Патріоти сходу

В’ячеслав Сєрпокрилов — громадський активіст, який у Луганську в найвідповідальніший момент російської агресії проявив свою патріотичну позицію. За це він опинився в «розстрільних списках», але «підвалу», слава Богу, вдалося уникнути. З В’ячеславом «День» зустрівся в Сєверодонецьку, куди він приїздить регулярно. З приходом нової влади у переселенців виникло багато тривоги і питань, які пов’язані з її політичним курсом. Що хвилює тих, хто втратив власну домівку? 

«БАГАТО УЧАСНИКІВ ВІЙНИ РОСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ ВІДЧУВАЮТЬ СЕБЕ НЕ ПОЧУТИМИ. АЛЕ...»

— Нещодавно у вас відбулася зустріч із Президентом України Володимиром Зеленським. Про що ви говорили і до чого дійшли? Наскільки мені відомо, тематика зустрічі стосувалася прав воїнів АТО/ООС.

— Багато учасників війни Росії проти України відчувають себе не почутими. На це треба звертати прискіпливу увагу. Хтось знайшов себе в мирному житі, а хтось не зміг. Синдроми існують різні, й вони, мабуть, не завжди знаходять своє відображення в підручниках із психотерапії, адже у кожного своя історія, і кожному потрібна особлива увага. Причому потрібна підтримка не лише моральна, а часто й допомога матеріальна. На жаль, за п’ять років Порошенко не знайшов часу для того, щоб зустрітися з нами. А Зеленський зустрівся рівно через тиждень після того, як ми до нього звернулися. Були моменти, які підкреслюють чемність і увагу президента до питань воїнів АТО і переселенців. Розмова тривала приблизно півтори години. Було дуже приємно, що глава держави непогано розбирається в проблематиці, з якою ми прийшли. Особлива увага в бесіді стосувалася питання, яке об’єднує і учасників АТО, і переселенців, тобто тих, хто є військовим ЗСУ з окупованої території. Ми ж усі розуміємо, що за будь-яких сценаріїв розвитку подій, дороги назад для цих людей немає. Як можна повернутися додому і жити в одному під’їзді з тими, з ким ще вчора воював. Безумовно, питання забезпечення житлом ветеранів АТО з числа переселенців у нашому випадку був пріоритетним. Визнаю, що до цього питання Володимир Зеленський був готовий і у нього були відповідні рішення. Поки що ми задоволені його пропозиціями і самою зустріччю.

— У нього є відповідна програма?

— Він її готує і попросив надати певний час для її вдосконалення. Маємо надію, що це питання буде втілене якомога швидше. Саме рушійної сили нам не вистачало.

«ЯКЩО НОВА ВЛАДА ПІДЕ НА ЗДАЧУ УКРАЇНСЬКИХ ІНТЕРЕСІВ, ТО УКРАЇНЦІ ТЕРПІТИ ЇЇ НЕ БУДУТЬ»

— Питання колаборації. Багато хто обвинувачує нову владу в тому, що вона йде на співробітництво з окупантом. Яка ваша оцінка?

— Тут дуже тонка грань. Від будь-якого сусіда, тим більше такого, як Москва, ми не зможемо нікуди подітися. Це треба усвідомлювати. Тому я б не став говорити про колаборацію. Вести перемовини, обмінюватися полоненими тощо — це ще не колаборація. Колаборація — це тоді, коли людина має стосунки з окупантом. Повірте, якщо нова влада піде на здачу українських інтересів, то українці терпіти її не будуть. 15 тисяч убитих — це не жарти. Це відповідальність, яка лежить на всіх нас і на владі в тому числі.

— Але ж мають бути маркери відповідальності.

— У тому й справа, що потрібні ці маркери, які говорять про те, що якісь там їхні плани можуть бути реалізовані без нас, без простих громадян і без тих, хто на війні пролив кров або втратив рідних. Для нас воля — це визначна цінність. Цим ми і відрізняємося від росіян. Тому я не думаю, що навіть глава держави здатен змінити нашу ментальність. Це питання набагато глибше.

«ПРЕЗИДЕНТ У КУРСІ ПРОБЛЕМАТИКИ...»

— Люди, які вимушені перетинати кордон окупації — «лінію розмежування», — часто стикаються з ситуацією, коли їм треба свої думки та переконання замовчувати. При цьому назвати їх колаборантами не можна.

— Я абсолютно розумію, що є люди, які не мають можливості змінити своє місце проживання. Причин тут багато. Але всі вони — українці. І до цього треба ставитися з відповідною повагою та розумінням. Це не колаборанти. Це заручники. Тому держава має зробити все для того, щоб допомогти цим людям, щоб вони реалізували себе на неокупованій території. Але є люди, які свідомо пішли на співпрацю з окупантом. Це зокрема стосується тих, хто перебуває в правоохоронних органах або в органах місцевого самоврядування. Тут уже йдеться про справжніх колаборантів, які зобов’язані відповісти перед законом і народом України.

На жаль, я поки що не бачу, щоб у влади було концептуальне рішення цієї проблеми. Але мушу сказати, що президент в курсі цієї проблематики. У нас об’єднали два міністерства в одне, яке тепер займається як питаннями біженців, так і питаннями ветеранів АТО. Однак я поки не бачу ніяких перспектив із чинним міністром Оксаною Колядою. Це моя особиста думка. В цьому плані ми відреагували досить жорстко, аж до ініціації недовіри міністерці. На цій посаді має бути інша людина, яка усвідомлюватиме весь масштаб проблем, враховуватиме всі нюанси.

    «ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА НА СХОДІ УКРАЇНИ ЗА ОСТАННІ П’ЯТЬ РОКІВ БУЛА ПРОВАЛЬНОЮ»

— Я завжди ставлю питання щодо проблем з інформаційною політикою в державі, зокрема щодо окупованих територій. Як ви особисто її оцінюєте на даному етапі?    

— Наша присутність в інформаційному полі на окупованих територіях має бути тотальною. Поки що я не бачу цього. Всі ці п’ять років після початку агресії Росії наша інформаційна політика була абсолютно провальною. І жодні міністерства цю проблему так і не вирішили. Навіть на вільній території питань до якості інформаційного продукту багато. Знову ж таки, цим мають займатися професіонали і ті, хто реально знає всю проблематику сходу України. Росія в цьому плані, як і раніше, веде себе дуже зухвало і, треба визнати, ефективно. В Україні є кримськотатарський телеканал ATR, але при цьому немає телеканалу, який би займався виключно тематикою Донбасу. Думаю, що у нас при цьому достатньо людей, які сповідують патріотичну позицію і ладні зробити все заради повернення окупованих територій в лоно України.

    — Тобто варто переходити від заяв до справи?    

— Саме так. Ми як переселенці відчули на собі, що схід в цьому плані виявився покинутим. На жаль, це треба визнати і зробити відповідні висновки — вже новій владі. Зауважу, що інформаційна політика не може бути ефективною при абсолютній розбіжності в класовому плані. Мешканці на окупованих територіях вимушені виживати, але вони хочуть жити в процвітаючій країні. В Україні є всі шанси для того, щоб продемонструвати їм такі перспективи. Виходить, що ми зовсім не бідні. Просто існує проблема розподілу благ. Але то вже питання політекономії.

    «ПОТРІБНІ СЕРЙОЗНІ РОЗСЛІДУВАННЯ, ЩОБ НЕ СТАЛОСЯ ТАК, ЯК З АРЕШТОМ ЄФРЕМОВА»

— Іноді це закінчується тим, що на окупованих територіях роздають безкоштовно автомати за паспортами. Таким чином, як писав Достоєвський, формується прошарок «бісів», які прагнуть силою встановити «справедливість» і прикриваються ідеями, які для них здаються «святими».    

— На жаль, про луганчан і донеччан створено багато міфів. Як ви розумієте, не все так однозначно. Хтось пішов воювати проти власної Батьківщини, гадаючи що тепер настане уявний «рай», а хтось пішов на відвертий спротив окупанту. Будемо завжди пам’ятати, що поруч із нами жорстокий сусід — агресор, який використовує безліч важелів для продовження окупації. В тому числі він буде використовувати, як ви кажете, місцевих «бісів». Останні зробили багато для того, щоб внести громадян України в так звані розстрільні списки. Особисто я знаходжуся в трійці перших, кого вони «приговорили».    

— У вас немає відчуття, що при цьому забули про головних винуватців — тих, хто допомагав захоплювати наші землі?

— Більше того, багато з них живуть на вільній території України. Це поганий знак. При тому, що ці люди в 2014 році повністю контролювали нашу область. Як вони могли не бути причетними до окупації? І це вже питання до якості роботи наших правоохоронних органів. Суспільство також не має спокійно ставитися до цього. Не може бути такого, що в правовій державі людей саджають в залежності від політичної кон’юнктури або навпаки відпускають. Це ненормально. Потрібні глибинні висновки і серйозні розслідування, щоб потім не сталося так, як з арештом Єфремова, коли його начебто засудили, а згодом відпустили.