Про користь пастеризації та кооперації
У Львові демонструють рекламу продукції «Маслосоюзу» 1936 року
«День» здійснив чергову мандрівку Музеєм етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України (проспект Свободи, 15). Нині — аби подивитися плакат. Також — щоби поговорити про один із фрагментів історії Львова саме в контексті тематичного і дуже симпатичного плаката «Ми п’ємо тільки пастеризоване молоко «Маслосоюзу».
«Цей плакат, створений 82 роки тому українським живописцем, художником-графіком, учнем Олекси Новаківського — Василем Дядинюком, буде цікавим і тим нашим відвідувачам, котрі пам’ятають кооперативи, і, тим паче, тим, хто навіть і не знає, що таке кооператив, — розповідає провідний зберігач фонду «Плаката і графіки» МЕХП Мар’яна СЕНЬКІВ. — Плакат надрукований 1936 року в техніці офсету в Графічному закладі Адольфа Геґедюса у Львові».
Принагідно нагадаю (бо, можливо, й справді хтось не знає), що кооператив — це засноване на членстві об’єднання людей або організацій, створене для ведення спільної господарської чи іншої діяльності з метою досягнення економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.
А далі — трохи обіцяної вище історії.
«У Львові в період між Першою та Другою світовими війнами, попри відсутність української державності, активно зростала українська кооперація, — розповідає Мар’яна Сеньків. — Успішно функціонували українські кооперативні об’єднання: «Народна торгівля», «Ревізійний Союз українських кооператив», Крайовий союз господарсько-молочарський — «Маслосоюз». Українські підприємці об’єдналися у Спілку українських купців та промисловців, а українські ремісники — у товариство «Зоря».
Союз руських молочарських спілок було засновано при філії «Просвіти» в селі Завадів поблизу міста Стрий (із 1902-го до 1905 року). Ініціатором його створення та очільником був місцевий греко-католицький священик Остап Нижанківський (водночас композитор, диригент і громадський діяч). 1907 року організація реформувалася у «Крайовий союз господарсько-молочарський».
До 1914 року «Крайовий союз» об’єднував до сотні невеликих молочарських спілок, куди селяни здавали орієнтовно 7,5 мільйона літрів молока. Із цієї кількості на рік вироблялося приблизно 300 тисяч кілограмів масла. 1925 року на загальних зборах «Крайового союзу господарсько-молочарського» було внесено зміни до статуту й організаційної структури, тоді ж було змінено назву — на «Маслосоюз».
1927-го централя (головний офіс) «Маслосоюзу» переїхала зі Стрия до Львова й отримала назву «Головна торговельна аґентура «Маслосоюзу» у Львові». Цього ж року «Маслосоюз» придбав перший вантажний автомобіль. 1928-го відділи й крамниці «Маслосоюзу» відкрили в Луцьку та Більську на Підляшші.
Діяв до 1944 року.
Отака-от історія.
Доречно подати інформацію й про автора плаката. І це — художник, котрий залишив визначну спадщину в історії українського мистецтва, Василь Дядинюк (1900—1944). Народився в селі Лучинець на Поділлі, помер у Відні. Навчався на кафедрі рисунка факультету архітектури «Львівської політехніки». 1924 року вступив до Мистецької школи Олекси Новаківського. Як стипендіат митрополита Андрея Шептицького, здійснив подорож до Рима, Венеції, Дрездена. Вивчав монументальне мистецтво у Вищій школі мистецтв і художнього промислу в Парижі. Керував Львівською школою релігійного живопису при монастирі студитів. Писав портрети, пейзажі, натюрморти, алегоричні та релігійні композиції, працював також із килимами та порцеляною. А ще до його творчого доробку належать тематичні плакати, як-от з рекламою «Маслосоюзу».
Колекція плаката посідає гідне місце серед величезного спектра представлених у постійній експозиції Музею етнографії та художнього промислу пам’яток європейського декоративно-ужиткового мистецтва наприкінці XV — першої треті ХХ століть. У ній — вагома збірка французького плаката (автори: Анрі Тулуз-Лотрек, Альфонс Муха), також — польського (понад півтори тисячі одиниць), а ще — з Австрії, Німеччини, Італії, Англії, Угорщини, Югославії, Чехії, Румунії, Америки. Є колекція й українського плаката, яка знайомить з роботами львівських художників міжвоєнного двадцятиліття — Петра Холодного (старшого), Павла Ковжуна, Володимира Січинського та ін.
Успадковане зібрання плакатів здебільшого від Львівського промислового музею, заснованого 1874 року. У фондах МЕХП зберігається кілька одиниць із музею Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Також (єврейська тематика) — зі збірки мистецтвознавця, збирача предметів єврейського побуту і побутового мистецтва Максиміліана Гольдштейна (1880—1942).
«День» нещодавно розповідав про деякі перлини постійної експозиції МЕХП — антиалкогольний плакат Казимира Лібіна на підтримку «сухого закону» в Польщі 1931 року (матеріал «Злочин, бідність, безумство» у «Дні» від 25 серпня 2018) та всесвітньо відомий твір, згадка про який міститься в усіх енциклопедіях і довідниках із плакатного мистецтва, французького живописця українського походження Кассандра Адольфа Мурона (публікація «Північний експрес» у «Дні» від 8 вересня 2018). А ось тепер до цієї збірки додався й плакат Василя Дядинюка із фондів МЕХП.
