А якщо обидві ноги — глиняні?..

Минулого тижня в центрі уваги практично всіх засобів масової інформації був саміт держав Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС), який відбувся у Владивостоці. Воно й зрозуміло: просте перерахування одних лише трьох провідних економік світу — США, Китаю і Японії, що входять до АТЕС, вже робить зустріч її лідерів чи не головним об’єктом інтересу всієї світової громадськості. А якщо врахувати, що всього до цієї унікальної міжконтинентальної організації економічного співробітництва входить 21 країна з обох берегів Тихого океану, то абсолютно природний той інформаційний ажіотаж довкола Владивостоцького саміту, який панував на екранах, зокрема російського телебачення, аж до кінця минулого тижня і навіть до початку цього тижня.

Звичайно, не буде перебільшенням, якщо сказати, що, мабуть, більшість журналістів була приголомшена озвученою цифрою витрат на підготовку цього заходу. Показово, що президент Володимир Путін, який виступав у ролі господаря саміту і давав у неділю підсумкову прес-конференцію, чогось раптом засперечався з журналістом, що поставив цілком природне запитання щодо надмірної суми витрат на саміт. Путін на початку своєї відповіді начебто мало не поставив під сумнів названу журналістом цифру — 600 млрд рублів, потім виправився і відповідав уже змістовно, що ця сума — загальні витрати, включаючи сюди газифікацію населених пунктів Приморського краю і навіть прокладання газопроводу з острова Сахалін у Примор’ї... Може, звичайно, й так — президентові видніше, але офіційна урядова «Российская газета» в номері від 29 серпня величезним шрифтом надрукувала підсумкову вартість саміту — звернімо увагу, що ні про які побічні витрати сказано не було. А ось цифра вказана ясно: навіть не 600, а 660 млрд рублів! Аби було зрозумілішим, це — понад 20 млрд доларів за сьогоднішнім курсом. Тут, звичайно ж, виникає цікаве запитання: чи глава Російської держави та офіціоз його власного уряду погоджують свої позиції, особливо з таких «тонких» питань, як витрати бюджетних (тобто казенних) грошей, чи не завжди?..

До речі, передостанній день саміту ознаменувався шикарним салютом, який, за повідомленням російського ж ТБ, обійшовся в 270 млн рублів. Тобто майже 9 млн доларів — на феєрверк!.. І це в той час, коли Міністерство економічного розвитку Російської Федерації оголошує, що стан нинішнього бюджету «не дозволяє» збільшити заробітну платню бюджетникам у реальному вираженні в найближчих аж цілих три роки!

Але повернімося безпосередньо до саміту. Окрім самого президента Путіна, особливу активність проявляв перший віце-прем’єр уряду Ігор Шувалов. Власне кажучи, саме він усі три останні роки і відповідав за підготовку форуму АТЕС у Владивостоці. Зрозуміло, що інтерв’ю його як головного організатора постійно звучали з екранів телевізорів і друкувалися на сторінках газет, але серед них увага привабила одна його заява, можна сказати, стратегічного характеру. Сенс його в тому, що майбутнє «прискорене зростання російської економіки» має орієнтуватися не лише на захід (перш за все, країни ЄС), але в не меншій мірі — і на схід. Як заявив Шувалов, спиратися «на дві міцні ноги — європейську і азіатську».

І ось тут з’являються великі сумніви. Звичайно, ось уже третій рік головним торговельним партнером Росії є КНР, яка випереджає Німеччину. Нагадаємо, що за підсумками минулого року російсько-китайський товарообіг становив 83,5 млрд. доларів, а цього року — очікується на рівні 100 млрд. доларів.

Проте за 20 з гаком років економіка Росії навіть кількісно стійко відкотилася до лав другорядних — у порівнянні з гігантами, що входять до тієї ж АТЕС. Спершу продовжимо розгляд прикладу з Китаєм. Телевізійні диктори, які захлинаючись розповідали громадянам Росії про її «успіхи» на тихоокеанському напрямку, жодного разу не нагадали глядачам, що взагалі російська економіка вже майже в 5 разів поступається китайській. Це повною мірою відбивається і на торгівлі. Так, для Росії Китай — торговельний партнер № 1, але для КНР, що посідає перше місце в світі за обсягом свого експорту, Росія в числі перших партнерів не значиться — просто через свої вельми обмежені можливості. Візьмімо для порівняння той же Євросоюз. За підсумками минулого року товарообіг Китаю з Об’єднаною Європою становить близько 535 млрд. доларів, тобто в 6,5 разу перевищив товарообіг із Росією! При цьому Китай прагне купувати в Західній Європі передові технології, а продає практично весь спектр товарів оброблювальної промисловості — від харчової та текстильної до, зараз уже, автомобільної.

Не можна порівняти з Росією і товарообіг Китаю зі США і Японією та, навіть, з Південною Кореєю. Але навіть не це найстрашніше. Якість, склад російського експорту — що на захід, що на схід — продовжує залишатися стійко відсталим, сировинним. І ось у цьому — головна біда!

Телебачення не раз повторило сповнені гордості слова Путіна про те, що перекидання вантажів Транссибом (Транссибірська магістраль. — Ред.) перевищило радянські обсяги і тому, мовляв, транспортна система Далекого Сходу потребує кардинального розширення і вдосконалення. Дуже шкода, що президент не уточнив при цьому, а які, чиї вантажі перевозять Транссибом і в якому напрямку. А заразом — які вантажі планується переправляти в майбутньому. Одночасно відразу декількома телеканалами пройшла інформація, що найближчим часом належиться збільшити пропускну спроможність Транссибу і БАМу (Байкало-Амурська магістраль. — Ред.) уп’ятеро, проте лише один раз телекоментатори «видали» «страшну таємницю»: виявляється, це буде потрібно в основному через... колосальне збільшення китайського експорту! Так, саме в цей бік — з КНР до Росії і через неї, далі, до Європи планується гігантське збільшення вантажопотоків.

А який, своєю чергою, імпорт із Росії планує отримати Китай, теж добре відомо. Окрім нафти і газу, це — кузбасівське вугілля. Причому китайська сторона зовсім не приховує, що їхня зростаюча економіка орієнтується на розширення постачань цього вугілля. Китайські заводи, які постійно удосконалюють свою продукцію, чекають на сировину з Росії. Решту, на жаль, вони розраховують отримати в інших місцях.

Таким чином, розраховувати на автоматичне «міцне вставання на обидві ноги» російській економіці не випадає — доти, доки обидві ці ноги — глиняні, тобто сировинні, а влада досі не зробила нічого, щоб це становище виправити. За винятком, мабуть, феєрверків.

Олег ЧЕРКОВЕЦЬ — доктор економічних наук, Москва