Футуристичний «День музики»: експерименти поміж звуком, словом і образом

18 червня в Харкові у Літературному музеї відбувся Футуристичний день музики. З нагоди міжнародного Дня музики в місті влаштували близько двох десятків майданчиків із найрізноманітнішими концертами, лекціями, кінопоказами та іншими заходами.

Літературний музей вирішив зосередитися на футуризмі. Кожен міг це відчути вже з перших хвилин перебування в закладі – так, усім охочим відвідувачам ставили на руки своєрідні «штампи» у вигляді помаранчевих коників, подібних до тих, що малювали собі на обличчях сто років тому деякі футуристи (наприклад, Бурлюк).

Невеличку лекцію, присвячену футуристичним експериментам на межі літератури та інших видів мистецтва провела співробітниця музею Ольга Черемська. Зокрема, вона розповіла, як поети-футуристи прагнули поєднати слово з музикою, зі звукописом, аудіо-експерименти. Адже дивакуваті вірші з формулюваннями на кшталт «осте сте» бували не просто епатажним набором літер, а й сполученням звуків, що кожен із них міг мати свій особливий набір значень та асоціацій. Гостям музею запропонували й собі спробувати передати образи, емоції через окремі звуки або їхнє поєднання. Не дивно, що картину з морським краєвидом одразу супроводили звуком «шшш».

Логічним продовженням теми стала декламація Юрієм Штайдою маніфесту італійських футуристів, присвяченого музиці. В ній «хулігани від мистецтва» закликали відкинути традиційні інструменти, звернутися натомість до звуків міста, звуків природи, нарешті вигуків, на які спроможна людина. Останні вичерпно й переконливо продемонстрував сам Штайда. Звісно, свого часу такі заяви викликали подив, шок і обурення. Сьогодні ж зрозуміло, що коли не сприймати їх надто буквально, йдеться про заклика до врізноманітнення, до експериментування, що, до речі, стало одним із головних знаків культури двадцятого століття (тобто в суті своїй гасла футуристів багато в чому своєї мети досягли).

Перформанс "видобування музики" від Юрія Штайди

Після цього присутні послухали зразки музичних творів італійського ж авангардного композитора, художника й поета Луїджі Руссоло. Деякі з них являли собою «музику шумів» довколишнього світу, власне, міста. Інші поєднували більш-менш звичні мелодійні побудови з вкрапленнями чужорідних звуків. Один із цих творів, «La Pioggio» показали в супроводі відеоряду дадаїстичного фільму «Механічний балет» Фернана Леже. Дивовижно, але в ньому вже наперед проступають виразні риси сюрреалістичного кіно, пошуків Дзиґи Вертова й Михайла Кауфмана, Олександра Довженка, а також кліпового візуального мислення пізніших десятиліть, багатьох інших характерних рис тоді ще майбутнього двадцятого століття. Мало який твір міг би сказати про те століття більше.

Текстові експерименти сторічної давнини

Отримавши такі враження, відвідувачі музею легко перейшли до власних спроб у сфері «спонтанної музики». За допомогою численних потенційно шумних предметів на кшталт банок із цвяхами, турок, ложок, лінійок та інших речей, вони самі створювали звукові композиції. Серед них був і ритмічний біг потяга, і жартівливий «невдалий концерт», на якому з банки підлогою просто розсипалися цвяшки та шурупи.

А на музейному подвір’ї охочі могли спостерігати перформанс Юрія Штайди - видобування звуків із демонтованої в процесі ремонту старої системи опалення. Інші ж долучилися до майстер-класу з імпровізації, вже з використанням традиційних музичних інструментів.