Про систему, здатну до самоочищення

Реформа поліції сприйнята народом неоднозначно. Багатьом подобається нова поліція, але є й скептики, які запевняють, що «нові» нічим не відрізняються від «старих» і нічого не зможуть змінити. Про це, а також зростання злочинності на тлі реформ, кризи й війни розмовляємо з начальником Головного управління національної поліції України в Києві Андрієм КРИЩЕНКОМ.

«ЗРОСТАННЯ ЗЛОЧИННОСТІ ПОЧАЛОСЯ З 2013 РОКУ»

— Що сьогодні є пріоритетним у роботі київської поліції?

— Сьогодні найбільша проблема в тому, що є зростання злочинності, передусім вуличної: грабежів і крадіжок. Багато хто пов’язує це з переатестацією, яка нібито призвела до звільнення старих фахівців. Але це не так: зростання злочинності почалося з 2013 року. А, наприклад, щодо грабежів, — навіть з 2012-го. До зростання злочинності веде насамперед погіршення економічного стану. Ситуацію ускладнює й нинішній Кримінальний кодекс: він тепер лояльніший, терпиміше ставиться до запобіжних заходів. Багато затриманих виходять під застави, що не дуже великі. Тобто ті, кого ми затримуємо, на практиці залишаються на вулиці й продовжують займатися своєю діяльністю. Війна теж вплинула на зростання злочинності. У тилу побільшало зброї. Ну, й, звісно, Київ, як і будь-яка столиця, притягує криміналітет. Порівняно з минулим роком кількість грабежів зросла приблизно на 60%. Крадіжок побільшало на 80%. Значно додалося автомобільних угонів. Щоб збити вал злочинності, прагнемо користуватися новими підходами. І суди йдуть назустріч: якщо торік за угін транспорту заставу встановлювали 50—80 тисяч, то цього року суд незрідка встановлює заставу і в мільйон, і в півтора мільйони. Це дає можливість обмежити затриманих у діях, і вже зафіксовано деяке зниження: наприклад — 130 угонів у березні проти 216 у лютому. Але за всіх складнощів є й позитивні моменти: тяжких тілесних ушкоджень і вбивств значно менше, ніж торік. І вбивства ми розкриваємо у 90% випадків.

«НАВІТЬ ПРИ ЖОРСТКОМУ ВІДБОРІ ТРАПЛЯЮТЬСЯ НЕГІДНИКИ»

— Зростає кількість негативних відгуків про патрульну (нову) поліцію. У ЗМІ й у соцмережах пишуть про повернення старих схем.

— Патрульна поліція не входить до структури Головного управління, а безпосередньо підпорядкована Управлінню Національної поліції України. Але ми з нею тісно співпрацюємо, й мені теж доводиться вникати в багато питань. Це дійсно нова структура з новою концепцією і новим наповненням і взагалі з новим світоглядом. Так, є й негатив, і це природно. Природно, тому що цих хлопців не привезли звідкись, вони не прилетіли з Місяця — це ті люди, які народилися й живуть в Україні, в тій, якою вона була і є. Вони виховувалися нашим суспільством. І на жаль, навіть за такого жорсткого відбору серед них теж трапляються негідники. Є й ті, хто просто припускається помилок, адже від них ніхто не застрахований.

Негатив почався ще й тому, що дуже різні люди зрозуміли: це не якась декоративна показуха — гарна форма, гарні машини, гарні молоді люди. Але не забуваймо, що головна мета патрульної поліції — це запобігання й розкриття правопорушень. Починаючи з хуліганства й куріння у громадських місцях. Це структура, яка жорстко захищає Закон і не соромиться застосовувати силу, що передбачено Законом. І що дуже важливо — не ділити людей за категоріями: до цього можна, а до цього не можна. «Мажор» — не «мажор» — до всіх правопорушників застосовуються процедури, передбачені Законом. І до депутатів, і до артистів, і до міністрів, і до священнослужителів — до всіх. Когось затримали, когось жорстко поставили на місце. А в нашу добу інформації все це поширюється миттєво. Адже це те, чого ми всі прагнули. Але у певних людей це, звісно, викликає гостре незадоволення. Проблеми роздуваються, спотворюються, підносяться як нездатність нової поліції здолати старі проблеми. Якщо зібрати кілька негативних фактів, скласти їх і постійно про них говорити у ЗМІ та Інтернеті, то, звісно, складається враження, що все пропало. Насправді й негідників, й тих, хто помилився, виявляє й ловить не лише Служба безпеки, а й та ж поліція, самі патрульні поліцейські. І нічого не приховується, ніхто не перешкоджає розслідуванню, й суспільство отримує всю інформацію. Здається, саме це свідчить про дуже великі позитивні зрушення. Це говорить про те, що в Україні виникла перша система, здатна до самоочищення. А це саме те, чого ми прагнемо в принципі.

При цьому я як глава столичного гарнізону поліції можу сказати: зі своїми завданнями патрульна поліція справляється.

«ПІСЛЯ АТЕСТАЦІЇ НЕКОМПЛЕКТ ОСОБОВОГО СКЛАДУ СТАНОВИТЬ У СЕРЕДНЬОМУ 12%»

— Що є причиною плинності кадрів? У народі кажуть, що патрульним не платять задекларовану зарплату...

— Це не так. Зарплату їм платять вчасно й таку, яка зазначена під час укладення контракту. Але зараз там дійсно є некомплект. Коли відкривали патрульну поліцію в Києві, прийняли на роботу багато молоді з інших міст. Зараз такі структури є вже у 27-ми містах України, й поліцейські з Києва повертаються, щоб служити вдома. Зокрема й на керівні посади — і начальниками управлінь, і командирами батальйонів, тому що тут встигли здобути досвід і проявити себе. Частина пішли (або їх звільнили), тому що попалися на негативі. Багато хто зрозумів, що щоденна робота в поліції — це не для них, це не так романтично, як дуже важко. Проблеми з кадрами, до речі, є в усіх підрозділах поліції. Після атестації некомплект особового складу становить у середньому 12%. Робочий некомплект посад завжди становив близько 5—7%. Зараз проведено скорочення на 8%. А у зв’язку з реформою й змінами не було прийому з цивільної служби. Єдине поповнення, яке приходить, — це випускники відомчих вишів. А раніше приходили люди з «цивілки», демобілізовані з армії, з інших вищих навчальних закладів. Після переатестації, з 17 травня відбувається перепризначення особового складу. І, як до патрульної поліції, так і до Головного управління поліції Києва буде відкрито набір. Ми вже закінчуємо формування поліцейської комісії, і, думаю, люди підуть.

— Чи проводитиметься новий набір за тими ж принципами, за якими відбиралися нові поліцейські?

— Принципи конкурсного відбору зараз уже передбачені Законом. Він здійснюватиметься через рекрутинговий центр, через здачу тестів і заліків, через навчання, через поліцейську комісію, в якій будуть як представники МВС, так і представники громадськості. Тобто в порядку, передбаченому Законом України «Про Національну поліцію».

«МИ РОЗУМІЄМО, ДЕ НЕДОПРАЦЬОВУЄМО»

— Чи враховуватиметься негативний досвід: адже потрапляли при відборі й ті, хто потім здійснив правопорушення?

— Стратегічних помилок не було, процедура відпрацьована. Але досвід, звичайно, враховуватиметься. Хоча від помилок жодна система не застрахована: все одно потім буде, так би мовити, природний відбір. Подальше спостереження й оцінка якості роботи проходить упродовж всієї служби, починаючи від рядового патрульного і закінчуючи вищим керівництвом.

— У старі часи все порівнювали з 1913 роком. Зараз сміливо можна порівнювати з 2013-м. У вас великий досвід роботи в старій системі, але зараз вона змінилася. Стало легше чи важче?

— Складне питання. У принципі, закони залишилися ті самі. Скорочення особового складу сталося значне, а обсяг роботи збільшився. При скороченні персоналу той порядок, який прописаний у законах, — дуже ускладнює роботу.

— Вас просили «вирішувати питання»?

— Що стосується спроб «вирішити питання», то я одразу сказав: виходьте з того, що я провінційний хлопець, який приїхав до Києва й не знає всяких тутешніх політичних хитросплетінь. Тому я говоритиму те, що думаю, й робитиму те, що кажу. Мені так простіше, не треба вивертатися. І я ні під кого не підстроюватимуся. Є завдання, які чітко визначені міністром, главою Нацполіції, — їх я й виконуватиму.

— А відкритість поліції — це негативний чи позитивний момент?

— Я не бачу тут негативів. Усе одразу стає відомо, й люди реагують на нашу роботу активніше. І ми краще розуміємо, де недопрацьовуємо. Ми й самі сьогодні показуємо суспільству всі свої недоліки. Поліція — це фактично публічна структура, і в ХХІ столітті говорити тут про якусь закритість просто неможливо. Уся наша діяльність проходить на очах суспільства. У всіх сьогодні є телефон з відеокамерою й можливість практично миттєво поділитися своїми спостереженнями з усім світом. І ми мусимо йти в ногу з часом.