Новий «новий українець»

— Широкого розголосу набула ініціатива щодо створення Фонду інтелектуальної співпраці «Україна — XXI століття». Що спричинило появу цього проекту?

— Ця ідея з’явилась не сьогодні і не вчора. Ви, мабуть знаєте, що вже було чимало спроб створити різні фонди та об’єднання. Але всі вони рано чи пізно перетворювались на звичайні благодійні структури, які не здатні працювати на перспективу, а лише, як то кажуть, «латають дірки».

Тому, з нашої точки зору, Україні сьогодні вкрай необхідно акумулювати творчі сили, здатні швидко та конструктивно відповідати на виклики нової доби, інтелектуально допомогти державі. Більше того, потрібно надати підтримку представникам покоління менеджерів, що сформувалося в нових соціально-економічних умовах і здатне розв’язувати проблеми на сучасному методологічному рівні.

Таким чином, нашою стратегічною ідеєю є бажання згуртувати інтелектуальну еліту, спрямувати її зусилля на проведення своєрідної «інтелектуальної реформи в Україні». Причому така робота має розгортатися на неполітичних, громадських засадах. Ви ж розумієте, що справа зовсім не в тому, «лівий» ти чи «правий», а в тому — чи здатен знайти дійсно правильні та ефективні рішення, запропонувати ідеї, які дозволять країні, людям, що живуть в ній, подолати існуючу кризу.

В цьому контексті Фонд «Україна — XXI століття» міг би виступити в ролі інтелектуального менеджера та центру налагодження співпраці між людьми та структурами, налаштованими на майбутнє, на перспективу.

Він має створити умови для реалізації комплексних масштабних проектів, які можливо здійснити лише зусиллями великих груп різнопрофільних фахівців.

— Нове покоління — про що йде мова?

— «Нове покоління» — це не фізичний вік, це люди, які здатні працювати в нових умовах, опанували сучасні управлінські технології та проектні способи організації власної діяльності.

— Чим буде займатися Фонд?

— Перш за все, ми не збираємось підтримувати всіх і вся. Сконцентруємось лише на ключових точках. Якщо хочете, зробимо спробу спільно провести такий собі своєрідний «Маркетинг майбутнього», запропонувати владі та політикам нові сценарії розвитку для України.

При цьому Фонд розгорне і конкурси, грантові програми, які б дозволили залучити молоді творчі сили, реалізувати цікаві аналітичні та інформаційні проекти. Конкурсні засади дозволять відбирати найбільш перспективні проекти, що будуть здійснюватися під егідою Фонду «Україна — XXI століття»

Ці роботи ми будемо підтримувати матеріально, а їх результати — пропагувати. Гадаю, що газета «День» також стане нашим партнером.

І ще один момент. Сьогодні в світі швидко прогресує «нова економіка», яка базується на використанні Інтернет-технологій та комунікацій. З огляду на це, розвиток проектів в сфері Інтернет- комунікацій, створення систем дистанційної освіти, сучасних Інтернет-ресурсів в Україні та інтеграція українського соціуму в глобальну систему комунікацій відповідає пріоритетним напрямкам роботи Фонду.

— Які проблеми будуть в центрі уваги Фонду найближчим часом?

— Ми не вигадуємо велосипед. Будемо розглядати ті проблеми та готувати такі проекти, які дійсно потрібні суспільству. Наприклад, в центрі уваги Фонду з початку його створення постала проблема проведення повноцінної податкової реформи в Україні. Цим займався і я особисто, і багато моїх колег. То ж логічно, що ми і надалі продовжимо таку роботу — але спільно, організувавши широкий діалог за допомогою Фонду. Крім того, вже створено та працює декілька експертних груп, що зайняті розробкою Концепції економічної безпеки України та комплексної Державної програми боротьби з тіньовою економікою в Україні. І це лише малий перелік тих питань, що будуть проходити «інтелектуальну обробку» у Фонді. Те ж саме стосується проблем геополітики, соціокультурних процесів і так далі. До речі, знову ж таки пропоную журналістам вашої газети, читачам також висловитись з приводу тих проблем «порядку денного», що знаходяться сьогодні в полі зору усіх.

— Кілька слів, будь ласка, про політику Фонду стосовно джерел фінансування?

— Фонд у жодному разі не буде благодійною організацією, що збирає гроші, а потім роздає їх всім знедоленим. У нас є чіткі пріоритети, місія — пошук, підтримка та просування «проривних» ідей, проектів та менеджерських команд, що будуть визначати конкурентоздатність України в XXI столітті. Будемо залучати кошти підприємницьких структур, наших міжнародних партнерів. В межах можливого Фонд буде також фінансувати окремі проекти за рахунок власних ресурсів.

Виходячи з цього, фінансові та інші ресурси підприємницьких та інших недержавних структур будуть задіяні під конкретні проекти, в яких будуть зацікавлені всі сторони. Водночас Фонд розраховує і на благодійні внески з боку структур та організацій, що небайдужі до розвитку соціального інтелекту в Україні.

— Ви згадали, що Фонд продовжить роботу над питаннями реформування податкової системи. Водночас добре відомо, що ви особисто та ваші колеги-депутати дуже багато працювали над проектом ПК. Чи ця робота буде мати своє логічне завершення?

— У свій час дуже багато говорилося про те, що Україна повинна формувати свій бюджет, нарешті на новій цивілізованій основі. Адже досі бюджет традиційно формувався на старій радянській системі податків. Новітня історія цього питання сягає вже 5— 6 років. Врешті-решт були подані декілька проектів Податкового кодексу на розгляд Верховної Ради.

Як можна охарактеризувати сучасну податкову систему? По- перше, вона базується на тезі про те, що податки — це лише засіб наповнення державного бюджету. Тобто ми маємо лише фіскальну функцію оподаткування і відкидаємо регулюючу і стимулюючу, хоча воно може регулювати і стимулювати розвиток тих чи інших галузей економіки, підприємницьку діяльність. Окрім того, податкова система в Україні є заплутаною і майже нікому не зрозумілою. Навіть головному бухгалтеру великої компанії, фірми або заводу. Пересічному громадянину розібратися в них просто неможливо. Крім того, цю ситуацію ускладнюють постійні зміни. Тільки за останні два роки було прийнято більш майже 100 доповнень і змін до закону про ПДВ. Існує близко 500 нормативно-правових актів, які регулюють сферу оподаткування.

Разом з тим і я, і багато моїх колег впевнені: якщо ми не будемо збільшувати кількість податків і їхню норму, а зменшимо податковий тиск і при цьому розширимо базу оподаткування, то врешті-решт цивілізовано отримаємо більше доходів до бюджету. Окрім того, досі оподаткуванню майже не підлягала сфера нерухомості — приватні квартири, будівлі і т.д., яка перебуває в основному в тіні. Ціна на квартиру складає, наприклад, $1 тис. за квадратний метр, а в договорі купівлі-продажу стоїть цифра 100 грн. І це тому, що у нас в сфері оподаткування є норма, що покупець і продавець мають сплачувати державне мито. Але якщо ми розширимо базу оподаткування, наприклад, введемо оподаткування доходу від реалізації майна (різницю між ціною за продаж і купівлю квартири), це дасть можливість вирішити проблему легалізації цього сектора ринку. Покупцю буде вигідно ставити вищу ціну. Тим самим ми великий пласт економіки, що не оподатковується, витягуємо з тіні. За рахунок цього ми зможемо зменшити норму деяких інших податків, щоб збалансувати бюджет.

Те саме стосується малого і середнього бізнесу. Ми знаємо, що малий і мікробізнес практично весь в «тіні»: ресторани, перукарні, салони, ринки. Про це пише преса, знають податківці. Ні фіскальні, ні адміністративні методи боротьби не допомагають. Тому ми пропонуємо створити фіксовані патенти — заплатив умовно 100 грн. в місяць в бюджет — і далі заробляй, скільки хочеш. Такі ж патенти можливі і для ігрового бізнесу, адвокатури, нотаріату, аудіту, тобто для тих видів малого і середнього бізнесу, де на адміністрування і контроль за збиранням податків витрачається більше коштів, ніж складають ці самі податки.

Ще одна проблема: безправність суб’єктів, які платять податки. На сьогоднішній день податкова адміністрація може забрати кошти, арештувати майно без будь-якого письмового підтвердження. Тільки рівноправні цивілізовані стосунки між платником податків і тим органом, що цей податок збирають, можуть дати нам можливість стверджувати, що ми — цивілізована країна.

— Останнім часом дискусії навколо Податкового кодексу досягли піку. Існує декілька альтернативних проектів. Президент заявив про необхідність розробки бюджету на 2001 рік на новій податковій базі. Закономірно виникає запитання: чи існує на сьогодні узгоджений варіант Податкового кодексу і чи встигне Верховна Рада на цій сесії його розглянути?

— Урядовий проект Податкового кодексу з призначенням В.Ющенка главою Кабінету Міністрів був відкликаний. Була створена відповідна узгоджувальна комісія, до складу якої увійшли народні депутати і урядовці. Комісія плідно працювала. Нами були розроблені та подані десятки ключових позицій для створення якісно нового податкового законодавства.

Після закінчення роботи комісії уряд подав на розгляд Верховної Ради України проект Податкового кодексу. Урядовий варіант зараз активно обговорюється і вивчається. Щодо нашої позиції, то ми будемо наполягати на включенні концептуальних положень податкової системи, запропонованих нами, в остаточній редакції. Додам, що потужним імпульсом для активізації роботи над Податковим кодексом стала позиція Президента України Л.Кучми. Він наголосив на необхідності припинення практики прийняття розрізнених законодавчих та нормативних актів в оподаткуванні і закликав зосередити роботу на прийнятті комплексного документа Податкового кодексу.

Що ми вважаємо важливим в Податковому кодексі? По-перше, щоб він стимулював виробництво, створив нормальні умови для продуктивної праці підприємств і кожної окремої людини, легалізував доходи, витягнув би гроші з тіні. По-друге, щоб мав безумовну соціальну спрямованість. Зокрема, ми пропонуємо збільшення межі, яка не оподатковується. Межа малозабезпеченості — це той обсяг коштів, який людині потрібний в місяць, щоб не померти з голоду. Його щорічно затверджує ВР. Якщо людина отримує менше — як ми можемо її оподатковувати? Це ж аморально. Коротше кажучи, потрібно лібералізувати економіку і, як кажуть, надати їй людського обличчя.

Я однозначно впевнений, що на цій сесії ВР має всі можливості ухвалити Податковий кодекс. Прийняти в остаточному варіанті. Зараз створене підгрунття для прийняття узгодженого депутатами і Кабінетом Міністрів варіанту кодексу. Потрібно також ввести мораторій на його впровадження — щоб ключові частини протягом п’яти років не можна було змінювати. Якщо остаточно узгоджений варіант найближчим часом внести на розгляд ВР, я впевнений, що на цій сесії щонайменше в першому читанні він може бути прийнятий. А першого читання достатньо для того, щоб можна було почати формувати бюджет.

— Чи враховується в сьогоднішньому бюджетному процесі досвід Росії, яка вжила дуже кардинальних засобів щодо реформування своєї податкової системи, і, здається, російські товари зараз дуже сильно вийдуть вперед і матимуть можливість збільшити свою конкурентоздатність?

— Є різні моделі економіки: США, Японії, Таїланду і т.д. На сьогоднішній день нам потрібно створити таку модель національної економіки, яка була б конкурентоспроможною на світовому ринку. Сьогодні не важливо розвивати, наприклад, авіакосмічну галузь саму по собі, не важливо збирати цукор, як самоціль — потрібно створити таку економічну систему, яка могла б об’єднати все це в одне ціле. Нові інформаційні технології, які зараз існують, дають можливість стверджувати, що ми вступаємо навіть не в постіндустріальну епоху, а в нову технологічну інформаційну епоху, якій ще й наукової назви не існує. З цієї точки зору важливо створити в Україні таку економічну систему, яка б дозволяла залучати будь-які інвестиційні і фінансові кошти, які існують на світовому ринку. Росія, змінивши ситуацію в оподаткуванні, створила можливість для інвесторів вкладати кошти в економіку. Це ж об’єктивний економічний закон: капітал пливе туди, де йому вигідніше. І ця «вигідність» має два основні параметри: прибуток і ризик, які балансуються за такою схемою: менший прибуток — менший ризик, більший прибуток — більший ризик. Саме тому нам в Україні потрібно зрозуміти, що система оподаткування — правила гри для інвестора (як для внутрішнього, так і зовнішнього). І ми не можемо міняти ці правила гри щоденно. Інвестор повинен знати їх, щоб будувати свої фінансові плани на 10—15 років. А якщо він буде знати, що щомісяця правила гри міняються, то жодної копійки в Україну не вкладе.

Крім того, ці визначені правила гри допоможуть залучити до бюджету кошти в десятки і сотні разів більші, ніж ті, які ми сьогодні просимо у Світового банку.

— Але наші параметри в оподаткуванні відстають від російських?

— Ми вважаємо, що потрібно кардинально міняти систему оподаткування. Щоб податок на доходи фізичних осіб складав 10— 20 відсотків, податок на прибуток — 20%, щоб середній бізнес оподатковувався за спрощеною системою, малий бізнес — взагалі сплачував би фіксовану плату, ПДВ — 15%, витрати на наукові та проектні дослідження необхідно списувати з податків. Пізніше скасувати неприйнятні пільги. Важливий й моральний бік справи: на нашу думку, неоподаткований мінімум повинен дорівнювати межі малозабезпеченості.

— Як фахівець в галузі сільського господарства, як ви оцінюєте посівну кампанію, що пройшла в Україні на фоні реформ в сільському господарстві?

— Я вважаю, що якщо ми кажемо «А», то треба говорити й «Б». Якщо ми сьогодні проводимо реформу землі і кажемо, що створюємо приватні господарства на базі державних, то ми повинні йти далі. Прийняли Земельний кодекс, є селяни, які працюють на землі — і що далі, що вони з нею можуть зробити? Потрібно створити інфраструктуру навколо землі, яка буде її обслуговувати. Чому в західних цивілізованих країнах працює система с/г? Тому що фермер має де взяти кредит, техніку, нафтопродукти, і є ринок, де він може свою продукцію збути. В нього вже наперед є контракт, по якому він продасть на біржі свою пшеницю. Наш селянин цього всього не знає. І збуває свою продукцію посередникам. Я не проти посередницьких структур, але якщо в світі існує така ринкова інфраструктура як біржова та аукціонна торгівля, то потрібно її використовувати. Дуже правильне рішення прийняв уряд: нафту українського виробництва, скраплений газ і, можливо, невдовзі вугілля потрібно продавати на біржі. А чому ми не можемо робити це і на селі? Давайте приймемо рішення: українські зерно, цукор продаємо тільки на біржових торгах. Тоді ринок зерна буде регулюватися нормальним цивілізованим шляхом: якщо ціна пішла вниз, то держава може це зерно скуповувати; якщо вгору — то навпаки, держава може із своїх ресурсів викинути частину резерву через біржу, і ціна піде вниз. Селянин в результаті цього зароблятиме набагато більше. Нафту почали продавати на біржі — ціна піднялась на 30% за два місяці. «Укрнафта» сьогодні має такі прибутки, що може вести розрахунки з бюджетом повністю живими коштами — ніякого бартеру немає.

— І все-таки, як можна оцінити весняну кампанію на селі?

— Вона вдала з тієї точки зору, що ми зберемо зерна не менше, ніж торік. Можливо, трохи більше. Цукру, звичайно, буде менше. Інші культури теж плюс- мінус те, що і торік. У нас сьогодні родючість на рівні природної.

Мені здається, що перехід від централізованих поставок матеріально-технічних ресурсів, який був торік, на іншу систему — це правильно. Але треба йти далі. А далі повинно йти те, про що я вже говорив, тобто створення ринкової інфраструктури на селі.

Інший момент, повертаючись до Податкового кодексу, — продаючи тільки ресурси, ми маємо невеликий зиск. У всьому світі гроші заробляються на доданій вартості, тобто переробці. А у нас відношення фондів переробної промисловості до загального обсягу реалізації продукції в декілька сотень разів менше, ніж, наприклад, в Сполучених Штатах. Тому що ми сьогодні не маємо можливості пояснити інвестору правила гри на ринку. А якщо будуть створюватися сотні і тисячі малих підприємств по випуску чіпсів, печива і т.д., то це буде додатковий зиск. Продаючи зерно, можна заробити, умовно, $100, продаючи хліб — $200, печиво — $300 і так далі.

— Нинішня криза в ПЕК стала предметом для чисельних дискусій і політичних суперечок. Як ви розцінюєте події, що відбуваються зараз в паливно- енергетичному комплексі?

— Як депутат я мало стикаюся з цими питаннями у своїй повсякденній діяльності. Але загальна дискусія мені відома. Скажу так. ПЕК — це стратегічна галузь господарчого комплексу України. В ньому, як в дзеркалі, відбиваються негаразди нашої економіки. Зараз ми намагаємося навести порядок в цій окремо взятій галузі. Але насправді принципово це нічого не дасть. Ми просто витрачаємо час на подолання наслідків тих болючих процесів, які є в економічній системі нашої країни. Потрібно створити однакові правила гри. Прийняття Податкового кодексу — дійовий і конструктивний крок в цьому напрямку. Змінивши на краще ситуацію в економіці України, ми створимо умови для нормальної роботи ПЕК. Для цього потрібно створити економічні умови, які б давали можливість підприємствам і громадянам заробляти гроші. Адже тільки тоді вони будуть спроможні платити за електроенергію. Тобто потрібні реальні реформи. Внаслідок цього запрацює платіжна система. Криза, народжена не в ПЕК, а в платіжній системі. Електроенергія, нафта — це такий же товар, як і усі інші.

— Однакові правила гри означають відключення від енергомережі абсолютно всіх боржників?

— Це неможливо. Це все одно, що ми б закривали господарства, які мають заборгованості по сплаті податків. Тому потрібно цивілізовано підійти до вирішення цієї проблеми. Можливо, необхідно залишити систему з боргами на сьогоднішній день, а з постачанням на завтрашній день вже перейти на нову цивілізовану систему оплати. Але борги потрібно якимось чином реструктуризувати. В