«Односторонній» ефір

Минулої п’ятниці ведучий відомого ток-шоу Савік Шустер представив у вечірньому ефірі на каналі «Інтер» зажурених робітниць громадського харчування з металургійного комбінату «Арселор Міттал Кривий Ріг». Вони скаржилися, що незабаром можуть залишитися без роботи й засобів існування через політику скорочення непрофільних активів, що проводиться адміністрацією підприємства. Відважних жінок, які вирішили розповісти телеглядачам усю правду про безчинства іноземного інвестора, підтримали представники профспілки, колишня глава Фонду держмайна України Валентина Семенюк, а також віце-прем’єр Кабміну Олександр Вілкул, який раніше працював топ-менеджером на ахметовських гірничо-збагачувальних комбінатах Кривого Рогу. Вони говорили про те, що відповідальність за ситуацію, що склалася, має нести колишнє керівництво України. Зокрема, екс-прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, причетна як до продажу гіганта металургії іноземному власникові, так і до коригування інвестиційних зобов’язань.

Слід зазначити, що гостра критика ситуації на комбінаті «Арселор Міттал Кривий Ріг» лунає в ток-шоу Савіка Шустера вже не вперше. З викривальними промовами в прямому ефірі не так давно виступали працівники транспортного підрозділу, виведеного з металургійного комбінату. Саме тоді прозвучало незвичне для українців слово «аутсорсинг», сенс якого давно знайомий жителям Кривого Рогу. Утім, як з’ясовується, не всі з них згодні з оцінками, що прозвучали в телевізійному ефірі. Найбільш обізнаними й інформованими про те, що відбувається, виявилися місцеві журналісти, що зовсім не дивно. Колишній металургійний комбінат «Криворіжсталь», а нині ПАО «Арселор Міттал Кривий Ріг» був і залишається містоутворювальним підприємством, на якому до його приватизації працювало близько 57 тисяч осіб. Криворізькі журналісти дружно запевняють, що нинішнє керівництво комбінату в спілкуванні з пресою демонструє повну відвертість і детально висвітлює всі аспекти своєї діяльності. Чого відверто не вистачає власникам і менеджерам інших великих підприємств, що опинилися в руках вітчизняних олігархів. Вплив останніх на економічне й політичне життя Кривбасу, де править Партія регіонів, важко перебільшити. Зокрема це стосується й комунальних засобів масової інформації. Можливо, тому перший з журналістів, який поділився своїм баченням ситуації довкола АМКР, попросив... не оприлюднювати його імені. На його думку, обгрунтованість виведення таких підрозділів комбінату, як підсобне господарство, що забезпечувало продуктами заводське громадське харчування, навряд чи можна поставити під сумнів. Лише в колишніх республіках Радянського Союзу, де гострою була продовольча проблема, промислові підприємства займалися обробкою землі, а також вирощуванням худоби й птиці. Те саме стосується й низки інших підрозділів — транспортних або ремонтних, що безпосередньо не стосуються металургійного виробництва. До того ж адміністрація комбінату при виведенні непрофільних активів пропонує їхнім працівникам можливість перекваліфікації й різних компенсацій.

«Мене взагалі дивує критика керівництва АМКР за те, чим решта криворізьких підприємств займалися всі останні роки, — говорить головний редактор газети «Вестник Кривбасса» Володимир ГОНЧАР. — Є таке гарне слово «аутсорсинг», тобто виведення з підприємств непрофільних активів. Це явище набуло особливого поширення в період нинішньої економічної кризи. Важко бути ефективним, якщо за минулий рік збитки криворізьких металургів становили близько 2 млрд гривень. Тому навряд чи варто звинувачувати адміністрацію підприємства, яка намагається оптимізувати виробництво й зробити його конкурентоспроможним».

Криворізькі журналісти вважають, що «першопрохідцями» в цьому напрямку стали ахметовські структури, що займаються видобутком і збагаченням залізорудної сировини. Проте вся увага сьогодні чомусь зосереджена на комбінаті «АрселорМіттал Кривий ріг». Його іноземний власник перетворився на «хлопчика для биття» чи не з самого моменту перепродажу комбінату, який раніше був під контролем структур, близьких до Р.Ахметова й В.Пінчука. Хоча комбінат чесно купили на відкритому аукціоні й за нього сплатили нечувану для України суму в 24 млрд доларів — більше, ніж держава отримала від приватизації всіх решти підприємств країни. Володимир Гончар нагадує, що частина цієї суми — близько 156 млн гривень — була спрямована на розв’язання екологічних проблем Кривбасу. На ці гроші були куплені нові тролейбуси, переобладнано медичний діагностичний центр. Крім того, в рамках програми соціального партнерства АМКР щорік надає допомогу Кривому Рогу. При цьому слід розуміти, що найбільше металургійне підприємство Європи дісталося новому власникові зі старим й енергоємним устаткуванням, на якому продукція вироблялася за дуже застарілими радянськими технологіями. Це особливо гостро проявилося в умовах кризи, що почалася 2008 року, коли на світовому ринку, слідом за припиненням будівельного буму, різко впав попит на сталеву арматуру — головну металургійну продукцію Кривого Рогу. В умовах гострої конкуренції з сучасними китайськими підприємствами фахівці взагалі вважали, що комбінату вигідно продавати металургійну сировину. Проте на АМКР всіма силами прагнуть зберегти металургійне виробництво, застосовуючи різні шляхи оптимізації, зокрема аутсорсинг, говорить В.Гончар.

Інший журналіст, Сергій Капустін, звертає увагу на програму «добровільного звільнення», за якою працівники комбінату отримують вельми солідну компенсацію. «Моя троюрідна сестра отримала 50 тисяч гривень», — говорить він. Нічого подібного на інших підприємствах немає, хоча чисельність персоналу там могла зменшуватися з 10—15тисяч до 2,5 тисячі. При цьому найдивніше полягає в тому, що великих протестів з боку офіційних профспілок не спостерігалося, розповідають колеги-журналісти з Кривого Рогу. Тим паче дивно, що тепер профбоси рішуче критикують адміністрацію й власника АМКР. Утім, самі представники профспілок, судячи з усього, не позбавлені певних симпатій — деякі з них засідають у місцевих органах влади як депутати від Партії регіонів. Криворізькі журналісти вважають, що для їхнього регіону актуальною залишається проблема всебічного й об’єктивного висвітлення ситуації довкола АМКР. Утім можна не сумніватися в тому, що це проблема далеко не місцевого масштабу.