«Найкращий у світі» гімн та «найкрасивіша» валюта

Засновник порталу Watcher.com.ua Максим Саваневський вирішив перевірити, що важливіше для українських журналістів, — спокуса оперативно поділитися нібито цікавою новиною чи журналістські стандарти, які вимагають перевірки інформації? Для цього він розмістив на одній із гумористичних підписок у «Фейсбуці» повідомлення про те, що «Центр світової спадщини ЮНЕСКО визнав гімн України найкращим у світі». Результат виявився несподіваним: неперевірену інформацію передрукували близько 100 інтернет-видань, зокрема «Газета.ua», «Економические Известия», «Бизнес.ua», «Голос.ua», «Ура-Інформ», «Свідомо» тощо. Журналістів цих ресурсів не здивувало, що в ЮНЕСКО та ще й напередодні Дня Незалежності України вирішили визначити найкращий гімн. І переміг — український.

— Чесно кажучи, я не думав, що хтось може «повестися» на таку провокацію, — розповів «Дню» Максим САВАНЕВСЬКИЙ. — Й точно не очікував, що цю новину поширять стільки великих і шанованих видань. Мені здавалося, що українська журналістика вже пройшла за останній рік кілька важливих випробувань у цьому плані, зокрема завдяки сайту «фейкових» новин UaReview. Були прецеденти, коли повідомлення звідти потрапляли не лише на інтернет-ресурси, а й у стрічки інформаційних агентств. Я думав, що все це чогось навчило журналістів. Але виявилося, що деякі з них й досі готові скопіювати новину із сумнівного сайта, навіть не перевіривши джерело. Таким чином можна поширити будь-яку «качку». Виникає питання, чи можна вважати засобами масової інформації ресурси, які розмістили таку «новину». Я очікував, що цей експеримент вкаже на чіткий розподіл, що проходить між блогерами і користувачами соціальних мереж з одного боку та справжніми ЗМІ — з другого. На жаль, цього не сталося. Для багатьох журналістів простіше натиснути «Ctrl+C» і «Ctrl+V», тобто «скопіювати» і «вставити» й займатися далі якимись власними проблемами.

За словами Максима Саваневського, часто фальшиві новини з’являються на замовлення бізнесу, який прагне привернути увагу громадськості до своєї діяльності.

— Вони домовляються про розміщення таких матеріалів із ресурсами, до яких є довіра аудиторії, — розповідає він, — це може бути, наприклад, новина про те, що певний виробник встановив якийсь рекорд або отримав нагороду на вигаданому міжнародному конкурсі. За моїми підрахунками, щодня з’являється кілька таких повідомлень. Окрема категорія «фейкових» новин — це повідомлення політичного змісту, вони масово виникають у передвиборчий період.

Заради справедливості варто зауважити, що у «новину» про нове досягнення українського гімну Максим Саваневський помістив посилання на інформаційне агентство «Інтерфакс-Україна». Саме це, мабуть, і ввело в оману редакторів стрічок новин багатьох вітчизняних медіа-ресурсів.

Подібні «проколи» вже неодноразово траплялися в нашому інформаційному просторі. І про вигадані новини повідомляють не лише сайти, а й ТБ, радіо та друкована преса. Наприклад, лише кілька тижнів тому стався схожий випадок, коли низка видань розмістила повідомлення про те, що «експерти Міжнародного фінансового банку у Швейцарії визнали українську гривню найкрасивішою валютою у світі». Тоді на «гачок» потрапили не лише популярні українські ресурси, зокрема «УНІАН», «Главред», «Сегодня» та інші, а й ряд іноземних ЗМІ — російський «ИТАР-ТАСС», болгарське новинне агентство Novinite тощо. Цій радісній звістці навіть присвятили окремий сюжет у програмі «Подробности» на «Інтері». Згодом з’ясувалося, що ні конкурсу, ні самого банку ніколи у природі не було. Ще 2008 року цю «качку» запустив КВНщик Андрій Богданович. До речі, деякі ЗМІ у своїх повідомленнях тоді зауважили, що т.зв. Міжнародний фінансовий банк уже визнавав українську гривню найкрасивішою 2008 року...

Загалом проблема використання неперевіреної інформації залишається актуальною не лише для журналістів в Україні. Перевагу оперативності над якістю у роботі часто надають не лише українські, а й світові медіа. Зокрема, не так давно жертвами розіграшу про конкурс найкрасивіших гімнів ЮНЕСКО вже стали індійські ЗМІ. Тоді ця організація навіть змушена була виступити з офіційним спростуванням. А в липні цього року в британських медіа з’явилося фото принца Вільяма, який нібито тримав на руках свого новонародженого сина. Згодом з’ясувалося, що знімок, який облетів сотні новинних сайтів у світі, кількарічної давнини, і був зроблений, коли принц відвідував пацієнтів тієї самої лікарні, в якій пізніше народжувала його дружина.

Для того, щоб запобігти подібним ситуаціям в авторитетних західних ЗМІ передбачено спеціальну посаду — «фактчекер», тобто людина, що перевіряє достовірність фактів. Існують також приватні фірми, які займаються цим на замовлення журналістів, і спеціально розроблені автоматизовані системи. На жаль, для українських медіа такі витрати — часто надто велика розкіш. Крім того, слід пам’ятати, що на Заході у разі поширення неправдивої інформації журналісти ризикують отримати позов на серйозну суму, тому витрати на «фактчекінг» для них — один із елементів відповідальної фінансової політики. В Україні такі випадки — радше виняток із правила.

— Стати жертвою такої провокації може кожен, — зауважив у коментарі редактор web-редакції «Дня» Артем ЖУКОВ. — Від цього не застрахований жоден відповідальний за стрічки новин. Інша річ, що інколи на поширення сумнівних повідомлень йдуть свідомо — заради того, щоб одноразово збільшити відвідуваність сайта, отже, заробити на рекламі. Політика сайта «Дня» проста: потрібно якісно працювати заради постійної аудиторії, яка довіряє ресурсу.