Напередодні єдиного дня голосування

У Росії 8 вересня відбудуться вибори в декількох регіонах, зокрема в шести з них обиратимуть губернаторів. Вищих посадових осіб обиратимуть в Республіці Хакасії; Забайкальському і Хабаровському краї; Володимирській, Магаданській та Московській областях і місті Москва. Також цього року вперше буде випробувано схему виборів глав республік через парламенти в Дагестані й Інгушетії. В останніх двох випадках вибори лише процедурно відрізняються від призначення, оскільки перемога запропонованого кандидата забезпечена практично одностайна.

Звичайно, найбільша увага прикута до виборів мера Москви. Як і слід було очікувати, кандидат від влади, нинішній виконуючий обов’язки міського голови Сергій Собянін має реальні шанси на перемогу. Хоча йому протистоять шість інших претендентів, найбільші шанси на друге місце у блоггера й адвоката Олексія Навального.

Передвиборча боротьба в столиці характеризується хвилеподібним загостренням. Якоїсь миті під час процесу над Навальним в Кірові були серйозні підстави вважати, що після обвинувального вироку його просто знімуть з виборів під приводом відмови від реєстрації, однак раптово прокуратура підтримала касаційну скаргу до суду вищої інстанції і реєстрація відбулася.

Можна в цьому побачити, за дуже великого бажання, поступку лібералам і Європі, але, швидше за все, ми маємо справу із загостренням внутрішньої боротьби кремлівських угрупувань. Деякі з них, не маючи можливості перешкодити обранню Собяніна, доклали зусиль для того, щоб створити йому максимально можливі труднощі.

Передвиборча кампанія проходить на тлі стрімкого падіння рейтингу урядової партії «Единая Россия». Настільки крутим є її скочування, що Собянін вирішив за краще балотуватися як самовисуванець. Мабуть його політтехнологи порахували, що атаки опозиції, передусім Навального, простіше буде відбивати при певному дистанціюванні від партії влади.

Як і слід було чекати, Навальний в тозі непохитного борця з корупцією розпочав боротьбу із Собяніним саме з цих позицій. Його останні викриття у вигляді знімків в інтернеті дорогої квартири в центрі Москви т. в. о. мера можна розглядати як хід саме в цьому напрямі. Втім, квартиру оформлено на дочку міського голови, і Собянін її не приховував. Інформація про помешкання наводиться в декларації мера на сайті Мосгоризбиркома. Олексій Навальний прискіпливо підрахував доходи родини Собяніна і зробив висновок, що і за десять років він не зміг би її придбати.

Цікаво, що буквально через декілька днів за скаргою кандидата від партії «Справедливая Россия» Миколи Левічева поліція штурмувала квартиру Навального у пошуках незаконних агітаційних матеріалів. Як наслідок — рейтинг Навального виріс на декілька відсотків. Деякі оглядачі ідентифікували таку активність Левічева як помсту Собяніна за публікацію про квартиру, виконану чужими руками. Цілком заперечувати таке неможливо, але все-таки виглядає дуже дріб’язково.

Для системної опозиційної партії «Справедливая Россия» майбутні вибори стануть серйозним випробуванням. Есери борються за виживання, спонсорів і прихильність Кремля, жертвуючи всім, включаючи власний традиційний електорат. Ними керує помилкове переконання, що Кремль дасть їм новий приз за лояльність, як це сталося з ЛДПР Жириновського.

Олексій НАВАЛЬНИЙ — щодо порушення закону про вибори мера: «Або ви протягом доби виконуєте нашу законну вимогу і надаєте нам оформлену належним чином «Згоду президента РФ на висунення кандидатом на посаду мера Москви Собяніна С.С.», або ми звертаємося до суду з вимогою скасування реєстрації кандидата С. С. Собяніна на посаду мера Москви»

Російська служба Бі-Бі-Сі

У Бурятії місцеві функціонери вмираючої партії йдуть на вибори під сепаратистським гаслом «Бурятия превыше всего». За що тільки не вхопишся, щоб хоч у якийсь спосіб залишитися на поверхні. І хрестовий похід Левічева проти Навального слід розглядати саме з цього погляду. Участь у штурмі була спричинена бажанням есерівського кандидата хоч якось потрапити на екрани і тим самим не упустити той нечисленний електорат вузівських працівників, на який він ще може розраховувати. Для цих людей, які давно розчарувалися в «Единой России», неможливо голосувати за комуністів, і Навальний зі своїм популізмом і заграваннями з націоналістами їм теж не подобається. Напевно партійні ватажки вважають, що інтелігентний кандидат в професорських окулярах, котрий нудно зачитує свої репліки під час телевізійних дебатів з папірця, міг кинутися ламати двері хіба що з метою порадувати московську владу і ту частину кремлівської адміністрації, яка не симпатизує Навальному, а ось «Справедливую Россию» від краху, що насувається, може врятувати. Саме для цих глядачів було влаштовано всю виставу з ламанням дверей у квартирі Навального.

Коли до виборів залишилося менше місяця за даними ВЦВГМ, за Собяніна готові проголосувати близько 67%, за Навального — близько 13%, за кандидата від комуністів Івана Мельникова — 6,5%. Динаміка зростання популярності Навального досить висока. Попереднє опитування давало йому лише 8% голосів. При цьому явка складе близько 48%.

Вперше за довгі роки у виборчих перегонах на регіональному рівні суттєвою є участь партії «Яблоко». У Московській області вдалося досягти домовленості з Геннадієм Гудковим, електоральний потенціал якого більший, ніж у партії. Завдяки йому «Яблоко» здатне акумулювати протестний електорат. У Москві ж, навпаки, висунутий партією Сергій Мітрохин швидше розколює протестний електорат, поділивши його з Навальним.

Дещо новим явищем є відкрита підтримка з боку бізнесу Навального. Лист на його користь підписали 37 представників інтернет-бізнесу, що цілком зрозуміло. Раніше його погодилися підтримати представники великих фінансових структур. Як писала газета «Ведомости», серед них віце-президент «Росгосстраха» Роман Борисович, директор зі стратегічного планування «Альфа-групп» Олексій Савченко, голова ради директорів Національної резервної корпорації Олександр Лебедєв. Ще декілька бізнесменів вирішили повідомити лише рід своєї діяльності. Кожен з них пожертвував до фонду Навального не менше 300 тис. крб. Іншими словами, відбувається фінансова інвестиція в політику. Слід вважати, що з далеким прицілом. Йдеться не про найближчі вибори, а президентську кампанію 2018 року. Зараз відбувається «обкатка» Навального, його     здатності вбудуватися в системну опозицію. Саме тому московські вибори є важливим етапом у політичній кар’єрі Навального.

Для бізнесу — це стратегічний крок, який можна характеризувати як інвестицію в системні зміни в країні. Бізнес не приховує, що головним мотивом для написання листа на підтримку Навального став обвинувальний вирок щодо «Кировлеса». Як вважають особи, що підписалися під документом, «фактично весь російський бізнес поставлений в один ряд з карними злочинцями».

Для влади це серйозний сигнал. Кремль збудував суворі правила гри з великим бізнесом. Середній і малий бізнес ніколи не мав істотного ні політичного, ні економічного впливу. Влада звикла не звертати на нього жодної уваги. Проте ситуація змінюється. Зараз бізнес-ресурс Навального не лише в середовищі інтернет-підприємництва, але й у фінансовій сфері. Інвестори виявляють високу зацікавленість у його персоні, залишаючись також у відносно автономному становищі від влади.

Листи на підтримку Навального і так званий «соціальний контракт» з ним — це перша за останній час заявка підприємців на активну політичну позицію. Посилення режиму, яке відбувається в останні півтора роки, супроводжується політичним пожвавленням, зростанням інтересу до політичної участі з боку тих гравців, які раніше залишалися поза грою. Для влади, яка за інерцією прагне поставити всі процеси в країні під контроль, це практично не залишає поля для маневру. Одне діло — боротися проти одного потужного олігарха на кшталт Михайла Ходорковського, інше діло — проти декількох десятків бізнесменів, яких змусити замовкнути одночасно неможливо.

Хоча майбутні вибори мають проміжний і в чомусь прохідний характер, однак вже помітні майбутні стратегічні зміни внутрішньої ситуації в Росії, що в результаті здатне кардинально вплинути на характер політичної боротьби в країні.

Одночасно підтверджується ситуація, що опозиція в Росії на осяжну думку можлива лише права і радикально-націоналістична, сильно приправлена нестримним популізмом. І не випадково, що лібералів в регіонах просто не видно, а в Москві не можуть розраховувати більше ніж на 3% голосів. І чим Навальний кращий за Путіна або Собяніна як майбутнього кандидата від влади в 2018 році, не ясно.

Синій туман російського політичного життя ніяк не розсіюється.