Ти ніколи не розв'яжеш проблему, якщо будеш думати так само, як ті, хто її створив
Альберт Ейнштейн — один з найвизначніших фізиків XX століття

Від ненависті до любові

Два столичних театри полярно «прочитали» казку-притчу Юрія Винничука
14 лютого, 2019 - 10:52
СЦЕНА З ВИСТАВИ «МІСЦЕ ДЛЯ ДРАКОНА». У ТЮГУ НА ЛИПКАХ БОГДАН ДАНИЛЮК ГРАЄ ВУЙКУВАТОГО ДРАКОНА

Нині повість «Місце для дракона», яку написав відомий сучасний письменник Юрій Павлович Винничук — твір, який входить до шкільної програми. Тому не дивно, що у залах ТЮГу на Липках і Українському малому драматичному театрі повно школярів. При чому режисери Олег Мельничук (ТЮГ) і Дмитро Весельський (Малий театр) кардинально протилежно «прочитали» притчу про травоїдного дракона Грицька, який зовсім не жорстокий хижак, а лірик і мрійник... Мельничук поставив виставу про ненависть (як аполітичний детектив), а Весельский — про любов (і це вистава для сімейного перегляду).

Нагадаємо, повість»Місце для дракона» переносить дійство у Галичину часів Середньовіччя. У Люботині правив князь, котрий мав доньку Настасію. І от настав час видавати дівчину заміж, але за древнім звичаєм її руку отримає лише лицар, який здійснить великий подвиг. «Раніше князь утримував невелике військо, та, оскільки не було війн і воно влітало йому в дзвінкий гріш, розпустив його»... Князь довго думав, як знайти нареченого для Настасії, і тоді його Радник, підказав, що на березі річки Бистриці бачили... дракона. І князь оголосив: хто переможе дракона — пошлюбить князівну і сяде на престол. А бій з драконом — святе діло! Та як же битися, коли цей дракон зовсім не злий і не кровожерливий? Йому тільки дев’ять років скоро виповниться. Замість м’яса він їсть траву та листя, любить читати книжки (зокрема Біблію), пише вірші і не бажає робити нікому нічого поганого. Та на бій дракона все ж викликають — хитрістю...

Знайома вчителька розказала, що зі своїми учнями ходила у два культпоходи. Частина дітей подивилась виставу у ТЮГу, а потім із захватом вони переказували, як їм сподобався вуйкуватий Дракон. Він тішиться метеликам...  а біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання спрямовує тільки вгору — щоб не нищити природу... (Дракона грав Богдан Данилюк).

 А інша частина класу сходила у Малий театр і після перегляду постановки однокласники доказували друзям, що саме таким, як його описав письменник, — романтичним і наївним,  який мріє не руйнувати та нищити, а творити та милуватися красою світу — й саме таким був Дракон (образ потрясаюче виконує молодий 18-річний Станіслав Весельський і це його акторський дебют).


ДРАКОН ГРИЦЬКО (ЦЕ АКТОРСЬКИЙ ДЕБЮТ СТАНІСЛАВА ВЕСЕЛЬСЬКОГО) В УКРАЇНСЬКОМУ МАЛОМУ ДРАМАТИЧНОМУ ТЕАТРІ — НЕ КОСТЮМОВАНИЙ ПЕРСОНАЖ, А КРАСИВИЙ МОЛОДИЙ ХЛОПЕЦЬ

Головна думка цієї історії про те, що якщо зла не буде, то звідки добро люди пізнають? Чи принесло вбивство дракона спокій та мир у князівство? Ні, воно лише пробудило лихі інстинкти. Що стане, коли народові буде замало смерті змія, бо зло ним не вичерпана? Одного дракона на всю державу замало! Де взяти ще стільки драконів, аби кожен мав кого розп’ясти? Де взяти стільки юд, аби мали на кого перекласти провину? Коли народ не має кого проклинати — сили його підупадають... «Життя володаря не варте й одного рядка поета», — розпачливо промовляє Грицькові його наставник і вчитель Пустельник. — « Навіщо зробив з нього поета? Поети так тяжко помирають, і нема їм на цьому світі місця, бо вони нетутешні...»

«День» попросив режисерів — Олега МЕЛЬНИЧУКА і Дмитра ВЕСЕЛЬСЬКОГО розказати, чим привабив їх твір Юрія Винничука?

— За жанром — це аполітичний детектив. У притчі Винничука багато філософських підтекстів, — вважає Олег Мельничук. — На мою думку твір складний і хоча «Місце для дракона» внесли до шкільної програми 8-класників, та у 13—14 років діти ще не повністю можуть оцінити глибину тем, піднятий письменником. Наша вистава про традиції ненависті: коли «око за око», «зуб — за зуб»... Ненависть віками чорною хмарою накриває народи і країни. У моїй постановці дійство розвивається на пекельні кухні, де «варять», «частують», інтригують і вилізає те темне, що є у людях ... Чому суспільство — жорстоке? А поштовхом може стати ненависть до якогось умовного ворога, заради знищення якого, люди збираються до купи? До яких пір ми будемо бездіяльними і що має стати мотивом для виходу з пасивного стану — про це вистава «Місце для дракона».

— Я обожнюю дитячу літературу, — зізнався Дмитро Весельський. — Особливо ту, котра дитяча лише за формою. Коли автор розмовляє з юним читачем на рівні, поважаючи його. Коли автор, не боячись бути відвертим та прямим, лише мову обирає ту, що зрозуміла дитині, а в неї закладає дуже важливі смисли та сенси.

«Місце для дракона» — така історія. Метафорично, яскраво, образно, казково розкривається важлива соціальна проблематика та глибока філософія. Дракон — втілення тих чеснот, яких зараз так не багато. Він попри свою драконячу природу зміг зберегти в собі дитину, залишитися відкритим до цього світу, чесним та сповненим щирої любові. Я щасливий знати подібних людей, хоч це й рідкість. Хотілося б, щоб їх було більше.

Звісно, можна сказати, робота зроблена просто, без особливих естетичних красивих наповнень у просторі та костюмів, тут ми виходили зі своїх фінансових можливостей. Втім, вона дуже глибока за рахунок знайдених нами спільно з акторами глибин та підтекстів. Дітям дуже подобається, що Дракон — це не костюмований персонаж, а справді красивий молодий хлопець, що виглядає майже як їх ровесник.

Звісно, важливо, що цей твір входить до шкільної програми, але в мене не було цілі поставити якусь таку «учбову» виставу, скоріше ця вистава, вона для сімейного перегляду. Тому ми вирішили грати її у вечірній час, коли батьки можуть відвідати її разом зі своїми дітьми. І разом зчитати її проблематику, важливі питання та відчути спільні почуття...

Тетяна ПОЛІЩУК, «День». Фотографії надані театрами
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments