» на нульовий рівень усе, чого вдалося досягти громадам на місцях під час реформи? Про це йшлося на круглому столі «Клубу голів ОТГ», який періодично збирає Вінницький центр розвитку місцевого самоврядування.

«ЦЕ ФУНДАМЕНТАЛЬНА РЕФОРМА, ЇЇ НЕ МОЖНА ЧІПАТИ»

Ще до оголошення результатів президентських виборів на одному з центральних телеканалів прем’єр-міністр Володимир Гройсман заявив, що за будь-якого «розкладу» захищатиме реформу децентралізації, закріпивши її на рівні Конституції.

«Сьогодні вже 70% українців мають доступ до переваг децентралізації. Але важливо, щоб усі 100% українців мали нову якість життя. Адже це — нова школа, нова дорога, нова економічна основа громади, — сказав Володимир Гройсман. — У Конституції слід закріпити, що це фундаментальна реформа, і її не можна чіпати. Якщо цього не зробити, то можна буде звичайним законом усе скасувати. І це небезпечно. Але я буду захищати реформу. Вона одна з ключових із погляду управління і прийняття рішень».

Він додав, що нині відбувається процес, коли на місця приходять нові управлінці, які готові ефективно використовувати нові можливості й нові ресурси        — передусім фінансові. І лише за напрямом доходів місцевих бюджетів їх прогнозний обсяг цього року становитиме 270 млрд грн. Саме вони підуть на розбудову громад, процес об’єднання яких має завершитися 2020 року.

«ЯКЩО НОВИЙ УРЯД БУДЕ НАЛАШТОВАНИЙ ЗБЕРЕГТИ ДЕРЖАВУ, ТО ВІН ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ ПРОДОВЖИТИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЮ»

Територіальна організація так чи так мусить бути в державі і, за великим рахунком, у повноваженнях президента прив’язки «до території» немає. Тому, на думку експерта Центрального офіса реформ при Мінрегіоні України, директора Інституту розвитку територій Юрія ГАНУЩАКА, реформі децентралізації поки що нічого не загрожує. Він конкретизує, що вона реалізується урядом, і головне до появи нового парламенту забезпечити стабільність і правонаступність у реалізації реформ, тоді вона «перескочить» цей момент і рухатиметься далі.

«Я не хотів би завчасно передбачати, яким буде новий парламент. Тому що за півроку зміниться багато. По-перше, спаде ажіотаж, який супроводжував президентські вибори, мовляв, «усе погано» і «все пропало». Насправді по тій же децентралізації видно, що в країні йдуть зміни на краще, в економіці — теж. У нас ще є півроку і, я думаю, отверезіння настане. В країні відбуваються реформи, причому позитиви від них уже відчуваються. А тому якщо новий уряд буде налаштований зберегти державу, то він зобов’язаний продовжити децентралізацію, — переконує експерт. — Якщо ми 2020 рокук, не дай Боже, не вийдемо на нову просторову організацію влади, розпочнеться абсолютний хаос. Тому що будуть території, де вже склалася нова система управління в об’єднаних громадах, і залишаться території, з якими не зрозуміло, що робити. Тому ми мусимо на місцеві вибори й 2020 року йти з повністю сформованою новою просторовою організацією влади. На сьогодні наявна кількість об’єднаних громад не є ще тією критичною масою, яка гарантує незворотність реформи децентралізації. Їх недостатньо. Є багато сил, які опираються цьому процесу, причому на різних рівнях. І тут це питання також потрібно врегульовувати».

«НИНІШНІ РАЙОНИ ПОТРІБНІ ЛИШЕ ЧИНОВНИКАМ, А ЛЮДЯМ ПОТРІБНІ ЯКІСНІ ПОСЛУГИ»

Чи не найсильніший супротив голови ОТГ відчувають на місцях саме з боку районних рад та районних адміністрацій, причому проявляється він від тихого саботажу до відвертого протистояння. Це відбувається передусім через те, що з формуванням спроможних громад більшість повноважень і ресурсів від районів (тобто райрад і РДА) перейшли до ОТГ. І саме громади тягнуть лямку місцевого економічного розвитку, опікуються наданням освітніх, медичних, адміністративних, комунальних послуг. Іншими словами — саме громади дбають, щоб їхні мешканці жили в гідних умовах.

«Для чого нам потрібні ці подвійні стандарти? — ставить риторичне запитання голова Калинівської ОТГ Анатолій ШАМАЛЮК. — У Калинівському районі нині створено три ОТГ, за межами громад залишилося лише 5 тисяч людей, якими опікується райрада й адміністрація, де працює не 5 і не 10 співробітників, а кілька десятків. Їм щомісяця платять зарплату, утримують приміщення, оплачують комунальні послуги. Крім того, не визначені окремі питання реєстрації та перереєстрації підприємств у межах району, це вже прямі втрати по надходженню ПДФО до бюджету ОТГ. Тобто маємо низку питань, які слід вирішити на центральному рівні, адже варто розуміти, що зворотного шляху децентралізації не буде. Маємо рухатися вперед. Я був одним із першим, хто розпочав цей процес у області. Але сьогодні час визначати, хто є ефективним. Слід чесно визнати, що нинішні райони потрібні лише чиновникам, а люді хочуть мати якісні послуги та умови для самореалізації».

«У ЧИННИХ ДЕПУТАТІВ МОЖУТЬ НЕ ДІЙТИ РУКИ ДО УХВАЛЕННЯ ПОТРІБНИХ ЗАКОНІВ»

Приборкати пристрасті між новими громадами і старими районами покликана нова система адміністративно-територіального устрою, законопроект про яку «припадає пилом» у Верховній Раді. Наразі, як пояснив експерт Центрального офіса реформ при Мінрегіоні Іван ЛУКЕРЯ, відбувається базовий рівень реформи — добровільне об’єднання громад, а з наступного року розпочнеться трансформація районів, іншими словами, їх укрупнення. Адже при створенні об’єднаних громад основні повноваження, які сьогодні реалізовуються в районах, переходять на рівень об’єднаних громад. Тож існування невеликих районів втрачає сенс. Але, власне, цей процес може бути ще одним викликом для реформи. І не факт, що парламентарям у передвиборчий період (чи під час підготовки до нього) вистачить сміливості зробити такі кроки системного характеру.

«Одним із ключових викликів — є той факт, що ми з одних виборів плавно переходимо в інші. І кожен лідер формуватиме свою політичну силу, а депутат — мажоритарний округ. Один із ризиків у тому, що в чинних народних депутатів можуть не дійти руки до ухвалення потрібних законів, які на часі і якого в нас критично немає, — визнає Іван Лукеря. — На сьогодні в парламенті ми маємо два зареєстровані законопроекти: перший — про засади адмінтерустрою, який врегульовує процедури, як мають затверджуватися території громад та території районів. Другий законопроект надає право Кабміну затверджувати території громад. У разі схвалення цього законодавчого акта найближчим часом, в уряду з’являється можливість розпочати роботу щодо формування спроможних громад по всій території України й, умовно кажучи, восени її затвердити. І це стане запобіжником для нормального функціонування ОТГ. Окрім цього, виходячи з тієї програми, яку подавав ще кандидат, а тепер електорально обраний президент Володимир Зеленський, реформа децентралізації буде продовжена і завершена. Тобто чітких сигналів від його команди «що це було погано», чи «ми зробимо краще» не лунало. А це дає підстави говорити про те, що в цій частині реформа продовжиться».

...Поки політики чубляться та ведуть перемови під килимом, громади готують до перших виборів. 30 червня ЦВК призначила голосування в 66        об’єднаних територіальних громадах, під час яких місцеві жителі обиратимуть своїх депутатів та очільників громад. Наймасовішими вони будуть у Миколаївській області — в 12                об’єднаних територіальних громадах. У восьми ОТГ голосуватимуть у Луганській області, в шести — в Чернігівській. Виборчий процес також призначено в таких областях: Вінницька (п’ять ОТГ), Волинська (одна), Житомирська (дві), Запорізька (чотири), Івано-Франківська (одна), Київська (п’ять), Кіровоградська (одна), Одеська (чотири), Полтавська (одна), Рівненська (три), Сумська (чотири), Харківська (одна), Херсонська (дві), Хмельницька (одна), Черкаська (три) та Чернівецька (дві).