«Очищення» – тут і тепер

Перед нами життєпис естонської жінки Алійде Труу, яка в юності заразилася скверною комунізму, і за той гріх розплачуються наступні покоління її роду, аж поки стара Алійде сама не розриває зачарованого кола.

В цій виставі є якась дивна загадка сприйняття. Почуваєшся так, ніби потрапив на добре технічно підготовлений шкільний урок історії, де все правильно розказують і докладно показують, із відеорядом і рольовими іграми, а тобі все одно тут гірко й незатишно, бо ти на цей урок спізнився, і не на 15 хвилин, а літ на... тридцять, і вже не здатен переживати побачене й почуте по-школярськи, тобто, як одкровення. І не можеш позбутись враження, що перед тобою щось напівзнайоме, сказати б — сувора фінсько-естонська версія сюжету про Солодку Дарусю.

Аналогія з уроком не випадкова, оскільки в основі своїй ця п’єса дидактична: фінська письменниця подає біографію естонської радянської бабусі , а щоб усе було до кінця зрозуміло в Європі «всяким прочим шведам», Софі Оксанен попутно пояснює й драматичну історію Естонії другої половини ХХ століття. Нехай такий просвітницький хід і є пізнавально-корисним, одначе, він явно розбавляє драму, як ото вода розбавляє вино.

Дія розтягнута на кілька десятиліть — а отже, окремі персонажі п’єси вимушені існувати на сцені не «тепер», а «колись»: Мартін у виконанні Олександра Логінова, Ханс — Іван Залуський, Алійде в молодості — Олена Івасів-Фесуненко. Актори працюють бездоганно, але все одно ці персонажі сприймаються як ілюстрації до сюжету, а не герої, що переживають власну драму. Декотрі дійові особи взагалі позначені лише умовно (як-от Інгель, що виходить на сцену без слів, а інші розповідають про неї). Власне, лише половина персонажів існують у виставі «тут і тепер» — це Лаврентій (Остап Ступка), Паша (Ярослав Гуревич), Зара (Ксенія Баша-Довженко) й стара Алійде Труу (Поліна Лазова). Саме завдяки тому, що вони «тут і тепер» — відчуваєш смак нерозбавленого вина. Справжнє відкриття й одкровення цієї вистави — Поліна Лазова. Здається, ця актриса ніколи не була обділена ролями, й грала їх успішно, але роль старої Алійде — щось зовсім несподіване й особливе. Актриса не грає «естонку», хоч то, може, було б цікаво й екзотично. Вона грає українську радянську бабу — й це виходить не менш екзотично, бо такої баби в театрі ми не бачили давно. Здається, після Поліни Куманченко й Валентини Салтовської секрет цих бабів на сцені втрачено. І от раптом! Не те щоб хочеться передивитися знову всю виставу, але кортить повернутися, щоб почути, як Лазова вимовляє одне давно забуте українськими театром старе слово — «Онино!» ...

Наступні покази «Очищення» відбудуться 21 вересня і 3 жовтня.