Науковий звіт у високому штилі

У Дитячій Академії мистецтв відкрилася виставка робіт двох київських художників, батька і сина, Юрія та Михайла Химичів. Експозиція — одна, але кожна з її складових цілком самостійна і має власну назву: «Архітектурні мотиви» (графіка Юрія Химича) та «Біблійні сюжети» (графіка та пластика Михайла Химича).

Юрій Химич — один з найцікавіших майстрів, котрі працюють у порівняно рідкісному жанрі навіть не урбаністичного (міського), а швидше архітектурного пейзажу. Звертається він і до унікального для сучасності зображення інтер’єрів — зрозуміло, історичних, як, наприклад, інтер’єри Софії Київської. При цьому художник не тільки фіксує пишність дрогобицької дерев’яної церкви або сувору велич фортеці у Кам’янець-Подільському, але й зберігає, і навіть посилює властиву їм поетичну ауру. Його графіка — не тільки бездоганний за своєю точністю науковий звіт (недарма роботами Юрія Химича ілюструють підручники з історії України), але й свого роду намальований вірш. Архітектурні пам’ятники, зображені художником, безумовно, пізнавані, але яскрава і вишукана декоративність його робіт додає навіть найзнайомішим із них разючу свіжість — і особливу величну красу. Серед робіт Юрія Химича, представлених на нинішній експозиції, багато творів присвяченo Києву («Голуба Лавра», «Ворота Заборовського», «Подільський ансамбль», «Київ Булгаковський. Кожум’яки»). Поруч з ними — захоплені присвячення художника Львову («Каплиця Боїмов», «Площа Ринок»), Кам’янець-Подільському («Вітрова вежа», «Мокра вуличка»), Дрогобичу («Церк ва Воздвиження»), Сутковицям («Церква-фортеця»), Чернігову, Судаку, Новгороду — і вікну своєї майстерні.

У своїй графіці Михайло Химич прагне до сучасного прочитання тем-питань, які справедливо іменуються вічними та одночасно виявляються гостроактуальними для всіх історичних етапів, особливо для етапів переломних. У своїх пошуках художник спирається на народну культуру (серія «Зимова гра»), але особливо — на Священне писання. Його роботи, загалом (можливо, дещо врозріз з назвою виставки), не є ілюстраціями того або іншого Біблійного чи Євангельського епізоду, хоч зв’язок з першоджерелом, звичайно, збережений («Принесення дарів», «Розп’яття», «Життя Богоматері»), причому нарівні з текстом може враховуватися вже існуюче його художнє трактування («За мотивами Джотто»). У пластичних композиціях, виконаних у складній комбінованій техніці (дерево, темпера, кераміка, емаль) виразність і навіть ефектність трактування зумовлюються вибором тем, словесна лаконічність яких передбачає внутрішню бездонність («Розп’яття», «Христос-Учитель», «Богоматір»).