Що може вплинути на канали?

Українські телеканали продовжують порушувати закон, випускаючи в ефір заборонені українським законодавством російські художні фільми та серіали. Так, у період із 15 серпня по 11 вересня цього року Національна рада з питань телебачення і радіомовлення провела моніторинг дотримання загальнонаціональними мовниками законодавства України про кінематографію. Результати моніторингу вражають — зафіксовано трансляцію одразу п’яти художніх фільмів та одного телесеріалу з ознаками порушень статті 151 Закону України «Про кінематографію». Як розповіли «Дню» в Нацраді, трансляцію фільмів із ознаками порушення законодавства про кінематографію було зафіксовано на телеканалах «Україна» (х/ф «Отец-одиночка», х/ф «Горькое счастье» і х/ф «Подарок судьбы»), «НТН» (т/с «Побег» і х/ф «Выгодный контракт») та «1+1» (х/ф «Любовь-морковь-2»).

Порушення передовсім стосуються трансляції продукції виробництва Російської Федерації, виготовленої після 1 січня 2014 року, а також наявності позитивних образів правоохоронних органів РФ і СРСР. Зокрема, останні були у фільмах, демонстрованих телеканалами «НТН» і «1+1». А телеканал «Україна», на думку державного регулятора, змінив назву показаних ним творів. Крім того, за інформацією, що міститься на офіційному сайті Міністерства культури Російської Федерації, рік їх виробництва — 2015 або 2016. Відтак, у Нацраді звітують: інформацію про факти недотримання мовниками законодавчих норм регулятор передав до Державного агентства України з питань кіно для «відповідного реагування». Що таке «відповідне реагування», згідно недосконалого українського законодавства, — питання залишається відкритим. Як і те, чи покарають і як саме порушників. До прикладу, по окремих серіалах Нацрада «попросила» Держкіно прозвітувати, чи є у стрічок наявність прокатного посвідчення, і... отримала відповідь, що посвідчення видавалося. Як можна видати прокатне посвідчення картині, що порушує законодавство, і яким взагалі повинен бути інструмент реагування у подібних випадках, «День» розпитав у медіаюриста, директора Інституту медіаправа Тараса Шевченка.

«У Національної ради з питань телебачення і радіомовлення мали б бути чіткі юридичні механізми для притягнення до відповідальності канали за подібні порушення, — говорить Тарас Шевченко. — Сьогодні є проекти законів, які спрямовані посилити позиції державного регулятора, зокрема шляхом визначення серйозних штрафів. Але більш важливо, щоб це було також враховано в проекті про аудіовізуальні послуги, який зараз теж готується. Зрозуміло, що індустрія цьому всіляко пручається. Треба відверто казати, що, власне, індустрія має величезний вплив не лише на окремі органи влади, а й безпосередньо на Нацраду. По суті, з представників великих каналів Нацрада нині і складається. В демократичних європейських кранах — головним засобом реагування на порушення телекомпаніями законодавства є штраф. При цьому штрафи можуть становити сотні тисяч доларів. І це діє, б’є по руках бажаючих на власний розсуд трактувати закон. У нас це не діє. Нацрада говорить, що часто не має ефективних засобів реагування. Частково так і є. Але навіть наявне «поле дій» у цьому випадку використовується не сповна. Незалежна медійна рада, яку ми створили разом з партнерськими організаціями, зараз саме готується оприлюднити спеціальні рекомендації для Нацради щодо правил реагування на подібні порушення контенту. Ми закликаємо державний регулятор активно керуватися існуючими функціями і не говорити, що втручання у контент — це цензура. Реагування постфактум, після оприлюднення контенту — це не цензура. Це норма для поля ефективної дії та впливу».