Спроба реабілітувати армію відіграє важливу роль у кар’єрі Путіна
— Які особливості в настроях росіян відіграли, на ваш погляд, вирішальну роль у перемозі Путіна?
— Розчарування у попередньому правлінні, в Єльцині, у стилі його поведінки, очікування порядку й стабільності і, якоюсь мірою, державності, звичайно.
— Тобто, справді можна твердити, що російське суспільство уражене «версальським синдромом» і виборець віддає перевагу політикові, який, на його думку, здатен реанімувати велич держави?
— Це теж відіграє роль, але не найпершу. Порядок важливіший. Проблема пост-версальська... Однак у цьому випадку інші масштаби. Все-таки я б операцію в Чечні зі світовою війною — ні Першою, ні Другою — не порівнював. Хоча генерали люблять такі порівняння. Напевно тому, що хочуть виправдати те, що вони там витворяють. Взагалі спроба реабілітувати армію і владу за поразку в першій чеченській війні вiдiграє дуже важливу роль у всій кар’єрі Путіна.
— До речі, як Ви гадаєте: в чому причина того, що війна у Чечні підняла рейтинг Путіна? Адже це людські жертви і величезні матеріальні збитки...
— Вона підняла його з самого початку, і вже надалі цей рейтинг жив за власними законами. Ми свого часу навіть давали прогноз: якби Путін від війни відмовився, рейтинг зберігся б достатньо високий. Проте це було наприкінці минулого року. Надалі справа зайшла дуже далеко. Крім усього, це, напевно, пов’язано з його особистим дуже емоційним сприйняттям цієї ситуації. Так здається. Він звідси вибратися не здатен.
— Із цієї війни?
— Так, хоча вона народові дедалі більше набридає. Вже майже 90% респондентів кажуть, що народ від неї втомився та її якось треба закінчувати. Хоч, як і раніше, велика частина думає, що можна закінчити перемогою.
— Скажіть, наскільки у росіян популярний жорсткий прагматизм стосовно найближчих сусідів, з Україною включно?
— Знаєте, у такій формі питання ми не ставили. Його треба ставити якось більш конкретно й більш детально. А те, що зараз епоха жорсткого та навіть цинічного прагматизму, і, я б сказав, дрібного прагматизму, це близько до реальності. А от як до цього ставляться люди, нам треба б їх спитати уміліше.
— Тобто, ця епоха дрібного прагматизму, Ви вважаєте, починається?
— Власне, вона триває, тільки скидає всілякі пишні убори.
— Юрію Олександровичу, як Ви ставитеся до того, що телебачення почало давати дані екзит-полу (опитування виборців при виході з виборчих дільниць) про зростання голосів за Путіна ще до закінчення голосування? Це могло вплинути на його результат?
— Гадаю, ні. Щоправда, це викликало суперечливі оцінки — з цього приводу виступав голова Центрвиборчкому Вишняков. Він, зокрема, сказав, що за допомогою закону поки що не вдається приборкати Інтернет, через який телевізійники отримали ці дані. Звичайно, тут команда Путіна діяла дещо необачно. Проте я не думаю, що це реально вплинуло на результати голосування.
— Наскільки результати виборів збіглися з прогнозами ВЦДГД?
— За порядком величин — збіглися. Якщо взяти за цифрами, у нас дуже близькі перша і третя позиції: у Путіна ми очікували 54%, у нього — 53. У Явлінського ми прогнозували 6 — 7%, у нього біля 6-ти. Ну, й інші теж. Що ми неточно описали, це другу позицію. Ми вважали, що у Зюганова буде 24—25%, він набрав на 4% більше. Зараз ми намагаємося розібратися. Припущення таке: останні два тижні Путін відсотків п’ять втратив; ми передбачали, що вони «розмажуться» по опозиції, але схоже, що ці відсотки суцільною масою «перебігли» до найближчого реального суперника.
